З нерезидентом можна зробити залік зустрічних заборгованостей

ЗАПИТАННЯ: Чи може підприємство провести залік зустрічних заборгованостей з нерезидентом?

ВІДПОВІДЬ: У відповідь на запитання наводимо текст листа Міністерства юстиції України від 22 грудня 1998 року N 13-28-1932:

"У зв'язку з вашим листом від 30 листопада 1998 року N 18-210/2628-8880 щодо правомірності здійснення взаємозаліку у зовнішньоекономічній діяльності Міністерство юстиції повідомляє.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності маюті право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

З огляду на те, що стаття 217 Цивільного кодексу УРСР є чинною, жодних загальних обмежень щодо припинення зобов'язання зарахуванням не встановлено".

Повністю погоджуючись з викладеним вище листом Міністерства юстиції, нагадуємо, що відповідно до тієї ж статті 217 Цивільного Кодексу України, для зарахування зустрічної однорідної вимоги досить заяви однієї сторони.

Звертаємо Вашу увагу на те, що така заява (або резидента, або надіслана нерезидентом) у письмовій формі, відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року N 185/ 94-ВР, повинна бути подана уповноваженому банку не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки ввізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Щодо податку на додану вартість, то необхідно зауважити, що зарахування зустрічних заборгованостей перетворює цю операцію на бартерну. Пунктом 11.6 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із внесеними змінами) передбачено, що до 1 січня 2000 року в разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), на збільшення податкового кредиту не відноситься, а включається до валових витрат виробництва платника податку.