ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 27.12.85, N 12
м.Київ

Про судову практику в справах про перевищення влади або
посадових повноважень

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду
N 3 від 04.06.93
N 12 від 03.12.97 )

Згідно з Конституцією України ( 888-09 ) усі органи і посадові особи держави повинні діяти на основі законності. ( Абзац перший преамбули в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Перевищення влади або посадових повноважень є небезпечним посадовим злочином, що посягає на державні та громадські інтереси, охоронювані законом права й інтереси окремих громадян. ( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Суди в основному правильно вирішують справи цієї категорії. Разом з тим в їх діяльності є помилки, пов'язані з неправильним розумінням кваліфікуючих ознак перевищення влади чи посадових повноважень, відмежуванням цього злочину від суміжних злочинів. ( Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

У ряді випадків суди призначають м'які міри покарання особам, які вчинили цей злочин за кваліфікуючих обставин або в сукупності з більш тяжкими злочинами; не обговорюють питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Мають місце факти, коли суди не вживають необхідних заходів до виявлення всіх учасників злочину, а також до встановлення причин і умов, що сприяють його вчиненню. Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на те, що правильне здійснення правосуддя у справах про перевищення влади або посадових повноважень покликано максимально сприяти зміцненню законності та правопорядку, охороні державних і громадських інтересів, а також законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Суди зобов'язані забезпечити своєчасне та якісне вирішення кожної справи цієї категорії і притягнення до встановленої відповідальності всіх осіб, винних у вчиненні цих злочинів. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

2. Судам слід глибоко досліджувати обставини справи про перевищення влади або посадових повноважень, звертаючи увагу на повноту, всебічність і об'єктивність попереднього слідства з тим, щоб вирок грунтувався на доказах, ретельно перевірених в ході судового розгляду. При цьому необхідно з'ясовувати всі фактичні обставини, в тому числі посадовий стан і коло повноважень особи, обвинуваченої у перевищенні влади або посадових повноважень, її поведінку до вчиненого злочину, мотив, мету і характер вчинених дій, їх зв'язок із посадовим становищем притягнутої до відповідальності особи та наслідками, що настали.

До кримінальних справ про перевищення влади або посадових повноважень мають додаватися копії положень, інструкцій та інших аналогічних документів, що розкривають характер повноважень посадової особи. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

3. Суди повинні мати на увазі, що відповідальність за ст.166 КК України ( 2002-05 ) несуть лише посадові особи, тобто особи, поняття яких міститься у ст.164 КК України.

Для застосування ст.166 КК України необхідно, щоб дії винної посадової особи були зумовлені її посадовим становищем і перебували у зв'язку з посадовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК України ( 2001-05, 2002-05 ), що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.

Організатором, підмовником і пособником можуть бути і не посадові особи, їх дії підлягають кваліфікації за статтями 19 ( 2001-05 ), 166 ( 2002-05 ) КК України. ( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )

3-1. За перевищення влади або посадових повноважень військовою посадовою особою за наявності ознак, передбачених ст.254-2 КК, відповідальність настає за цим законом. ( Постанову доповнено пунктом 3-1 згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

4. Судам необхідно відмежовувати перевищення влади або посадових повноважень від зловживання владою або посадовим станом. Для перевищення влади або посадових повноважень характерним є явний, тобто очевидний, вихід посадової особи за межі наданих їй законом прав і повноважень.

Як перевищення влади або посадових повноважень кваліфікується:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, - за відсутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

5. Відповідно до ч.3 ст.164 КК ( 2002-05 ) істотною шкодою державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків (які включають упущену вигоду), вважається така шкода, яка в п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні нематеріального виміру, можуть визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини й громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадського порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій тощо. ( Пункт 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

6. Роз'яснити судам, що кваліфікований вид перевищення влади або посадових повноважень може мати місце лише за наявності ознак злочину, зазначених у ч.1 ст.166 КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 або 3 даної статті. При цьому необхідно мати на увазі, що за своїм змістом дії, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.166 КК, порушують основні конституційні права та свободи людини й громадянина і тому, як правило, вже самі по собі свідчать про наявність істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам фізичної особи. ( Пункт 6 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

7. Суди повинні мати на увазі, що перевищення влади або посадових повноважень, поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням державного, колективного або індивідуального майна громадян за наявності ознак, передбачених ч.2 або 3 ст.89, ч.2 ст.145 ( 2001-05 ) та ст.189-5 ( 2002-05 ) КК, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів.

Якщо перевищення влади або посадових повноважень виявилося в умисному знищенні чи пошкодженні державного, колективного або індивідуального майна громадян без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.89,ч.1 ст.145 КК), то такі дії охоплюються ст.166 КК і додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти державної, колективної або приватної власності не потребують. ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

8. Роз'яснити судам, що насильство при перевищенні влади або посадових повноважень, передбачене ч.2 ст.166 КК, може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати в незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство - у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких.

Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, що завдають йому особливого фізичного болю і моральних страждань. Вони можуть бути пов'язані з протиправним застосуванням спеціальних засобів - наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів тощо.

Перевищення влади або посадових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ч.3 ст.166 КК, в тих випадках, коли воно спричинило тяжкі наслідки. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані із заподіянням майнової шкоди фізичним чи юридичним особам, треба розуміти шкоду, яка в двадцять п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Поняттям "тяжкі наслідки" охоплюється і розвал діяльності установи, підприємства чи організації, банкрутство, аварія з людськими жертвами тощо.

Тяжкими наслідками перевищення влади або посадових повноважень слід вважати також заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті. Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження внаслідок перевищення влади або посадових повноважень повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.166 та відповідно статтями 58, 59, 93, 94 ( 2001-05 ), 190-1 ( 2002-05 ) або ст.101 ( 2001-05 ), ч.2 ст.189-4 (2002-05 ) КК.

Необережне заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч.3 ст.166 КК і додаткової кваліфікації за ст.98 чи 105 КК не потребує.

Разом з тим слід мати на увазі, що умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене посадовою особою при перевищенні меж необхідної оборони, підлягає кваліфікації лише за ст.97 або 104 КК.

Якщо перевищення влади або посадових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії посадової особи підлягають кваліфікації за ч.3 ст.166 КК і додаткової кваліфікації за ст.99 КК не потребують. ( Пункт 8 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

9. Під "зброєю", зазначеною у ч.2 ст.166 КК України, слід розуміти предмети, призначені для ураження живої цілі, тобто вогнестрільну зброю, в тому числі гладкоствольну, холодну зброю.

Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю. ( Пункт 9 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

При розгляді справ, пов'язаних з незаконним застосуванням зброї посадовими особами, які мають право володіти нею, суд зобов'язаний керуватися нормативними актами, що встановлюють підстави і порядок застосування зброї такими особами. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

10. Звернути увагу судів на те, що злочини, передбачені статтями 130 (2001-05 ), 173, 174, 175 та ч.2 ст.176-1 ( 2002-05 ) КК України, являють собою спеціальні види перевищення влади або посадових повноважень, відповідальність за які можуть нести лише точно вказані у цих випадках посадові особи (спеціальні суб'єкти). Співучасть у цих злочинах інших осіб тягне відповідальність за зазначеними статтями і ст.19 КК України. Кваліфікація дій виконавців і співучасників зазначених злочинів ще й за ст.166 КК України можлива лише за наявності реальної сукупності діянь. (Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

11. Судам треба мати на увазі, що члени громадських формувань з охорони громадського порядку (народних дружин та інших формувань, створених для підтримання громадського порядку і зареєстрованих у встановленому порядку в органах місцевого самоврядування) під час здійснення такої охорони мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують функції представників влади. Тому за наявності в їх діях ознак перевищення влади або посадових повноважень вони несуть відповідальність за відповідною частиною ст.166 КК. ( Пункт 11 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

12. Призначаючи покарання особам, винним у перевищенні влади або посадових повноважень, суди мають неухильно виконувати вимоги ст.39 КК України про індивідуалізацію покарання, враховуючи при цьому характер вчиненого діяння, тяжкість наслідків, що настали, особу винного, а також інші обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Враховуючи, що позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачено ст.166 КК як обов'язкова додаткова міра покарання, суди можуть не застосовувати її лише за наявності умов, передбачених ст.44 КК, з обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. ( Абзац другий пункту 12 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 ) ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

13. При розгляді справ про злочини, передбачені ч.2 або 3 ст.166 КК, судам належить з'ясовувати, чи є у підсудного військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, і згідно з ч.1 ст.37 КК вирішувати у вироку питання про доцільність позбавлення останніх. Якщо ж особа має почесне звання або відзначена державною нагородою України, суд при постановленні щодо неї вироку вирішує питання про внесення Президентові України подання про позбавлення її таких звання або державної нагороди відповідно до ч.2 ст.37 КК ( 2001-05 ). ( Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

14. Відповідно до вимог статей 23 і 23-2 КПК України ( 1001-05 ) судам необхідно в кожній справі ретельно виявляти причини й умови, які сприяли перевищенню влади або посадових повноважень, і шляхом винесення окремих ухвал (постанов) реагувати на них. ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

15. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно посилити нагляд за розглядом судами справ про перевищення влади або посадових повноважень, узагальнювати судову практику у справах даної категорії, використовуючи результати цієї роботи для усунення помилок і недоліків, які ще допускаються судами. ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )