ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ
N 17-13/12 від 03.12.98
м.Київ

Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента
України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що
стримують розвиток підприємницької діяльності"
Міністерством охорони навколишнього природного середовища
та ядерної безпеки України та Державним комітетом рибного
господарства України

На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив, що:

Інструкція про порядок встановлення та розподілу лімітів, виділення квот, видачі дозволів, промислових квитків та талонів на спеціальне використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення, яка затверджена спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державним комітетом рибного господарства України від 02.09.97 р. N 141/4 не визначає чітко порядок виділення квот, та встановлює необгрунтовані обмеження для підприємницької діяльності зі спеціального використання водних живих ресурсів (див. обгрунтування з цього приводу в Додатку).

У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва ВИРІШИВ:

Запропонувати Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державному комітету рибного господарства України в місячний термін внести зміни в інструкцію про порядок встановлення та розподілу лімітів, виділення квот, видачі дозволів, промислових квитків та талонів на спеціальне використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення, оскільки вона містить норми, які стримують розвиток підприємницької діяльності.

Рішення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності є обов'язковим для виконання.

Голова О.Кужель

Додаток
до рішення N 17-13/12
від 03.12.98

Обгрунтування

Спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету рибного господарства України від 02.09.97 р. N 141/4 (зареєстрованого в Мін'юсті України 05.11.97 р. за N 535/2339) затверджено Інструкцію про порядок встановлення та розподілу лімітів, виділення квот, видачі дозволів, промислових квитків та талонів на спеціальне використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення (надалі - Інструкція).

П.1.1 Інструкції вказує, що вона розроблена з метою вдосконалення управління в галузі охорони і використання водних живих ресурсів. Проте деякі положення Інструкції не тільки не сприяють виконанню вказаною мети, встановлюють додаткові обмеження для користувачів водних живих ресурсів, але й їх виконання може призвести до нераціонального використання таких ресурсів.

Як випливає з назви, одне з головних завдань Інструкції - встановлення порядку виділення квот. Аналіз тексту Інструкції показує, що такий порядок чітко не визначається.

Розглянемо структуру розділу 3 "Порядок виділення користувачам квот для здійснення промислу та науково-промислового лову водних живих ресурсів". П.3.1 та п.3.2 вказаного розділу встановлюють перелік документів, які необхідно подати для отримання квоти та вимоги до них. У п.3.4 наведено перелік користувачів, які мають переважне право на одержання квот. Інші пункти цього розділу встановлюють порядок повідомлення користувачів про виділені квоти та правила їх використання. Але в жодному пункті розділу не врегульовані такі важливі питання:

- по-перше, ніде не вказується, чи має право Держкомрибгосп відмовити користувачу в наданні квоти, і якщо має, то на яких підставах;

- по-друге, не описана процедура виділення квот (не вказано, на підставі яких саме даних, документів і ким приймається рішення про розмір квоти);

- по-третє, не вказується, чи має користувач право на оскарження рішення про надання квоти, і яка процедура оскарження.

Таке становище може призводити до зловживань з боку посадових осіб, які приймають на свій розсуд рішення про виділення квот та про відмову у наданні квот, і, як наслідок, до нераціонального використання водних живих ресурсів. I при цьому в Інструкції нема вказівок на відповідальність за такі дії, Інструкція не містить ніяких принципів та критеріїв, за якими насправді повинні бути розподілені квоти, та критеріїв, за якими може бути офіційно відмовлено користувачеві у квоті. Користувачі ж не можуть оскаржити такі рішення, оскільки не передбачена процедура їх оскарження в органах Держкомрибгоспу, а оскарження до арбітражного суду малоймовірно тому, що формально нема порушень положень Інструкції.

До нераціонального використання водних живих ресурсів може призвести і виконання п.4.1 Інструкції. Частина друга п.4.1 дозволяє без виділення квот проводити науково-дослідні та контрольні лови, пов'язані з визначенням запасів водних живих ресурсів, при яких орієнтовані обсяги їх вилучення не перевищують однієї тонни. При цьому не враховано, що для деяких видів водних живих ресурсів (наприклад раки, креветки, лангусти та інш.) такий розмір лову може призвести до порушення екологічного балансу, або навіть до знищення цього виду в даній місцевості.

Текст Інструкції містить низку юридичних неузгоджень. Згідно з Інструкцією, користувач для того, щоб отримати квоту, повинен подати заявку (додаток N 2) (п.3.1 та п.4.2) та довідку (додаток N 3) (п.3.1). В заявці необхідно вказати назву водного об'єкта, його ділянки, район робіт, де буде здійснюватися спеціальне використання водних живих ресурсів. Але така ділянка, відповідно до п.5.5, встановлюється державними органами рибоохорони, відповідно до обсягів виділених квот. Отже, отримали замкнутий цикл: для того, щоб отримати квоту, треба вказати ділянку, а для виділення ділянки необхідно отримати квоту. Можливо такого становища можна уникнути, якщо в заявці вказувати назву тільки водного об'єкта (без зазначення ділянки, або із зазначенням можливої ділянки).

Довідка (додаток N 3) повинна містити дані про середню біопродуктивність водного об'єкта за видами. Але згідно з п.2.1 розділу 2 Інструкції до Держкомрибгоспу вже подавались такі дані і вони були враховані при складанні проекту лімітів використання водних живих ресурсів на рибогосподарських об'єктах України (додаток 1). Виникає сумнів у доцільності такого дублювання, оскільки воно може ускладнити отримання довідки в органах рибоохорони (підприємцям треба шукати додаткові відомості) і при цьому не приносить ніякої додаткової корисної інформації органам Держкомрибгоспу.

В довідці необхідно також вказати назву документів, що підтверджують право користувача на спеціальне використання водних живих ресурсів. Не зовсім зрозуміло, які саме документи маються на увазі. Відповідно до п.10 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою КМУ від 28.09.96 р. N 1192, спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється за спеціальним дозволом і за плату, порядок визначення якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пункт 11 цього Тимчасового порядку встановлює: "Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів - це офіційний документ суворої звітності, який засвідчує право користувача на спеціальне використання визначених водних живих ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот)".

Отже, право користувача на використання живих водних ресурсів може підтвердити лише дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів. Натомість згідно з розділами 5 - 8 Інструкції такий дозвіл видається тільки на підставі виділених квот. Отже, знову отримали замкнутий цикл: для отримання квоти треба вказати дозвіл, а для отримання дозволу необхідно отримати квоту.

Якщо ж маються на увазі якісь інші документи, то необхідно було б зазначити, які саме.

Отримавши офіційне повідомлення Держкомрибгоспу (Головрибводу) про надання квоти, користувач повинен подати до органу рибоохорони заявку на видачу дозволу (за формою, наведеною в додатку 7). Заявку необхідно погодити з трьома органами, але ні в Інструкції, ні в Додатку 7 не вказано, з якими саме.

Відповідно до п.5.5 Інструкції до дозволу на спеціальне використання живих водних ресурсів передбачено укладання договору (Додаток 10) між користувачем та органом рибоохорони. Згідно з договором, органи рибоохорони закріплюють за користувачем промислову ділянку. Це суперечить п.35 постанови КМУ від 28.09.96 р. N 1192, згідно з якою ділянка закріплюється шляхом видачі дозволу (в якому зазначається місце використання водних живих ресурсів і термін дії), а не на договірній основі. Крім того, в самій Інструкції (додаток 4) в дозволі на спеціальне використання водних живих ресурсів вказується назва водного об'єкта і його ділянки.

Прикінцеві висновки та рекомендації

Проведений аналіз "Інструкції про порядок встановлення та розподілу лімітів, виділення квот, видачі дозволів, промислових квитків та талонів на спеціальне використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення", затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету рибного господарства України від 02.09.97 р. N 141/4 (зареєстрованого в Мін'юсті України 05.11.97 р. за N 535/2339) показав, що дане регулювання нечітко встановлює порядок виділення квот, Інструкція містить низку юридично некоректних положень та не узгоджується з постановою КМУ від 28.09.96 р. N 1192. Інструкція може сприяти зловживанню з боку посадових осіб та встановлює необгрунтовані обмеження для підприємницької діяльності зі спеціального використання водних живих ресурсів.

Пропонуємо призупинити наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету рибного господарства України від 02.09.97 р. N 141/4 (зареєстрованого в Мін'юсті України 05.11.97 р. за N 535/2339) та внести зміни, враховуючи викладені в Обгрунтуванні зауваження.