ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 5 березня 1999 року N 475-XIV
м. Київ
Про Декларацію про загальні засади державної політики
України стосовно сім'ї та жінок
Верховна Рада України постановляє:
Схвалити текст Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок (додається).
Голова Верховної Ради України О.ТКАЧЕНКО.
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 5 березня 1999 року N 475-XIV
Декларація
про загальні засади державної політики України
стосовно сім'ї та жінок
Верховна Рада України, керуючись Загальною декларацією прав людини, Конвенцією ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", ратифікованими Україною міжнародними договорами про права та свободи особистості, підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок "Дії в інтересах рівності, розвитку та миру" (Пекін, 1995 р.) і Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1995 року "Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" (298/95-ВР),
надаючи особливого значення ролі сім'ї та жінок у політичному, економічному, соціальному, історичному і культурному розвитку України,
вважаючи формування державної політики стосовно сім'ї та жінок одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
прагнучи поліпшення демографічної ситуації, забезпечення реалізації сім'єю своїх функцій, а також створення правових, суспільно-політичних та соціально-економічних умов для поліпшення становища сім'ї та жінок, підвищення їх ролі у суспільстві, найповнішого розкриття їх інтелектуальних, духовних і творчих можливостей, приймає цю Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок:
I. Принципи державної політики України
стосовно сім'ї та жінок
1. Держава гарантує та забезпечує рівні права і можливості жінкам і чоловікам відповідно до основних прав та свобод людини.
2. Держава захищає права сім'ї як основної ланки суспільства.
3. Держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві.
4. Держава забезпечує ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
5. Держава гарантує і забезпечує повну і рівноправну участь жінок у політичному, економічному, соціальному і культурному житті суспільства.
6. Держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні та сімейні обов'язки.
7. Держава забезпечує і розвиває соціальні гарантії, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
8. Держава забезпечує неухильне додержання законодавства України та норм міжнародного права стосовно сім'ї та жінок.
9. Держава підтримує громадські та благодійні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення становища сім'ї та жінок.
II. Головні напрями державної політики України
стосовно сім'ї та жінок
1. Розроблення та удосконалення законодавства з питань становища сім'ї та жінок відповідно до норм міжнародного права.
2. Включення жінок в усі процеси розвитку сучасного суспільства, залучення їх до розроблення і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування.
3. Створення матеріальної та соціально-економічної бази для зміцнення сім'ї та підвищення її добробуту.
4. Підвищення ролі жінки у національно-культурному, соціально-економічному, духовному розвитку суспільства та в процесі державотворення.
5. Кардинальне підвищення результативності здійснюваних заходів щодо охорони материнства та дитинства, забезпечення здорового генофонду України.
6. Створення сприятливих умов для повноцінного розвитку та виховання дітей у сім'ї.
7. Підтримка заходів, спрямованих на підвищення культурного, освітнього, морального рівня сім'ї та кожного її члена.
8. Організація повноцінного відпочинку та дозвілля сім'ї з урахуванням потреб різних вікових груп.
III. Прикінцеві положення
1. Жодне з положень цієї Декларації не може тлумачитися на шкоду інтересам сім'ї та жінок.
2. Положення Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок є основою для подальшого розроблення законів та інших нормативно-правових актів з питань становища сім'ї та жінок.