ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 26.12.75, N 10
м.Київ
Про практику застосування судами України законодавства
про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну
покарання більш м'яким
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду України
N 8 від 23.12.83
N 3 від 04.06.93
N 12 від 03.12.97 )
Обговоривши матеріали узагальнення судової практики умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди, керуючись законом, підвищили рівень розгляду справ цієї категорії. ( Абзац перший преамбули в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )
Поряд з цим у практиці роботи судів по умовно-достроковому звільненню від покарання і заміні невідбутої частини покарання більш м'яким ще є серйозні помилки й недоліки, які послаблюють ефективність виховного впливу цих кримінально-правових заходів. ( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )
( Абзац третій преамбули виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )
Не усунуто факти застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким до осіб, які не довели свого виправлення, а також до осіб, відносно яких згідно зі ст.52-1 КК України ( 2001-05 ) такі заходи взагалі не можуть бути застосовані. Поряд з цим є випадки необгрунтованого відмовлення у задоволенні подання органів, які відають виконанням покарання, і спостережних комісій або служб у справах неповнолітніх щодо засуджених, які зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці і навчання довели своє виправлення. ( Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
Суди не завжди з'ясовують, чи зняті або погашені в установленому порядку минулі судимості, без чого неможливо правильно вирішити питання про умовно-дострокове звільнення. ( Абзац п'ятий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )
Допускаються помилки, пов'язані із залученням громадськості до нагляду за умовно-достроково звільненими і проведенню з ними виховної роботи.
Часто суди приймають від органів, що відають виконанням покарання, матеріали на умовно-дострокове звільнення, які не відповідають вимогам ст.110 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ).
Розглядаючи матеріали, суди не завжди з'ясовують питання, що мають значення для правильного вирішення справи про умовно-дострокове звільнення, іноді поверхово досліджують подані на їх розгляд матеріали, допускають спрощення судового процесу. Протоколи судових засідань та постанови нерідко складаються неякісно, у них не завжди містяться дані, на підставі яких прийнято рішення. ( Абзац восьмий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )
З метою усунення недоліків при розгляді судами справ про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Звернути увагу судів України на необхідність при розгляді справ про умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким суворо додержувати вимог статей 52, 52-1, 53 КК України ( 2001-05 ), статей 407, 411 КПК України ( 1003-05 ), ст.110 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ). ( Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
При цьому суди мають виходити з того, що точне і неухильне додержання вимог закону про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким має надзвичайно важливе значення для перевиховання засуджених, запобігання випадкам повторного вчинення злочинів. ( Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
2. Суди, вирішуючи питання про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, повинні забезпечити строго індивідуальний підхід до кожного засудженого, маючи на увазі, що умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані лише до тих засуджених, які, відбувши передбачену законом частину покарання, зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці, а особи, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, крім того, й чесним ставленням до навчання довели своє виправлення. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
3. Вказати судам на недопустимість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання до засуджених, до яких в силу ст.52-1 КК України воно взагалі не може бути застосовано, а також до тих засуджених, які в період відбування покарання не довели свого виправлення.
Судді мають реагувати окремими постановами на кожний випадок необгрунтованого подання органами, які відають виконанням покарання, матеріалів на умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання чи на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким. ( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
4. Вирішуючи питання про можливість застосування статей 52 і 53 КК України до осіб, які в минулому були судимі, до тих, які раніше умовно були звільнені від дальшого відбування покарання з обов'язковим залученням до праці, але згодом за постановою судді були повернуті до місць позбавлення волі, а також до тих, до яких за порушення режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі застосовувалися заходи стягнення, передбачені ст.67 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ), суди мають враховувати як ці, так й інші дані про особу засудженого в їх сукупності. ( Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
Поряд з цим судам необхідно виключити факти необгрунтованого відмовлення від звільнення засуджених від покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким з підстав, не передбачених законом. Зокрема, слід мати на увазі, що суди не можуть відмовляти в умовно-достроковому звільненні з таких лише мотивів, як м'якість призначеного покарання, короткочасність перебування засудженого у виправно-трудовій установі, факт повернення з місця обов'язкового залучення до праці для відбування позбавлення волі. (Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
5. При умовно-достроковому звільненні від основного покарання засуджених, до яких було застосовано додаткове покарання, зазначене у ст.31 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) (позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю), суди в усіх випадках за поданням органу, який відає виконанням покарання, або за своєю ініціативою зобов'язані обговорювати питання про звільнення засудженого і від додаткового покарання. Рішення судді з цього питання повинне бути відображене у резолютивній частині постанови.
Якщо при умовно-достроковому звільненні від основного покарання питання про звільнення засудженого від зазначеного додаткового покарання було вирішено судом негативно, то повторний розгляд цього питання може відбутися лише по закінченню строків, встановлених ч.5 ст.407 КПК України ( 1003-05 ).
У тих випадках, коли питання про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання засудженого, який повністю відбув основне покарання, виникло під час відбування ним додаткового покарання, суд може звільнити його від цього покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини додаткового покарання і при наявності інших умов, що вказані в законі. ( Пункт 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
6. У випадках, коли клопотання про умовно-дострокове звільнення порушено щодо засуджених, до яких застосовано примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії на підставі ст.14 КК України ( 2001-05 ) або ст.77 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ), суди мають при розгляді таких справ з'ясовувати, чи закінчено курс призначеного лікування, а коли не закінчено, то з якої причини. Пов'язані з цим обставини, поряд з іншими, необхідно враховувати при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення.
7. Матеріали на умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання, мають відповідати вимогам, передбаченим ст.110 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ). Тому в тих випадках, коли ці вимоги закону органами, які відають виконанням покарання, не виконані (подана характеристика не відображає процесу виправлення і перевиховання засудженого або стосується не всього періоду відбування ним покарання; відсутні дані про минулі судимості і відшкодування матеріальних збитків; про причини повернення з місць обов'язкового залучення до праці до місць позбавлення волі; нема виписки з рішення спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх та ін.) і в судовому засіданні заповнити ці прогалини неможливо, то суддя в ході підготовки справи до розгляду повертає ці матеріали для відповідного оформлення, а коли це виявлено в судовому засіданні, - виносить відповідну постанову, вказавши підстави повернення матеріалу. ( Абзац другий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 ) ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
8. Судам слід мати на увазі, що відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого після його звільнення від покарання не може бути підставою для відмови у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення. У разі необхідності суддя може для з'ясування цього питання відкласти розгляд справи або повернути її органові, який відає виконанням покарання. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
9. При розгляді судами справ про умовно-дострокове звільнення від покарання засуджених до виправних робіт у судове засідання необхідно запрошувати не тільки представників органів, що відають виконанням виправних робіт, а й представників трудових колективів підприємств, установ і організацій за місцем відбування покарання, на яких відповідно до ст.98 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ) покладено обов'язок здійснювати контроль за поведінкою засуджених і проведення з ними виховної роботи. (Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
10. Судам необхідно ширше практикувати, за наявності згоди трудових колективів підприємств, установ або окремих осіб, передачу їм умовно-достроково звільнених під нагляд і для проведення з ними виховної роботи.
Звернути увагу судів на те, що залишення без розгляду клопотання трудових колективів або окремих осіб про передачу їм умовно-достроково звільнених для проведення з ними виховної роботи є порушенням вимог статей 52, 53 КК України ( 2001-05 ). ( Абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
11. При розгляді справ про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, суди повинні з'ясувати дані про те, де ці особи будуть проживати, працювати або вчитися у разі умовно-дострокового їх звільнення.
Судам слід мати на увазі, що при розгляді справ цієї категорії щодо неповнолітніх вони мають право визнати за необхідне призначити громадського вихователя в порядку, передбаченому Положенням про громадських вихователів неповнолітніх, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1967 р.
12. Суди повинні суворо додержувати процесуального порядку розгляду справ про умовно-дострокове звільнення від покарання або про заміну покарання більш м'яким, передбаченого статтями 407 і 411 КПК України (1003-05 ).
13. На виконання вимог ст.407 КПК України суди мають у всіх випадках повідомляти спостережній комісії або службі у справах неповнолітніх про час і місце розгляду подання про умовно-дострокове звільнення. ( Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
14. Враховуючи, що судовий розгляд справ про умовно-дострокове звільнення справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, відносно якого принесено подання, так і на інших осіб, судам при розгляді цієї категорії справ необхідно приділяти особливу увагу заслуховуванню пояснень засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті принесеного подання, а також представників трудових колективів підприємств, установ і організацій, які висловили згоду про передачу їм засудженого для проведення з ним виховної роботи. Зокрема, при заслуховуванні пояснень засудженого слід особливо уважно з'ясовувати його ставлення до вчиненого злочину, додержання ним вимог режиму, ставлення до праці і навчання, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також з'ясувати його намір щодо залучення до суспільно корисної праці, чи потрібна йому допомога щодо обрання місця проживання і працевлаштування.
Пояснення осіб, які були в судовому засіданні, і думка прокурора мають бути відображені у протоколі судового засідання. є порушенням вимог статей 52, 53 КК ( 2001-05 ). ( Абзац другий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 ) ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
15. Звернути увагу судів на необхідність в постановах про умовно-дострокове звільнення від покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким обов'язково викладати суть подання органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії чи служби в справах неповнолітніх, мотиви прийнятого рішення і дані, що були підставою для задоволення або для відмови у задоволенні подання.
Після оголошення постанови про умовно-дострокове звільнення від покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким головуючий у судовому засіданні має попередити особу, відносно якої постановлено рішення, про наслідки вчинення ним нового злочину. ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N3 від 04.06.93, N 12 від 03.12.97 )
16. Визнати необхідним, що суди, розглядаючи справи про умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, для приєднання до справи повинні надсилати копії постанов до суду, який постановив вирок, а також спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх за місцем проживання, обраним засудженим, або трудовому колективу чи окремим особам при покладенні на них обов'язку по нагляду за умовно-достроково звільненим і проведенню з ним виховної роботи. ( Пункт 16 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
17. Судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно посилити нагляд за розглядом судами справ про умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, систематично узагальнювати судову практику в справах даної категорії і вживати необхідних заходів до своєчасного усунення виявлених недоліків. ( Пункт 17 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )