ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 11 від 21.12.90
м.Київ

Про практику застосування судами України
процесуального законодавства при вирішенні
питань, пов'язаних з виконанням вироків

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Пленуму Верховного Суду України
N 3 від 04.06.93
N 3 від 13.01.95
N 12 від 03.12.97 )

Вирок суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним та обгрунтованим, складеним юридично грамотно, з коротким, чітким і зрозумілим формулюванням висновків, щоб при його виконанні не виникало питань і сумнівів, що потребують уточнення.

Вивчення судової практики свідчить, що при постановленні вироків внаслідок виявленої неуважності та поспішності суди нерідко допускають порушення вимог статей 321-339 КПК України ( 1003-05 ) і постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року N 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку". ( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Наявність помилок та неточностей, допущених при формулюванні висновків у вироку, наведенні даних про особу підсудних, викладенні резолютивної частини вироку, викликає необхідність усувати сумніви, що виникають у процесі виконання вироку, в порядку, передбаченому статтями 409,411 КПК України (1003-05 ).

Проте не всі суди правильно визначають коло питань, які можуть бути вирішені у такому порядку, і в зв'язку з цим допускають порушення закону.

В окремих випадках при усуненні неясностей у вироках і сумнівів, що виникли при їх виконанні, суди, по суті, змінюють вирок в частині основного та додаткового покарання, виду виправно-трудової колонії, цивільного позову та інших питань.

Інколи порушуються вимоги закону при розгляді заяв і клопотань про надання відстрочки виконання вироку. У судовому засіданні не завжди досліджуються обставини, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення. Не по всіх справах ведуться протоколи судових засідань.

Допускаються випадки несвоєчасного звернення вироків до виконання.

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог кримінально-процесуального законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. N 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" з тим, щоб усі питання, передбачені статтями 333-335 КПК України, були правильно вирішені й чітко сформульовані у вироку і не виникало сумнівів та утруднень при його виконанні. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

2. Зобов'язати суди забезпечити неухильне виконання вимог статей 401, 404 КПК України про необхідність виконання виправдувального вироку, вироку, що звільняє підсудного від покарання, та вироку, який не підлягає касаційному оскарженню, негайно після його проголошення, а іншого обвинувального - не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.

Особи, яких засуджено умовно або до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, повинні звільнятись з-під варти негайно після оголошення вироку.

Не може бути звернений до виконання або виконуватися вирок у частині засудження за діяння, караність якого після винесення вироку була усунута нововиданим кримінальним законом. ( Пункт 2 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

3. Судам слід мати на увазі, що в порядку, передбаченому ст.411 КПК України, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого. У такому порядку вирішуються питання про відстрочку виконання вироку, про розстрочку або відстрочку штрафу (ст.405 КПК України), а також питання, зазначені у статтях 405-1, 406, 407, 407-1, 408, 408-1, 408-2, 408-3, 409-1, 410, 411-1, 413, 414, 414-1 КПК України ( 1003-05 ). ( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, N 3 від 13.01.95 )

4. У порядку, передбаченому ст.411 КПК України ( 1003-05 ), суди вправі вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків:

- про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов'язковим і суд при постановленні вироку не обговорював цього питання;

- про звільнення з-під варти особи, засудженої умовно чи до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або із застосуванням до неї ст.46-1 КК України ( 2001-05 ), якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;

- про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;

- про зарахування попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні;

- про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані;

- про застосування відстрочки виконання вироку не тільки щодо основного, але й щодо додаткового покарання, якщо рішення суду про застосування ст.46-1 КК України неконкретизоване;

- про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно;

- про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду;

- про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань;

- про оплату праці захисника;

- про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку нема такого рішення;

- про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання;

- про призначення громадського вихователя неповнолітньому в разі його умовного засудження або застосування до нього міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку відповідно до ст.46-1 КК України;

- про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

5. Питання про визначення виду виправно-трудової колонії особам, засудженим до позбавлення волі, розглядаються в порядку, передбаченому ст.411 КПК України ( 1003-05 ), у випадках:

а) коли суд не визначив виду колонії (при цьому суд може визначити вид колонії з більш м'яким режимом, але не має права визначити його з більш суворим режимом);

б) коли вирок щодо виду виправно-трудової колонії скасований у касаційному порядку або в порядку нагляду в зв'язку з неправильним визначенням виду колонії судом і справа в цій частині повернута на новий розгляд.

6. У порядку ст.411 КПК України суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема:

- про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний;

- при звільненні у порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд вправі обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися;

- за поданням судового виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку;

- про передачу осіб, які засуджені умовно чи до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, або із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до ст.46-1 КК України, на перевиховання та виправлення громадській організації чи трудовому колективу, якщо клопотання про це надійшло до суду після винесення вироку.

7. Роз'яснити судам, що питання про зміну порядку і способу виконання вироку в частині цивільного позову у виняткових випадках, коли неможливо виконати вирок в порядку, встановленому раніше (відсутність присудженого майна в натурі тощо), розглядається судами у порядку, передбаченому ст.366 ЦПК України ( 1503-06 ).

8. Звернути увагу судів на те, що виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, а також до виправних робіт та штрафу може бути відстрочено за наявності обставин, вказаних у ст.405 КПК ( 1003-05 ), на строки, передбачені законом.

Питання про відстрочку виконання вироку розглядається за заявою або клопотанням засудженого, його законних представників, близьких родичів, захисника, прокурора, громадських організацій, трудових колективів.

Обставини, які є підставами для надання відстрочки виконання вироку, повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відстрочка виконання вироку можлива лише після набрання вироком законної сили.

Усі справи, по яких виконання вироку відстрочено, мають бути взяті на контроль і після закінчення строку відстрочки вироки підлягають негайному виконанню. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 14.06.93 )

9. Роз'яснити судам, що перелік виняткових обставин, передбаченихп.4 ч.1 ст.405 КПК України, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання вироку, не є вичерпним, і суд може визнати такими підставами й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбуття покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.

10. Питання, пов'язані з виконанням вироку за наявності інших вироків, розглядаються судом у порядку, передбаченому статтями 411, 413 КПК України, у випадках:

а) коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за сукупністю вироків;

б) коли під час виконання покарання, призначеного за сукупністю вироків, перший з них скасований у порядку нагляду, внаслідок чого необхідно виключити із сукупності міру покарання, призначену судом за скасованим вироком.

11. Питання про видачу дубліката виконавчого листа по цивільному позову, розглянутому в кримінальній справі, вирішується за правилами ст.357 ЦПК України ( 1503-06 ).

12. Не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст.411 КПК України, питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову. Зокрема, не можна у такому порядку:

- виключити з вироку кваліфікуючу ознаку злочину і посилання на обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність;

- уточнити призначене покарання (як основне, так і додаткове) щодо його виду та строку;

- виключити застосування відстрочки виконання вироку щодо додаткового покарання, коли при вирішенні питання про застосування ст.46-1 КК України (2001-05 ) суд вказав про застосування відстрочки виконання вироку в цілому;

- призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо;

- призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зіст.43 КК України (2001-05 ) не було вирішено;

- визначити чи змінити вид виправних робіт без позбавлення волі і розмір відрахувань із заробітку засудженого в доход держави;

- визначити чи змінити розмір штрафу;

- визнати засудженого особливо небезпечним рецидивістом, коли про це нема вказівки в резолютивній частині вироку;

- встановлювати дані про особу засудженого, які можуть потягти погіршення його становища (про наявність судимості тощо);

- змінити режим виправно-трудової колонії (без скасування вироку в цій частині вищестоящим судом);

- встановити або змінити розмір задоволеного цивільного позову чи безпідставно одержаного майна;

- звільнити засудженого від відшкодування матеріальних збитків;

- вирішити питання про виключення з акта опису майна за цивільним позовом третіх осіб;

- змінити вирок в частині запобіжного заходу.

13. Згідно зі ст.409 КПК України ( 1003-05 ) питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом, що постановив вирок, а у випадках, коли вирок виконується за межами району суду, який його постановив, районним (міським) судом за місцем виконання вироку.

14. Звернути увагу судів на те, що порядок вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, регулюється, крім ст.411 КПК України, також статтями 405-1, 407, 407-1, 408, 408-1, 408-2, 408-3, 409-1, 410, 411-1, 414, 414-1 КПК України ( 1003-05 ). (Абзац перший пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, N 3 від 13.01.95 )

Такі справи підлягають розгляду відповідно судом колегіально чи суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю прокурора. Про день розгляду справи суд повинен повідомити засудженого; захисника (якщо про це заявив клопотання засуджений), представника органу, трудового колективу або особи, за поданням чи клопотанням яких розглядається справа; цивільного позивача та цивільного відповідача, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову; представника лікарської служби - у випадках дачі нею висновку про стан здоров'я засудженого; представників спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх - при вирішенні питань, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням, зміною виду покарання та виправно-трудової колонії. ( Абзац другий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

15. Роз'яснити судам, що в судовому засіданні при розгляді питань, пов'язаних з виконанням вироку, засуджений користується процесуальними правами, передбаченими ст.263 КПК України ( 1003-05 ).

У разі, коли в судове засідання викликаються свідки чи експерти, їх допит провадиться відповідно до ст.303 та ст.311 КПК України.

16. У судовому засіданні суд зобов'язаний дослідити докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли у процесі виконання вироку.

Суд в ухвалі (суддя в постанові) повинні навести мотиви прийнятого рішення й точно сформулювати свої висновки. ( Абзац другий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

У випадку, коли при винесенні ухвали (постанови судді) у порядку ст.411 КПК України була допущена помилка, суд не має права винести іншу ухвалу (постанову) без скасування першої вищестоящим судом. ( Абзац третій пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Ухвали суду (постанови судді) можуть бути оскаржені й опротестовані, за винятком тих випадків, про які спеціально застережено в законі (статті 407, 408-2, 408-3, 409-1, 410, 411-1, 414 КПК України). ( Абзац четвертий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, N 3 від 13.01.95 ) При розгляді справи складається протокол судового засідання. Ухвала (постанова судді) та протокол судового засідання повинні знаходитися у кримінальній справі, якщо питання розглядається судом, який постановив вирок, або в справі, яку суд завів за місцем виконання вироку. В останньому разі копія ухвали (постанови судді) надсилається суду, який постановив вирок. ( Абзац шостий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Звернути увагу судів на необхідність оперативного вирішення питань, які виникають при виконанні вироків.

17. Судам касаційної та наглядної інстанцій реагувати на упущення та недоліки при постановленні вироків, факти несвоєчасного усунення таких упущень і необгрунтованого винесення нижчестоящими судами у порядку, передбаченому ст.411 КПК України ухвал (постанов судді) з питань, які стосуються суті вироків. ( Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )