ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

(Закон відмінено згідно Закону ВРУ
N 1550-III від 16.03.2000)

Про надзвичайний стан

( Вводиться в дію Постановою ВР N 2502-12 від 26.06.92,
ВВР 1992, N 37, ст.539 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 387/95-ВР від 17.10.95, ВВР 1995, N 38, ст.284
N 409/95-ВР від 31.10.95, ВВР 1995, N 43, ст.308
N 607/96-ВР від 17.12.96, ВВР 1997, N 6, ст.49 )

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України ( 888-09 ) особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Стаття 2. Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Стаття 3. Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Розділ 2
Умови і порядок введення та припинення дії надзвичайного стану

Стаття 4. Надзвичайний стан може бути введено за умов:

1) стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

2) масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

3) блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

4) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

5) посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

6) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Стаття 5. Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Надзвичайний стан на території Республіки Крим вводиться з негайним повідомленням Верховної Ради Республіки Крим.

Стаття 6. До введення надзвичайного стану за умов, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, Президент України або Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутись через засоби масової інформації або в інший можливий спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, котрі є умовою для запровадження надзвичайного стану, з вимогою припинити свої протиправні дії протягом встановленого у зверненні строку і попередженням про можливість введення надзвичайного стану.

Стаття 7. За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено негайно і без попередження.

Стаття 8. В постанові Верховної Ради України або Указі Президента України про введення надзвичайного стану повинні бути вказані:

1) обставини, що стали причиною для введення надзвичайного стану відповідно до статей 3, 4 Закону;

2) обгрунтування необхідності введення надзвичайного стану відповідно до статті 4 Закону;

3) перелік конституційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а також вичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян;

4) державні органи, що здійснюють заходи надзвичайного стану, і межі їх надзвичайних повноважень;

5) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;

6) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і його тривалість відповідно до статті 11 Закону.

Рішення про введення надзвичайного стану доводиться органом, що запроваджує надзвичайний стан, до відома населення через засоби масової інформації не пізніш як за 6 годин до його введення, за винятком випадків, передбачених статтею 7 Закону.

Стаття 9. В разі введення надзвичайного стану Указом Президента України Президент України не пізніше трьох годин з часу підписання зобов'язаний передати Указ про введення надзвичайного стану Верховній Раді України, а Верховна Рада України зобов'язана розглянути переданий їй Указ протягом не більше 24 годин.

В період між сесіями Верховна Рада розглядає Указ про введення надзвичайного стану не пізніше 72 годин з моменту його прийняття.

При оголошенні через засоби масової інформації Указу Президента України про введення надзвичайного стану народні депутати України зобов'язані прибути на засідання Верховної Ради України без спеціального виклику і в найкоротший строк. Органи державної влади зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів на засідання Верховної Ради України.

Стаття 10. Указ Президента України про введення надзвичайного стану втрачає силу, якщо Верховна Рада України не затвердила його в передбачені статтею 9 Закону строки, про що населення відповідної території сповіщається Верховною Радою через засоби масової інформації чи іншим способом.

Стаття 11. Надзвичайний стан на всій території України може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях.

Якщо Верховна Рада України не продовжила строк дії надзвичайного стану, то після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, дія Указу чи постанови про введення надзвичайного стану припиняється.

Верховна Рада України може продовжити дію надзвичайного стану не більш як на 30 діб.

Стаття 12. При введенні надзвичайного стану на всій теріторії України Верховна Рада України продовжує свою сесію протягом всього строку дії надзвичайного стану.

При введенні надзвичайного стану в окремих місцевостях України Верховна Рада України вправі перервати свою позачергову сесію, скликану для вирішення конкретного питання.

Дія частин першої і другої цієї статті поширюється також на порядок роботи Верховної Ради Республіки Крим, якщо на всій або частині території Республіки Крим введено надзвичайний стан.

Розділ 3
Діяльність органів законодавчої і виконавчої
влади, судів, прокуратури, місцевої державної адміністрації та місцевого і регіонального
самоврядування в умовах надзвичайного стану

Стаття 13. Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених цим Законом, відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Стаття 14. У період дії надзвичайного стану не можуть бути розпущені Верховна Рада України та Верховна Рада Республіки Крим, зупинена їх та Президента України діяльність. Якщо надзвичайний стан оголошено в міжсесійний період Верховної Ради України або Верховної Ради Республіки Крим, їх сесія відновлюється без додаткового оголошення.

Стаття 15. В умовах надзвичайного стану продовжують свою діяльність Конституційний Суд України, суди, органи прокуратури України.

Стаття 16. Верховна Рада і Президент України можуть зупинити на час дії надзвичайного стану будь-яке рішення органів місцевої державної адміністрації та місцевого і регіонального самоврядування, що діють на території, де введено надзвичайний стан.

Стаття 17. В умовах надзвичайного стану органи, що здійснюють управління на відповідній території, можуть наділятися надзвичайними повноваженнями для проведення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і законності, а також ліквідації загрози безпеці громадян.

Стаття 18. Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування території, на якій введено надзвичайний стан, можуть бути поставлені в пряму підпорядкованість Президенту України.

Стаття 19. У разі неналежного здійснення своїх функцій органами державної виконавчої влади або виконавчими органами місцевого самоврядування території, де запроваджено надзвичайний стан, можуть бути утворені тимчасові надзвичайні органи Верховною Радою або Президентом України. При цьому діяльність органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування зупиняється.

Тимчасові надзвичайні органи здійснюють функції органів державної виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, застосовують заходи, передбачені постановою Верховної Ради України або Указом Президента України про введення надзвичайного стану відповідно до статей 22-24 Закону, і несуть відповідальність за нормалізацію обстановки і додержання законності на території, де введено надзвичайний стан.

Стаття 20. У виняткових випадках для координації дій по забезпеченню режиму надзвичайного стану при його введенні з підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, постановою Верховної Ради України або Указом Президента України командуючому Національною гвардією України може бути доручено спільно з Міністром внутрішніх справ та Головою Служби безпеки України створити оперативний штаб на чолі з комендантом території, який є відповідальним за підтримання правопорядку і забезпечення безпеки громадян на ввіреній йому території.

Стаття 21. Органи, зазначені в статтях 17, 19 цього Закону, мають право видавати обов'язкові до виконання на відповідній території накази і розпорядження з питань забезпечення режиму надзвичайного стану.

Розділ 4
Заходи, що застосовуються в умовах надзвичайного стану

Стаття 22. Постановою Верховної Ради України чи Указом Президента України про введення надзвичайного стану встановлюється перелік і межі надзвичайних заходів, що застосовуються в умовах надзвичайного стану.

Додаткові заходи можуть запроваджуватись або затверджуватись окремою постановою Верховної Ради України.

На період надзвичайного стану можуть запроваджуватись такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

5) заборона страйків.

Стаття 23. У разі введення надзвичайного стану з підстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, додатково може бути вжито таких заходів:

1) запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

2) зупинення після відповідного попередження діяльності політичних партій, громадських організацій, масових рухів і самодіяльних об'єднань громадян, якщо ця діяльність перешкоджає нормалізації обстановки;

3) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв;

5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;

6) введення цензури, обмеження на випуск газет;

7) вислання порушників громадського порядку, які не є жителями даної місцевості, до місця їх проживання або за межі місцевості, де введено надзвичайний стан, за їх рахунок;

8) заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

9) особливі правила користування зв'язком.

Стаття 24. У разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 статті 4 цього Закону, додатково до заходів, передбачених статтею 22 Закону, можуть вживатися такі заходи:

1) тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів;

3) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;

4) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

5) мобілізація ресурсів державних підприємств, установ, організацій, зміна режиму їх роботи, переорієнтація на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

6) використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, для відведення небезпеки та ліквідації наслідків надзвичайних обставин;

7) усунення від роботи на період надзвичайного стану керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків, призначення інших осіб тимчасово виконуючими обов'язки зазначених керівників.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація, обсяги і термін проведення якої визначаються Президентом України. ( Статтю 24 доповнено частиною другою згідно із Законом N 387/95-ВР від 17.10.95 )

У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання зазначених робіт при умові обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

Стаття 25. Всі державні органи, органи місцевого територіального самоврядування, підприємства, установи, громадські об'єднання і організації, а також громадяни на території, де запроваджено надзвичайний стан, зобов'язані сприяти органам, які здійснюють управління на цій території, та виконувати їх рішення.

Стаття 26. Забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану може здійснюватися силами та засобами органів і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України відповідно до чинного законодавства. ( Частина перша статті 26 в редакції Закону N 409/95-ВР від 31.10.95 )

У виняткових випадках при запровадженні надзвичайного стану з підстав, зазначених у пункті 1 статті 4 цього Закону, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт військові частини Збройних Сил України.

Стаття 27. Списки особового складу військових підрозділів і формувань, а також громадян, які брали безпосередню участь в усуненні обставин, що спричинили введення надзвичайного стану, зберігаються в архівах відповідних міністерств і відомств з наступною передачею їх до Державного архіву України.

Розділ 5
Відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану

Стаття 28. Порушення режиму надзвичайного стану тягне за собою відповідальність, встановлену цим Законом, іншими законодавчими актами України.

Стаття 29. Порушення особою правил комендантської години тягне за собою затримання до закінчення комендантської години. Затримані за порушення правил комендантської години підлягають особистому огляду і огляду їх речей, про що складається протокол.

Стаття 30. Порушення особою вимог режиму надзвичайного стану, за винятком правил комендантської години, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. ( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 607/96-ВР від 17.12.96 )

Стаття 31. Злісне або неодноразове порушення встановлених вимог режиму надзвичайного стану, вчинення дій, що провокують порушення правопорядку чи розпалюють національну ворожнечу, активне перешкоджання здійсненню громадянами і службовими особами їх законних прав та обов'язків, непокора законному розпорядженню або вимозі особи, яка виконує обов'язки з охорони громадського порядку, а також порушення правил адміністративного нагляду, вчинене у місцевості, де введено надзвичайний стан, тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на місяць або адміністративний арешт на строк до тридцяти діб, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. ( Частина перша статті 31 в редакції Закону N 409/95-ВР від 31.10.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 607/96-ВР від 17.12.96 )

Ті ж самі дії, вчинені службовою особою, тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на місяць в Україні або адміністративний арешт до тридцяти діб. ( Частина друга статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами N 409/95-ВР від 31.10.95, N 607/96-ВР від 17.12.96 )

Розділ 6
Гарантії прав громадян і юридичних осіб в умовах надзвичайного стану

Стаття 32. Протоколи про порушення режиму надзвичайного стану складаються уповноваженою на це службовою особою.

Стаття 33. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються протягом трьох діб одноособово суддею районного (міського) суду у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Особи, які вчинили адміністративне правопорушення, можуть бути затримані до розгляду справи в суді.

Скасування надзвичайного стану тягне за собою припинення провадження в справах про порушення режиму надзвичайного стану і негайне звільнення осіб, щодо яких застосовано стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Стаття 34. Органи влади, що діють на території, де введено надзвичайний стан, в разі затримання іноземних громадян за порушення режиму надзвичайного стану, зобов'язані повідомити про затримання Міністерство закордонних справ України.

Стаття 35. Вироки, що пердбачають смертну кару, до виконання не приводяться протягом всього часу дії надзвичайного стану і тридцяти діб після його припинення чи скасування.

Стаття 36. Перевищення особами, залученими до підтримання режиму надзвичайного стану, своїх повноважень, а так само неправомірне застосування сили особами, які виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 37. Правосуддя на території, де введено надзвичайний стан, здійснюється тільки судом. На цій території діють всі суди, утворені відповідно до Конституції України ( 888-09 ). Утворення будь-яких інших судових або позасудових органів забороняється.

Судочинство в судах ведеться відповідно до чинних в Україні на момент введення надзвичайного стану законів. Введення будь-яких скорочених чи прискорених форм судочинства забороняється.

Стаття 38. Особам, переведеним відповідно до статті 24 Закону на роботу, не обумовлену трудовим договором, а також залученим для робіт по ліквідації наслідків надзвичайних обставин, гарантується оплата праці відповідно до чинного законодавства, але не менше заробітної плати за основним місцем роботи.

Стаття 39. Особам, які постраждали від надзвичайних обставин або у зв'язку з проведенням робіт по їх відверненню, або ліквідації їх наслідків, відповідні державні органи надають жилі приміщення, відшкодовують заподіяні матеріальні збитки, сприяють у працевлаштуванні та подають іншу необхідну допомогу за умов і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Юридичні особи, майно і ресурси яких використовувались для відвернення або ліквідації наслідків обставин, що стали причиною введення надзвичайного стану, мають право на відшкодування завданих їм збитків у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, на свободу думки, совісті, релігії в розумінні цих прав і свобод, прийнятому в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і законах України, якщо вони не суперечать їм.

Неприпустимим є застосування зворотної сили кримінального закону, що встановлює караність діяння або посилює покарання.

Стаття 41. Передбачені цим Законом обмеження конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, які можуть бути застосовані за умов надзвичайного стану, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Введення інших обмежень забороняється.

Розділ 7
Заключні положення

Стаття 42. Верховна Рада України протягом всього часу дії надзвичайного стану здійснює контроль за дотриманням цього Закону і проводить періодичні депутатські інспекційні перевірки територій, де введено надзвичайний стан. Всі посадові особи зобов'язані сприяти представникам Верховної Ради України в здійсненні перевірок і надавати вичерпну інформацію з питань, що належать до їх діяльності в умовах надзвичайного стану.

Права народного депутата України обмеженню не підлягають.

Стаття 43. На період дії надзвичайного стану продовжується строк повноважень, у разі його закінчення, представницьких органів місцевого і регіонального самоврядування, Верховної Ради Республіки Крим, Верховної Ради України, Конституційного Суду України.

В умовах дії надзвичайного стану на території України чи в окремих її місцевостях не дозволяється зміна Конституції України і Конституції Республіки Крим, виборчих законів України і Республіки Крим, не проводяться вибори вищих органів законодавчої влади України та Республіки Крим, референдуми України та Республіки Крим, а так само вибори представницьких органів місцевого та регіонального самоврядування і місцеві референдуми на територіях, де введено надзвичайний стан.

Стаття 44. Про введення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не пізніше трьох днів з дня його введення повідомляють Генерального секретаря ООН про обмеження прав і свобод громадян, що становлять відхилення від зобов'язань за згаданим Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

В повідомленні зазначається також орієнтовна дата припинення дії вказаних відхилень від зобов'язань, передбачених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

Президент України Л. КРАВЧУК

м. Київ, 26 червня 1992 року
N 2501-XII