ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

( Кодекс втратив чинність з 19.11.2012 р. на підставі Кодексу
N 4651-VI від 13.04.2012 )

Кримінально-процесуальний кодекс

( від статті 237 до статті 449 )

Розділ третій
Провадження справ у суді першої інстанції

Глава 23
Віддання обвинуваченого до суду і підготовчі дії
до судового засідання

Стаття 237. Віддання до суду

Суддя при наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, не вирішуючи наперед питання про винність, виносить постанову про віддання обвинуваченого до суду.

У справах про злочини, за які мірою покарання може бути призначено смертну кару, проводиться розпорядче засідання суду. При цьому незалежно від підстав внесення справи в розпорядче засідання суд вирішує всі питання, віднесені до відання розпорядчого засідання. ( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 986-08 від 30.08.72, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 238. Склад суду в розпорядчому засіданні

Кримінальна справа в розпорядчому засіданні розглядається в складі судді та двох народних засідателів.

Стаття 239. Участь прокурора в розпорядчому засіданні

Розгляд справи в розпорядчому засіданні відбувається з участю прокурора. Про день розгляду справи в розпорядчому засіданні прокурор сповіщається не пізніше як за три доби. Неявка прокурора не є перешкодою до слухання справи.

Стаття 240. Порядок розгляду справи в розпорядчому засіданні

Розгляд справи в розпорядчому засіданні починається з доповіді судді. Після цього суд заслухує думку прокурора. Потім запрошуються викликані в розпорядче засідання за розсудом судді або суду особи, які вислухуються у зв'язку із заявленими ними клопотаннями. По цих клопотаннях суд заслухує висновок прокурора. Ухвала виноситься в нарадчій кімнаті.

Про результати розгляду клопотання повідомляються особа або організація, які заявили клопотання. (Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71)

Стаття 241. Строки розгляду справи суддею одноособово або судом у розпорядчому засіданні

Кримінальна справа повинна бути розглянута одноособово суддею або судом у розпорядчому засіданні не пізніше п'яти діб, а у випадках складності справи - не пізніше десяти діб з дня її надходження до суду.

Стаття 242. Питання, які з'ясовуються при відданні обвинуваченого до суду

Судді одноособово чи суд у розпорядчому засіданні зобов'язані з'ясувати щодо кожного з обвинувачених такі питання:

1) чи підсудна дана справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

1-1) чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

2) чи немає в справі підстав для її закриття або зупинення;

3) чи зібрані необхідні докази для розгляду справи в судовому засіданні;

4) чи притягнуті до відповідальності всі особи, які зібраними в справі доказами викриті у вчиненні злочину;

5) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

5-1) чи роз'яснено право на розгляд його справи одноособово суддею або колегіально у випадках, передбачених законом;

6) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;

7) чи правильно обрано запобіжний захід щодо обвинуваченого;

8) чи вжито під час дізнання або попереднього слідства заходів до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;

9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, витрат на стаціонарне лікування потерпілого та можливої конфіскації майна;

10) чи було додержано під час порушення справи, провадження дізнання або попереднього слідства інших вимог цього Кодексу. ( Стаття 242 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законами N 3132-12 від 22.04.93, N 3780-12 від 23.12.93, N 305/94-ВР від 20.12.94 )

Стаття 243. Постанова судді про віддання обвинуваченого до
суду

В постанові судді про віддання обвинуваченого до суду повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, назва справи, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави для віддання до суду, статті закону, за якими обвинувачений віддається до суду, і рішення в інших питаннях, зв'язаних з відданням до суду і підготовкою справи до розгляду в суді.

Стаття 244. Рішення суду в розпорядчому засіданні чи судді
одноособово

Суд в розпорядчому засіданні чи суддя одноособово виносить одно з таких рішень:

1) про віддання обвинуваченого до суду;

2) про повернення справи на додаткове розслідування;

3) про зупинення провадження в справі;

4) про направлення справи за підсудністю;

5) про закриття справи.

У випадку необхідності змінити запобіжний захід суд в ухвалі, а суддя в постанові повинен мотивувати прийняте в цьому питанні рішення. ( Стаття 244 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 245. Віддання обвинуваченого до суду в розпорядчому засіданні чи суддею одноособово

При наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суд, не вирішуючи наперед питання про винність, виносить ухвалу, а суддя постанову про віддання обвинуваченого до суду. При цьому суд повинен вирішити також питання, передбачені статтями 242 і 253 цього Кодексу.

В разі віддання обвинуваченого до суду суд у розпорядчому засіданні чи суддя одноособово може виключити з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення або застосувати кримінальний закон про менш тяжкий злочин, не змінюючи при цьому формулювання обвинувачення. ( Стаття 245 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування з розпорядчого засідання

Суд у розпорядчому засіданні повертає справу на додаткове розслідування у випадках:

1) істотної неповноти або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні;

2) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону;

3) наявності в справі підстав для пред'явлення притягнутій до відповідальності особі обвинувачення, яке їй до цього не було пред'явлено;

4) наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий;

5) неправильного роз'єднання або об'єднання справ.

При поверненні справи на додаткове розслідування суд зобов'язаний зазначити в ухвалі, які саме обставини повинні бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому повинні бути проведені.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зобов'язаний вирішити питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Стаття 247. Заходи до забезпечення цивільного позову і конфіскації майна

Якщо орган дізнання або слідчий не вжили заходів до забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна і якщо суд безпосередньо не може вжити таких заходів, суддя чи суд у розпорядчому засіданні зобов'язують відповідні органи вжити належних заходів до такого забезпечення.

Стаття 248. Закриття справи в розпорядчому засіданні

При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною 1 статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу, суд у розпорядчому засіданні закриває справу. При цьому суд скасовує застосовані запобіжні заходи, заходи до забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Копія ухвали про закриття справи негайно вручається обвинуваченому, потерпілому і направляється прокуророві. ( Стаття 248 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77 )

Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за підсудністю

Коли при вирішенні питання про віддання до суду з'ясується, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя або суд у розпорядчому засіданні виносить постанову або ухвалу про зупинення провадження в справі до розшуку обвинуваченого.

В разі засвідченого лікарем, який працює в лікувальній установі, тяжкого захворювання обвинуваченого, що виключає можливість його участі в судовому засіданні, суддя або суд у розпорядчому засіданні виносить постанову або ухвалу про зупинення провадження в справі до видужання обвинуваченого.

Коли суддя або суд у розпорядчому засіданні встановить, що справа непідсудна даному суду, він виносить постанову або ухвалу про направлення справи за підсудністю.

Стаття 250. Ухвала розпорядчого засідання

В ухвалі розпорядчого засідання суду зазначаються місце і час засідання суду, назва суду, склад суду, секретар, прокурор, назва справи, прийняті судом рішення і покладені в їх основу мотиви.

Ухвалу підписують усі судді, які брали участь у розпорядчому засіданні. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка додається до справи, але не оголошується.

Стаття 251. Дії судді в справах, які порушуються за скаргою потерпілого

Суддя, одержавши від потерпілого заяву з проханням порушити справу, при наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 27 цього Кодексу, своєю постановою порушує справу і віддає обвинуваченого до суду.

Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена повістка про виклик його в судове засідання з зазначенням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується.

Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, можуть бути об'єднані в одну справу.

Стаття 252. Внесення окремого подання і скарги на ухвалу
розпорядчого засідання і постанову судді

На ухвалу розпорядчого засідання і постанову судді прокурор має право у семиденний строк з дня їх винесення внести до вищестоящого суду окреме подання.

Постанова судді в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, а також ухвала суду в розпорядчому засіданні про закриття кримінальної справи можуть бути в цей же строк з дня одержання їх копій оскаржені потерпілим і його представником, а також обвинуваченим, його захисником і законним представником у частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи. ( Стаття 252 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню в зв'язку з
підготовкою справи до розгляду в судовому
засіданні

Після вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду суддя одноособово або суд в розпорядчому засіданні вирішує такі питання:

1) про участь прокурора та громадського обвинувача в судовому засіданні;

2) про участь захисника та громадського захисника в судовому засіданні;

3) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві;

4) про список осіб, що підлягають виклику в судове засідання;

5) про витребування додаткових доказів;

6) про клопотання, заявлені обвинуваченим, його захисником чи законним представником, потерпілим або його представником;

7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

8) про заходи до забезпечення цивільного позову та можливою конфіскації майна;

9) про виклик у необхідних випадках перекладача;

10) про день і місце слухання справи в судовому засіданні; до прийняття рішення з цього питання суддя або суд попередньо узгоджують із захисником і прокурором можливість їх участі у цей час у судовому засіданні.

11) всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій. ( Стаття 253 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3780-12 від 23.12.93 )

Стаття 254. Вручення підсудному копії обвинувального
висновку і повідомлення про день розгляду
справи в суді

Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Коли при вирішенні питання про віддання до суду змінено обвинувальний висновок або список осіб, які підлягають виклику до суду, то підсудному вручається і копія ухвали суду чи постанови судді.

Якщо зазначені в цій статті документи складено мовою, якою не володіє підсудний, вони вручаються підсудному перекладеними на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той же строк.

Свідки, експерти, перекладачі викликаються до суду повісткою.

Якщо підсудний неповнолітній, то копія обвинувального висновку вручається йому і його законному представникові. ( Стаття 254 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з
матеріалами справи

Після віддання обвинуваченого до суду суддя повинен забезпечити прокуророві, громадському обвинувачеві, підсудному, його захисникові, громадському захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представникові - з матеріалами, що стосуються цивільного позову. Зазначені особи мають право робити з матеріалів необхідні виписки.

Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в суді

Справа повинна бути призначена до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи - не пізніше двадцяти діб з дня надходження її до суду.

Глава 24

Загальні положення судового розгляду

Стаття 257. Безпосередність, усність судового розгляду

Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. ( Стаття 257 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3129-12 від 22.04.93 )

Стаття 258. Незмінність складу суду при розгляді справи

Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, і розгляд справи розпочинається з початку, за винятком випадків, передбачених статтею 259 цього Кодексу.

Якщо із складу суду вибуває головуючий, розгляд справи відкладається.

Стаття 259. Запасний народний засідатель

У справі, для розгляду якої необхідний значний час, може бути викликаний запасний народний засідатель. Запасний народний засідатель перебуває в залі судового засідання з початку розгляду справи і в разі вибуття народного засідателя із складу суду заміняє його.

Коли запасний засідатель при цьому не вимагає відновлення судових дій з початку, розгляд справи продовжується.

Стаття 260. Головуючий в судовому засіданні

Головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи і встановлення істини, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний виновний рівень судового процесу.

Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.

Стаття 261. Рівність прав учасників судового розгляду

Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники в судовому розгляді користуються рівними правами щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів і заявлення клопотань.

Стаття 262. Участь підсудного в судовому розгляді

Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.

Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках:

1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду;

2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою. ( Стаття 262 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 263. Права підсудного під час судового розгляду

В судовому засіданні підсудний має право:

1) заявляти відводи;

1-1) на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

2) мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;

3) заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

4) просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

5) давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

6) просити суд про оголошення доказів, що є в справі;

7) задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві;

8) брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

9) брати участь у судових дебатах при відсутності захисника;

10) звертатися до суду з останнім словом. ( Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 3780-12 від 23.12.93, N 305/94-ВР від 20.12.94 )

Стаття 264. Участь прокурора в судовому розгляді

Прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення, бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

Прокурор, підтримуючи обвинувачення, керується вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на розгляді всіх обставин справи.

Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови.

Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов'язку розглядати справу далі і вирішити її на загальних підставах.

Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений потерпілим цивільний позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадян. ( Стаття 264 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 265. Участь представників громадських організацій і трудових колективів у судовому розгляді

У судочинстві в кримінальних справах допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів.

Представники громадських організацій і трудових колективів можуть бути за ухвалою суду допущені до участі в судовому розгляді кримінальних справ як громадські обвинувачі або громадські захисники.

Громадський обвинувач і громадський захисник виділяються за рішенням загальних зборів громадської організації або трудового колективу, а також зборів колективу цеху, відділу чи іншого підрозділу. Повноваження зазначених осіб стверджуються виписками з протоколів відповідних зборів.

Громадський обвинувач вправі подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, порушувати перед судом клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, заявляти відводи, брати участь у судових дебатах, викладаючи суду думку про доведеність обвинувачення, суспільну небезпечність підсудного і вчиненого ним діяння. Громадський обвинувач може висловити міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного і з інших питань справи. Громадський обвинувач вправі відмовитись від обвинувачення, коли дані судового розгляду дають для цього підстави.

Громадський захисник вправі подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, порушувати перед судом клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, заявляти відводи, брати участь у судових дебатах, викладаючи суду думку про обставини, що пом'якшують відповідальність підсудного або виправдують його, а також про можливість пом'якшення покарання підсудному, умовного його засудження, відстрочки виконання вироку або звільнення від покарання і передачі на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник виступає, або просити суд про закриття справи з інших підстав, зазначених у цьому Кодексі.

У справах неповнолітніх суд вправі залучити до участі в судовому розгляді представників підприємств, установ і організацій, в яких навчався чи працював неповнолітній, комісій та інспекцій у справах неповнолітніх, а в разі потреби й інших організацій (статті 442 і 443 цього Кодексу). ( Стаття 265 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 266. Участь захисника в судовому розгляді

Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів. Захисник має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдують підсудного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду.

Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання. ( Стаття 266 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3780-12 від 23.12.93 )

Стаття 267. Участь потерпілого в судовому розгляді

Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах в усіх справах, в яких не виступає прокурор чи громадський обвинувач. ( Стаття 267 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 268. Участь цивільного позивача і цивільного
відповідача в судовому розгляді

Цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники мають право: бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків.

Стаття 269. ( Стаття 269 виключена на підставі Указу ПВР
N 117-08 від 30.08.71 )
Виклик у судове засідання законних представників неповнолітнього підсудного, а також представників
учбово-виховних установ

У справах неповнолітніх у судове засідання викликаються батьки чи інші законні представники неповнолітнього, а також представники учбово-виховних установ, які повинні бути допитані з приводу умов життя і виховання підсудного та інших обставин справи.

Неявка законних представників і представників учбово-виховних установ не є перешкодою для розгляду справи.

Стаття 270. Участь перекладача в судовому розгляді

У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, в судове засідання запрошується перекладач.

При допиті німого або глухого запрошується особа, яка розуміє їх знаки. Щодо цієї особи діють правила, встановлені цим Кодексом для перекладача.

Стаття 270-1. Участь спеціаліста в судовому розгляді

У необхідних випадках в судове засідання може бути викликаний спеціаліст, який бере участь у судовому слідстві стосовно до правил, встановлених статтею 128-1 цього Кодексу. ( Кодекс доповнено статтею 270-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71 )

Стаття 271. Розпорядок судового засідання

Підтримання порядку під час судового засідання покладається на головуючого.

Всі учасники судового розгляду, а також всі присутні в залі судового засідання повинні беззаперечно виконувати розпорядження головуючого про додержання порядку в судовому засіданні.

Всі учасники судового розгляду звертаються до суду, дають свої показання і роблять заяви стоячи. Відступати від цього правила можна лише з дозволу головуючого.

Особи молодші за шістнадцять років, коли вони не є підсудними, потерпілими або свідками в справі, не допускаються до залу суду.

Стаття 272. Заходи, які застосовуються до порушників порядку судового засідання

Якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання підсудного за ухвалою суду можна видалити з залу засідання тимчасово або за весь час судового розгляду справи. У цьому випадку вирок після його винесення негайно оголошується підсудному.

В разі невиконання розпорядження головуючого прокурором, громадським обвинувачем, захисником чи громадським захисником головуючий робить їм попередження. При дальшому непідкоренні будь-якої із зазначених осіб розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно вищестоящого прокурора, Міністерство юстиції України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за частиною 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ( Стаття 272 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 9166-11 від 04.05.90, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )

Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засіданні

В усіх питаннях, які вирішуються судом під час судового розгляду, суд виносить ухвали. Ухвали про направлення справи для провадження додаткового розслідування, про порушення справи по новому обвинуваченню або щодо нової особи, про закриття справи, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, про відводи і про призначення експертизи, а також окремі ухвали виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Всі інші ухвали можуть за розсудом суду виноситися або у зазначеному вище порядку, або після наради суддів на місці з занесенням ухвали до протоколу судового засідання.

Ухвали, винесені судом під час судового розгляду, підлягають оголошенню.

При одноособовому розгляді справи в зазначених у цій статті випадках суддя виносить постанови. ( Стаття 273 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

Під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен керуватися відповідними статтями глави 13 цього Кодексу.

Стаття 275. Межі судового розгляду

Розгляд справи в суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише по тому обвинуваченню, по якому їх віддано до суду.

В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

Стаття 276. Порушення справи по новому обвинуваченню

Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, суд, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя - постанову про порушення кримінальної справи по новому обвинуваченню і направляє свою ухвалу та необхідні матеріали для проведення дізнання чи попереднього слідства в загальному порядку.

У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв'язане з початковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслідування. У зв'язку з новим обвинуваченням суд може змінити або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

Ухвала суду чи постанова судді про порушення справи по новому обвинуваченню оскарженню не підлягає, але прокурор може внести на неї окреме подання. ( Стаття 276 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді

Зміна обвинувачення в суді допускається, якщо цим не погіршується становище підсудного і не порушується його право на захист.

Коли зміна обвинувачення тягне за собою порушення права підсудного на захист, суд направляє справу для нового попереднього слідства чи дізнання.

Коли зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, суд продовжує розгляд справи і виносить вирок.

Стаття 278. Порушення кримінальної справи щодо нової особи

Суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, вислухує думку прокурора, коли він бере участь у справі, і виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову про порушення щодо цієї особи кримінальної справи. Цю ухвалу (постанову) суд (суддя) оголошує в судовому засіданні і направляє прокуророві для проведення попереднього слідства чи дізнання.

Коли справа, порушена щодо інших осіб, тісно зв'язана з розглядуваною справою і окремо розглядати ці справи неможливо, суд направляє все провадження в справі для проведення попереднього слідства чи дізнання. Суд має право обрати запобіжний захід щодо особи, відносно якої порушена справа. ( Стаття 278 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 279. Порушення справи за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправдивий
висновок

Порушення справи щодо свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад може мати місце лише одночасно з постановленням вироку.

При цьому суд має право обрати щодо особи, відносно якої порушена справа, запобіжний захід.

Стаття 280. Відкладення і зупинення розгляду справи

Коли справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або в зв'язку з необхідністю витребувати нові докази, суд відкладає розгляд справи і вживає необхідних заходів для виклику осіб, що не з'явилися в судове засідання, або для витребування нових доказів.

Коли підсудний ухилився від суду або коли він захворів на психічну або іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його розшуку або видужання і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних, якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох осіб. Розшук підсудного, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду чи постановою судді.

Коли необхідно відкласти розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судового засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляду і розв'язати їх. ( Стаття 280 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслідування

Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства може мати місце як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою в нарадчій кімнаті.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

Ухвала (постанова) про направлення справи на додаткове розслідування оскарженню не підлягає, але прокурор може внести на неї окреме подання. ( Стаття 281 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від 30.06.93 )

Стаття 282. Закриття справи

Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя постановою, закриває справу. ( Стаття 282 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Глава 25

Підготовча частина судового засідання

Стаття 283. Відкриття судового засідання

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа буде розглядатися. ( Стаття 283 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 305/94-ВР від 20.12.94 )

Стаття 284. Перевірка явки учасників судового розгляду

Відкривши судове засідання, головуючий оголошує, хто із учасників судового розгляду і викликаних осіб з'явився, і повідомляє про причини неявки відсутніх.

Якщо в судове засідання з'явилися представники громадських організацій або трудових колективів для участі в справі як громадські обвинувачі або громадські захисники, суд перевіряє їх повноваження і вирішує питання про допуск їх до участі в справі, про що виносить відповідну ухвалу. ( Стаття 284 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 285. Роз'яснення перекладачеві його обов'язків

Коли в розгляді справи бере участь перекладач, головуючий роз'яснює йому обов'язок правильно робити потрібний в судовому засіданні переклад і попереджає його про відповідальність за статтею 178 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за завідомо неправильний переклад, про що від перекладача відбирається підписка.

Стаття 286. Встановлення особи підсудного і часу вручення
йому копії обвинувального висновку

Суд встановлює особу підсудного, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце, рік, місяць і день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан та інші потрібні дані, що стосуються його особи.

Після цього головуючий запитує підсудного, чи вручені йому і коли саме копія обвинувального висновку і копія ухвали розпорядчого засідання, якщо нею змінено обвинувальний висновок, або повістка в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу.

В разі невручення підсудному зазначених документів або вручення їх в строк менший як три дні до розгляду справи в судовому засідання розгляд справи належить відкласти на три дні з обов'язковим врученням підсудному цих документів для ознайомлення.

При несвоєчасному врученні підсудному зазначених документів справа може бути розглянута в судовому засіданні лише тоді, коли про це просить підсудний.

Стаття 287. Оголошення складу суду і роз'яснення права
відводу

Після виконання дій, зазначених у попередній статті, головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній справі, прізвище запасного судді, якщо він є, прізвище прокурора, громадського обвинувача, захисника, громадського захисника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря і роз'яснює підсудному та іншим учасникам судового розгляду належне їм право відводу та запитує їх, чи заявляють вони проти будь-кого відвід. Питання про відвід вирішується судом за правилами статті 57 цього Кодексу. ( Стаття 287 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 288. Наслідки неявки підсудного

Коли підсудний не з'явиться без поважних причин в судове засідання в справах, в яких явка його є обов'язковою (стаття 262 цього Кодексу), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню.

Крім того, суд має право винести ухвалу, а суддя - постанову про привід підсудного і про заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше. ( Стаття 288 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 289. Наслідки неявки прокурора, громадського
обвинувача, захисника чи громадського захисника

Якщо в судове засідання не з'явиться прокурор або захисник і якщо неможливо замінити їх іншими особами, слухання справи належить відкласти. Заміна захисника, що не з'явився, допускається тільки за згодою підсудного.

Прокуророві, а також захисникові, які вперше вступили в справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні.

Про неявку прокурора або адвоката в судове засідання суд повідомляє відповідні органи.

Неявка громадського обвинувача і громадського захисника не є перешкодою до слухання справи.

Стаття 290. Наслідки неявки потерпілого

Якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси. До потерпілого, який не з'явився без поважних причин, суд може застосувати привід відповідно до статті 72 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки до суду потерпілий несе відповідальність за частиною 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ). При неявці без поважних причин потерпілого або його представника в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, справа підлягає закриттю, однак за клопотанням підсудного справа в цих випадках може бути розглянута по суті у відсутності потерпілого. ( Стаття 290 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 9166-11 від 04.05.90 )

Стаття 291. Наслідки неявки цивільного позивача

Якщо в судове засідання не з'явиться цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Суд може за клопотанням цивільного позивача розглянути цивільний позов у його відсутності. У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника. ( Стаття 291 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834 від 16.04.84 )

Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів

Якщо не всі викликані свідки і експерти з'явилися, суд вислухує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду справи і виносить ухвалу, а суддя - постанову про дальший розгляд справи чи про відкладення його, вживаючи, при необхідності, щодо свідків заходів, зазначених у статтях 70 і 71, а щодо експертів - заходів, зазначених у статті 77 цього Кодексу. ( Стаття 292 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 292-1. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання,
при відкладенні розгляду справи

У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта або спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення розгляду справи вона розглядається в тому ж складі суду, повторний виклик зазначених осіб у судове засідання провадиться лише в необхідних випадках. ( Кодекс доповнено статтею 292-1 згідно з Указом ПВР N 8627-10 від 20.03.85 )

Стаття 293. Видалення свідків із залу суду

Коли визнано можливим почати слухання справи, головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання в окрему кімнату і вживає заходів до того, щоб допитані свідки не зносилися з недопитаними. Потерпілого і експерта з залу суду не видаляють.

Стаття 294. Роз'яснення прав підсудному

Після виконання дій, зазначених у попередніх статтях, головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному його права, передбачені статтею 263 цього Кодексу.

Стаття 295. Роз'яснення прав і обов'язків особам, що беруть
участь у справі

Головуючий роз'яснює потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві, громадському обвинувачеві, громадському захисникові, спеціалістові і експертові їх права та обов'язки в судовому засіданні і попереджає експерта про кримінальну відповідальність за статтею 179 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за відмову виконати обов'язки експерта і за статтею 178 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку. ( Стаття 295 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 296. Заявлення і розв'язання клопотань

Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів.

Особа, яка заявила такі клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свідків, витребувати чи приєднати до справи нові докази. З'ясування обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно мати місце у відсутності цих свідків.

При заявленні клопотання суд вислухує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя постановою.

Відхилення клопотань не позбавляє права заявляти ті ж клопотання протягом усього судового слідства.

Суд може з власної ініціативи винести ухвалу про виклик у судове засідання нових свідків, про призначення експертизи і витребування документів та інших доказів.

У тих випадках, коли суд визнає за необхідне викликати нових свідків і експертів чи витребувати інші докази, він або відкладає розгляд справи, або забезпечує явку свідків і експертів чи витребування інших доказів, продовжуючи розгляд справи. ( Стаття 296 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Глава 26

Судове слідство

Стаття 297. Початок судового слідства

Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство починається з читання обвинувального висновку, а якщо обвинувальний висновок був змінений - також і ухвали розпорядчого засідання суду, в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, - з оголошення заяви потерпілого, а в справах про злочин, перелічені в статті 425 цього Кодексу, - ухвали суду чи постанови судді про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду. Якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява. ( Стаття 297 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85 )

Стаття 298. Роз'яснення підсудному суті обвинувачення

Після оголошення документів, зазначених у статті 297 цього Кодексу, головуючий роз'яснює підсудному, а коли підсудних декілька, - кожному з них суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов. ( Стаття 298 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85 )

Стаття 299. Встановлення порядку дослідження доказів

Після з'ясування питання, чи визнає підсудний себе винним і чи бажає давати суду показання, головуючий запитує учасників судового розгляду про їх думку, в якій послідовності належить допитувати підсудних, потерпілих, свідків, експертів і провадити дослідження інших доказів.

Порядок дослідження справи встановлюється ухвалою суду чи постановою судді, яка заноситься до протоколу.

Судове слідство провадиться судом у повному обсягу, незалежно від визнання підсудним пред'явлених йому обвинувачень. ( Стаття 299 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 300. Допит підсудного

Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання, після чого підсудного допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Після цього підсудному можуть бути задані питання іншими підсудними. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд має право на протязі всього допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому питання для уточнення і доповнення його відповідей.

Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається за мотивованою ухвалою суду тільки у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи. Після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані у його відсутності, і надає йому можливість задавати питання підсудному, що був допитаний у його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань.

У судовому засіданні підсудний має право користуватись нотатками. ( Стаття 300 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 301. Оголошення показань підсудного

Оголошення судом показань підсудного, даних під час дізнання, попереднього слідства або на суді, дозволяється як за ініціативою суду, так і за клопотанням прокурора та інших учасників судового розгляду у таких випадках:

1) при наявності істотних суперечностей між показаннями, які підсудний дав на суді і під час попереднього слідства або дізнання;

2) в разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві;

3) коли справа розглядається у відсутності підсудного.

Стаття 302. Роз'яснення свідкові і потерпілому їх обов'язків

Перед дачею кожним свідком чи потерпілим показань головуючий встановлює його особу, роз'яснює свідкові його обов'язок повідомити все, що він знає в справі, та попереджає його про кримінальну відповідальність за статтями 178 і 179 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання.

Потерпілому головуючий роз'яснює його право давати показання і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 178 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання.

Стаття 303. Допит свідка

Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків.

Кожному свідкові перед допитом його по суті задаються питання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі.

Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, громадський захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано. Свідок, викликаний з ініціативи суду, допитується в загальному порядку.

Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.

Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

Стаття 304. Додатковий і повторний допит свідка

Кожний учасник судового розгляду має право задавати свідкові додаткові запитання для з'ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб.

Кожного свідка можна додатково допитати або передопитати в присутності інших уже допитаних свідків або на очній ставці.

Стаття 305. Право свідка використовувати нотатки

Свідок, даючи показання, може мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати в пам'яті.

Свідкові дозволяється зачитувати документи, які стосуються даного ним показання. Ці документи належить пред'явити суду і учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою суду вони можуть бути приєднані до справи.

Стаття 306. Оголошення показань свідка

Суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, попереднього слідства або на суді, у випадках:

1) наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час попереднього слідства або дізнання;

2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива.

У судовому засіданні може бути також оголошено показання свідка, допитаного судом відповідно до статті 292-1 цього Кодексу. ( Стаття 306 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8627-10 від 20.03.85 )

Стаття 307. Допит неповнолітнього свідка

Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом суду - до шістнадцяти років проводиться в суді за правилами, зазначеними в статті 168 цього Кодексу.

По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із залу суду, крім випадків, коли суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає присутність цього свідка в залі суду необхідною.

У виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду може бути проведений у відсутності підсудного.

Після повернення підсудного до залу суд зобов'язаний ознайомити його з показаннями свідка і надати його можливість задавати питання свідкові, а також дати пояснення з приводу показань свідка.

Стаття 308. Допит потерпілого

Потерпілий допитується за правилами допиту свідків. Допит потерпілого проводиться перед допитом свідків.

Стаття 309. Пред'явлення для впізнання

Свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет.

Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як впізнаючий при допиті вкаже на ознаки, за якими він може впізнати особу чи предмет.

При пред'явленні особи чи предмета для впізнання впізнаючий повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими саме ознаками.

Стаття 310. Проведення експертизи в суді

Експертиза в суді призначається з додержанням правил, передбачених главою 18 цього Кодексу.

Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його висновку.

Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.

Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи.

Після цього суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються експерту, який складає висновок.

Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 200 цього Кодексу. Він оголошується в судовому засіданні приєднується до справи. ( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 311. Допит експерта в суді

Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання для роз'яснення і доповнення його висновку.

Питання експертові спочатку задає прокурор, потім громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Питання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання.

Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.

Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.

У випадках призначення додаткової або повторної експертизи розгляд справи може бути відкладено. ( Стаття 312 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 313. Огляд речових доказів

Речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, - свідкам і експертам.

Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.

Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.

Стаття 314. Огляд і оголошення документів

Документи, що є доказами в справі, повинні бути оглянуті або оголошені в судовому засіданні. Ці дії можуть провадитися як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.

Стаття 315. Огляд місця події

Суд, визнавши необхідним оглянути місце події, проводить огляд з участю прокурора, громадського обвинувача, підсудного, його захисника, громадського захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вимагають обставини справи, - то й з участю свідків і експертів.

Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з оглядом запитання.

Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

Про проведення огляду і його результати зазначається в протоколі судового засідання. ( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності підсудного

Якщо при розгляді справи в суді буде встановлено, що підсудний під час вчинення суспільно небезпечних дій був у стані неосудності або в дальшому захворів на психічну хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя - постанову і продовжує розгляд справи за правилами, встановленими главою 34 цього Кодексу. ( Стаття 316 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 317. Закінчення судового слідства

Після розгляду судом усіх доказів, що є в справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд їх обговорює і розв'язує, про що виносить ухвалу, а суддя - постанову. Після розв'язання клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим. ( Стаття 317 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Глава 27

Судові дебати і останнє слово підсудного

Стаття 318. Порядок судових дебатів

По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.

Дебати полягають у промовах прокурора, громадського обвинувача, потерпілого і його представника - в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього Кодексу, а також у справах, в яких прокурор або громадський обвинувач не бере участі, - цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, громадського захисника, захисника, а при його відсутності - самого підсудного.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додаткового досліджених обставин.

Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить захисникові, а коли його немає підсудному. ( Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 319. Останнє слово підсудного

Після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудньому останнє слово.

Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом.

Задавати питання підсудньому під час його останнього слова не дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.

По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.

Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Глава 28

Постановлення вироку

Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави

Суди України постановляють вироки ім'ям України. ( Стаття 321 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 322. Таємниця наради суддів

Вирок постановляється в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.

Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті. (Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71)

Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку

Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. ( Стаття 323 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні
вироку

Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність підсудного, і які саме;

6) чи слід у випадках, передбачених статтею 26 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), визнавати підсудного особливо небезпечним рецидивістом;

7) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

8) в якому виді виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або в тюрмі повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі;

9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;

10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

12) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

14) чи слід у випадках, передбачених статтею 14 Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування чи встановити над ним опікування.

Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1 - 7 цієї статті, окремо по кожному злочину.

Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.

Примусове лікування, передбачене пунктом 14 цієї статті, може бути застосоване лише при наявності відповідного висновку лікувальної установи. ( Стаття 324 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, Законом N 3132-12 від 22.04.93 )

Стаття 325. Порядок наради суддів

Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого.

Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в статті 324 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь.

При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.

Стаття 326. Відновлення судового слідства

Коли під час наради при постановленні вироку суд визнав необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя - постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали його відновлення.

Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування. ( Стаття 326 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 327. Види вироків

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання, якщо на момент розгляду справи в суді діяння втратило суспільну небезпечність або особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину. (Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71)

Стаття 328. Розв'язання цивільного позову

Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.

При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

Стаття 329. Забезпечення цивільного позову

При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Стаття 330. Вирішення питання про речові докази

При постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу.

Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного позову.

Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати

Питання про судові витрати суд вирішує з додержанням правил статті 93 цього Кодексу.

Стаття 332. Складання вироку

Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.

Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні.

Вирок повинен складатися з трьох частин - вступної, мотивувальної і резолютивної.

Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.

Стаття 333. Вступна частина вироку

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний. ( Стаття 333 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин, перехід до іншого, більш м'якого покарання; призначення покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий профілакторій; вирішення питань, зв'язаних з відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ); звільнення підсудного від покарання.

Коли суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави такого рішення і робиться посилання на статтю 26 Кримінального кодексу України.

В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених частинами 7 і 8 статті 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви призначення засудженому до позбавлення волі певного виду виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.

Якщо суд відповідно до статті 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним опікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.

При наявності клопотань громадських організацій або трудових колективів про умовне засудження і про передачу їм підсудного для перевиховання і виправлення суд у мотивувальній частині вироку зазначає мотиви задоволення чи відхилення цих клопотань, а при відсутності таких клопотань - мотиви покладення на певний трудовий колектив або особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за умовно засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 статті 29 цього Кодексу. ( Стаття 334 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 335. Резолютивна частина вироку

В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано умовне засудження; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

При визнанні підсудного особливо небезпечним рецидивістом про це зазначається в резолютивній частині вироку.

Щодо засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії суд зобов'язаний визначити на підставі статті 25 Кримінального кодексу України вид виправно-трудової чи виховно-трудової колонії, в якій засуджений повинен відбувати покарання.

У випадках, передбачених статтею 37 Кримінального кодексу України (2001-05), у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, орденів, медалей або почесного звання.

У випадках, передбачених статтею 14 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним опікування.

Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких - засуджений.

Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбуття покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

Коли призначається покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на статтю 44 Кримінального кодексу України і зазначається обрана судом міра покарання.

Якщо суд визнає можливим застосувати відстрочку виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість відстрочки, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо визнає за необхідне проінформувати про це громадськість, у резолютивній частині вироку зазначає спосіб доведення вироку до її відома.

Якщо суд визнає можливим застосувати умовне засудження з передачею засудженого для перевиховання і виправлення громадській організації чи трудовому колективу, суд у резолютивній частині вироку зазначає, якій саме громадській організації чи трудовому колективу передано засудженого на перевиховання і виправлення чи на який трудовий колектив або особу, за їх згодою, покладено обов'язок по нагляду за умовно засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку. ( Стаття 335 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 30.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 336. ( Стаття 336 виключена на підставі Указу ПВР
N 117-08 від 30.08.71 ) Застосування судом до
неповнолітніх примусових заходів виховного характеру

Коли в результаті судового розгляду справи суд прийде до висновку, що виправлення особи, яка вчинила до досягнення нею повноліття злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, можливе без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу про закриття кримінальної справи і про застосування до, неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру передбачених статтею 11 Кримінального кодексу УРСР ( 2001-05 ), з зазначенням часу, протягом якого цей захід має застосовуватися.

Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю
злочинів

При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає покарання, керуючись статтями 42 і 43 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ).

Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання

Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у виконання.

Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою.

У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання.

Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при повторному розгляді тієї ж справи - до позбавлення волі, відбутий строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.

Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка

Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.

Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду. ( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції

Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя окрему постанову. ( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 341. Проголошення вироку

Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один з суддів проголошує вирок.

Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслухують вирок стоячи.

Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження. Якщо підсудного засуджено до виняткової міри покарання - розстрілу, головуючий роз'яснює йому його право подати клопотання про помилування.

Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє. ( Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком
суду

При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці суд з урахуванням особи та обставин справи вправі звільнити засудженого з-під варти. ( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4995-11 від 01.12.87 )

Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання
вироком законної сили

Постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити раніш обраний.

Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього Кодексу.

Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому

Копія вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк після проголошення вироку.

Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку на його рідній мові або на мові, якою він володіє.

Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з
засудженим

До набрання вироком законної сили головуючий або голова відповідного суду зобов'язані дати дозвіл близьким родичам засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який перебуває під вартою.

Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і
збереження майна засудженого

При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя - постановою питання перед комісією в справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування про необхідність влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи піклування.

Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.

Про вжиті заходи повідомляється засуджений. ( Стаття 346 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Розділ четвертий

Провадження справ у касаційній і наглядній інстанціях

Глава 29

Касаційне оскарження вироків, ухвал суду і
постанов судді та внесення на них подань
прокурора
( Назва глави в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 347. Право касаційного оскарження вироку і внесення
касаційного подання

Засуджений, його захисних і законний представник, а також потерпілий та його представник вправі оскаржити в касаційному порядку вирок суду.

Прокурор та його заступники в межах своїх повноважень мають право внести касаційне подання на вирок незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити касаційне подання тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь.

Цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники вправі оскаржити вирок у частині, що стосується цивільного позову.

Особа, виправдана по суду, вправі оскаржити в касаційному порядку виправдувальний вирок у частині мотивів і підстав виправдання.

Вирок Верховного Суду України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, на нього не може бути внесено касаційне подання прокурора. ( Стаття 347 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 348. Порядок оскарження вироків і внесення
касаційного подання

Вироки, які не набрали законної сили, можуть бути оскаржені, і на них можуть бути внесені подання в касаційному порядку:

1) вироки районних (міських), міжрайонних (окружних) судів - до Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів;

2) вироки Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, міжобласного суду - до Верховного Суду України;

Касаційні скарги і касаційні подання на вироки військових судів гарнізонів подаються відповідно до військового суду регіону, Військово-Морських Сил. Касаційні скарги і касаційні подання на вироки військового суду регіону, Військово-Морських Сил подаються до військової колегії Верховного Суду України.

Касаційні скарги і подання вносяться через суд, який постановив вирок. Подача скарги або внесення подання безпосередньо до касаційної інстанції у встановлений строк не є перешкодою для їх розгляду. ( Стаття 348 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 349. Повідомлення про подану скаргу і внесене
касаційне подання

У випадку внесення подання або подачі скарги на вирок суд першої інстанції сповіщає про це зазначених в статті 347 цього Кодексу осіб, інтересів яких стосується подання чи скарга. Ці особи мають право ознайомитися в суді з поданням чи скаргою і подати свої заперечення.

Заперечення, які надійшли на скаргу чи подання, приєднуються до справи або надсилаються як додаток до справи не пізніше трьох діб з моменту їх надходження. ( Стаття 349 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 350. Строки оскарження вироку і внесення касаційного
подання

Скарга і касаційне подання на вирок суду першої інстанції можуть бути подані протягом семи діб з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою, - протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку.

Протягом строку, встановленого для оскарження вироку, справа ніким не може бути витребувана з суду. Прокурор, а також засуджений або виправданий і відповідно його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники вправі ознайомитися в суді з матеріалами справи і з скаргою чи касаційним поданням, поданими в справі.

Строк не вважається пропущеним, коли до закінчення його касаційного подання або скаргу здано на пошту або адміністрації місця попереднього ув'язнення. ( Стаття 350 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 351. Порядок відновлення строку на оскарження вироку і внесення касаційного подання

В разі пропущення строку на оскарження вироку або внесення на нього касаційного подання з поважних причин особи, що мають право на подання касаційної скарги або внесення подання, можуть клопотатися перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні. Суд має право викликати особу, що порушила клопотання, для дачі пояснень. Особа, яка подала заяву про відновлення пропущеного строку, може взяти участь у засіданні суду і за власним бажанням.

Ухвала суду чи постанова судді про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржена або на неї може бути внесено подання в загальному порядку до вищестоящого суду, який має право відновити пропущений строк. ( Стаття 351 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 352. Результати подачі скарги чи внесення подання

Подача касаційної скарги чи внесення касаційного подання на вирок зупиняє його виконання.

Після закінчення строку, встановленого на оскарження вироку чи внесення на нього подання, суд, що постановив вирок, не пізніше доби надсилає справу разом з поданою скаргою чи внесеним поданням у касаційну інстанцію і визначає дату розгляду справи касаційною інстанцією. ( Стаття 352 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 353. Доповнення, зміна скарги і касаційного подання, відкликання скарги

До розгляду справи касаційною інстанцією, але не пізніше як за три доби до нього учасники судового розгляду мають право подати безпосередньо до касаційної інстанції викладені на письмі додаткові до подання чи скарги доводи і міркування, а також свої зауваження на скарги інших осіб і подання прокурора.

До початку розгляду в касаційній інстанції справи прокурор, який вніс подання, особа, що подала скаргу, мають право доповнити, змінити або відкликати їх, вищестоящий прокурор, його заступник мають право доповнити або змінити подання. Засуджений має право відкликати також скаргу свого захисника, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 46 цього Кодексу. Зміни, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого чи виправданого, може бути внесено до подання або скарги не пізніш як за три доби до початку розгляду. З такими змінами до розгляду подання або скарги повинні бути ознайомлені особи, зазначені у статті 347 цього Кодексу, інтересів яких вони стосуються. ( Стаття 353 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3780-12 від 23.12.93 )

Стаття 354. Оскарження ухвал суду і постанов судді, внесення на них подань прокурора

Прокурор має право внести окреме подання на ухвалу суду чи постанову судді.

Підсудний, його захисник і законний представник, а також потерпілий і його представник у випадках, передбачених статтею 252 цього Кодексу, мають право у семиденний строк з дня одержання копій ухвали суду і постанови судді подавати на них скарги.

Ухвали, винесені в суді першої інстанції під час розгляду справи, яка закінчується постановленням вироку, окремому оскарженню не підлягають; заперечення проти них можуть бути включені до касаційної скарги чи подання в даній справі, а ухвали, які не зв'язані з вироком, можуть бути оскаржені учасниками процесу або на них може бути внесено подання прокурором окремо, але після винесення вироку.

Ухвали Верховного Суду України оскарженню в касаційному порядку не підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора. Вони можуть бути опротестовані в порядку нагляду.

Питання про відновлення пропущеного строку на подачу окремої скарги чи внесення подання вирішується за правилами статті 351 цього Кодексу.

Подача окремої скарги чи внесення подання зупиняє виконання ухвали.

Направлення окремих скарг і подань до вищестоящого суду проводиться за правилами статті 352 цього Кодексу. ( Стаття 354 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 355. Оскарження ухвали суду та постанови судді
особами, які не є учасниками судового розгляду

Оскаржувати ухвали суду і постанови судді мають право особи, які не є учасниками судового розгляду цієї справи, коли ухвала суду або постанова судді стосується їх інтересів.

Стаття 356. Повідомлення підсудного про окреме подання чи
окрему скаргу на ухвалу про закриття справи

Якщо прокурор вносить окреме подання або потерпілий подає окрему скаргу на ухвалу про закриття справи, суд зобов'язаний повідомити про це підсудного і роз'яснити йому, що він має право подати свої письмові заперечення на подання чи скаргу. ( Стаття 356 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Глава 30

Розгляд справи за касаційною скаргою і поданням
( Назва глави 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 357. Суди, що розглядають справи в касаційному
порядку

Касаційні, окремі подання і скарги на вироки, ухвали і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних) судів розглядають судові колегії в кримінальних справах Верховного суду Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів; на вироки, ухвали і постанови військових судів гарнізонів - військовий суд відповідного регіону, Військово-Морських Сил; на вироки, ухвали і постанови Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, міжобласного суду, військових судів регіонів, Військово-Морських Сил - відповідно судова колегія в кримінальних справах та військова колегія Верховного Суду України. ( Стаття 357 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, в редакції Закону N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 358. Повідомлення учасників судового процесу про
слухання справи в касаційній інстанції та участь їх у судовому засіданні

Про день розгляду справи в касаційній інстанції суд першої інстанції своєчасно повідомляє учасників судового процесу та прокурора.

Крім того, касаційна інстанція не пізніш як за три дні до судового засідання повинна вивісити об'яву про час і місце розгляду справи. Неявка учасників судового процесу, яких повідомлено про день розгляду справи, не є перешкодою для її розгляду в касаційній інстанції, але суд на свій розсуд може викликати їх.

Питання про участь засудженого в засіданні суду, що розглядає справу в касаційному порядку, вирішується цим судом. Засуджений, що з'явився в судове засідання, у всіх випадках допускається давати пояснення.

Якщо з'явилися інші учасники процесу або їх представники, то касаційна інстанція зобов'язана допустити їх до участі в розгляді справи.

В засідання суду касаційної інстанції може брати участь захисник. ( Стаття 358 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 358-1. Строки розгляду справи у касаційній інстанції

Суд касаційної інстанції повинен розглянути справу, що надійшла за касаційною скаргою або поданням, у день, призначений судом першої інстанції. В разі особливої складності справи або в інших виняткових випадках розгляд справи може бути перенесено за ухвалою судової колегії або постановою голови Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил не більш як на десять днів, за ухвалою судової колегії або постановою Голови Верховного Суду України чи його заступника - не більш як на один місяць.

Про зміну дати розгляду справи суд касаційної інстанції завчасно повідомляє осіб, які беруть участь у справі. ( Кодекс доповнено статтею 358-1 згідно Указу ПВР N 6834-10 від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 359. Відкритий розгляд справи у касаційній інстанції

Касаційна інстанція розглядає справу у відкритому судовому засіданні з додержанням вимог статті 20 цього Кодексу.

Стаття 360. Порядок розгляду справи в касаційній інстанції

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа підлягає розгляду. Після цього він встановліє, хто з'явився в справі і чи були повідомлені про час розгляду справи особи, вказані в статті 358 цього Кодексу, залежно від чого суд вирішує питання про можливість розгляду справи. Далі головуючий оголошує склад суду, прізвище прокурора, перекладача і опитує осіб, які з'явилися в справі, чи є у них заяви про відвід. Ці заяви суд розв'язує відповідно до статей 54-58, 61-63 цього Кодексу.

Головуючий опитує осіб, що з'явилися в справі, чи є у них клопотання. Відносно заявлених клопотань суд виносить ухвалу.

Розгляд справи починається доповіддю одного з членів суду, який викладає суть справи і основні доводи скарги або подання. Коли справа розглядається за поданням, то після доповіді члена суду прокурор обгрунтовує подання. Якщо подано додаткові матеріали, суд знайомить з ними прокурора, а також інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Потім підсудний, його захисник, потерпілий і його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач або їх представники, якщо вони беруть участь у засіданні, дають пояснення. Після цих пояснень прокурор висловлює міркування щодо вироку у справі. Заслухавши пояснення учасників процесу і міркування прокурора, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали.

Розпорядок судового засідання і заходи, які застосовуються до порушників, визначаються відповідно до статей 271 і 272 цього Кодексу. ( Стаття 360 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 361. Прийняття касаційною інстанцією нових матеріалів

Касаційна інстанція може прийняти від прокурора або від учасників процесу до свого розгляду матеріали, яких раніше не було в справі, коли ці матеріали можуть мати значення для вирішення питання про зміну або скасування вироку.

Стаття 362. Додатковий розгляд справи в касаційній інстанції

Якщо пропущений строк на оскарження вироку судом першої інстанції буде відновлений, а за поданням прокурора або скаргами учасників процесу в справі вже винесено касаційну ухвалу, касаційна інстанція зобов'язана прийняти скаргу до свого провадження і винести по ній додаткову касаційну ухвалу.

У випадках, коли додаткова касаційна ухвала тягне за собою скасування або зміну раніше винесеної касаційної ухвали, суд виносить окрему ухвалу, якою доводить про це до відома голови відповідного суду для вирішення питання про принесення протесту. ( Стаття 362 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 363. Розгляд справи касаційною інстанцією в повному обсягу

При розгляді справи в касаційному порядку суд перевіряє законність та обгрунтованість вироку за наявними в справі і додатково поданими матеріалами. Суд не зв'язаний доводами касаційної скарги чи подання і перевіряє справу в повному обсягу щодо всіх засуджених, в тому числі і тих, які скарг не подали і щодо яких не принесено касаційного подання. ( Стаття 363 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 364. Результати розгляду справи касаційною інстанцією

В результаті розгляду справи в касаційному порядку суд ухвалює одно з таких рішень: залишає вирок без зміни, а скаргу чи подання - без задоволення; скасовує вирок і направляє справу на нове розслідування або на новий судовий розгляд; скасовує вирок і закриває справу; змінює вирок. ( Стаття 364 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 365. Недопустимість посилення покарання засудженому
або застосування до нього закону про більш тяжкий злочин у касаційній інстанції

Суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не вправі посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Вирок може бути скасовано в зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли на цих підставах вніс подання прокурор або скаргу потерпілий. ( Стаття 365 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 366. Скасування виправдувального вироку

Виправдувальний вирок може бути скасований в касаційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою потерпілого, або за скаргою особи, виправданої по суду. ( Стаття 366 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 367. Підстави для скасування чи зміни вироку

Підставами для скасування чи зміни вироку при розгляді справи в касаційному порядку є: однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства

Однобічним або неповним визнається дізнання, попереднє чи судове слідство, коли залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для справи.

Дізнання, попереднє чи судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним:

1) коли не були допитані особи, показання яких мають істотне значення для справи, а також не були витребувані документи, речові докази або інші матеріали для підтвердження або спростування обставин, які мають істотне значення для справи;

2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який направив справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд;

3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових матеріалів, поданих при розгляді справи в суді касаційної інстанції;

4) коли не була з'ясована з достатньою повнотою особа обвинуваченого (підсудного).

Стаття 369. Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи

Вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи:

1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, розглянутими в судовому засіданні;

2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) коли при наявності суперечних доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

4) коли висновки суду, які викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Вирок на зазначених підставах підлягає скасуванню лише в тих випадках, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винність засудженого або невинність виправданого, на правильність застосування кримінального закону або на визначення міри покарання.

Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону

Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є такі порушення, які обмежили засудженого в здійсненні його права на захист або обмежили права потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, або інакше перешкоджали чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обгрунтований вирок.

Вирок у всякому разі належить скасувати:

1) якщо справу не було закрито при наявності підстав, передбачених статтею 282 цього Кодексу;

2) якщо справу розглянуто в незаконному складі суду;

3) якщо справу розглянуто у відсутності підсудного в тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;

4) якщо справу розглянуто судом без участі захисника в тих випадках, коли за законом його участь обов'язкова;

5) якщо справу розглянуто без участі перекладача в тих випадках, коли підсудний не володіє мовою, на якій провадилося судочинство;

6) якщо порушено таємницю наради суддів у нарадчій кімнаті;

7) якщо вирок суду не підписаний ким-небудь з членів суду;

8) якщо в справі відсутній протокол судового засідання або якщо він не підписаний головуючим чи секретарем;

9) якщо суд порушив вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють: відкритий судовий розгляд справи, обов'язковість пред'явлення обвинувачення та пред'явлення обвинуваченому матеріалів попереднього слідства, незмінність складу суду в справі, надання підсудному права на захисну промову при відсутності захисника, а також надання підсудному останнього слова. ( Стаття 370 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3129-12 від 22.04.93 )

Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є:

1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змістові.

Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого

Невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке призначене судом покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального закону, але за своїм розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості покарання.

Стаття 373. Закриття справи касаційною інстанцією

Касаційна інстанція скасовує обвинувальний вирок і закриває справу у випадках, зазначених у статтях 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу, а також закриває справу повністю або частково у випадках, коли визнає, що зроблені судом першої інстанції висновки не підтверджуються матеріалами справи і що при цьому новий розгляд справи у відповідній частині не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку.

Якщо касаційна інстанція скасовує обвинувальний вирок і закриває справу за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину при умові, що особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, розглянута справа направляється прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину. ( Стаття 373 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 1851-09 від 23.03.77 )

Стаття 374. Зміна вироку касаційною інстанцією

Касаційна інстанція має право змінити вирок і пом'якшити призначене покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Касаційна інстанція вправі також змінити кваліфікацію злочину, зазначену у вироку, не застосовуючи закону про більш тяжкий злочин.

Стаття 375. Скасування вироку з направленням справи на
новий розгляд

Скасовуючи вирок з направленням справи на новий розгляд, суд зазначає в ухвалі, чи повинно бути провадження в справі почато з додаткового дізнання або попереднього слідства, з віддання до суду чи судового розгляду.

В разі скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування, справа надсилається прокуророві через суд, який постановив вирок.

У випадку скасування вироку в результаті порушень, які допущені при розгляді справи в суді, справа направляється для нового розгляду в суд, який постановив вирок, але в іншому складі або в інший суд.

Стаття 376. Обов'язковість вказівок касаційної інстанції

Вказівки суду, який розглядає справу в касаційному порядку, є обов'язковими при додатковому розслідуванні і при повторному розгляді справи судом.

Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, не вправі встановлювати або вважати доведеними факти, які не були встановлені у вироку або відкинуті ним, а так само не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, про достовірність чи недостовірність того або іншого доказу і про переваги одних доказів над іншими, про застосування судом першої інстанції того або іншого кримінального закону і про міру покарання.

Стаття 377. Розгляд справи судом першої інстанції після скасування першого вироку

Після скасування першого вироку справа підлягає розгляду в загальному порядку.

Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції допускається тільки при умові, якщо перший вирок було скасовано за м'якістю покарання або в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за касаційним поданням прокурора або за скаргою потерпілого, а також, коли при новому розслідуванні справи після скасування вироку буде встановлено обставини, що свідчать про вчинення обвинуваченим більш тяжкого злочину.

Вдруге винесений вирок може бути оскаржений або на нього може бути внесено подання на загальних підставах. ( Стаття 377 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 378. Зміст ухвали касаційної інстанції

По справі, розглянутій в касаційному порядку, суд постановляє ухвалу з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.

Касаційна ухвала складається з вступної, мотивувальної і резолютивної частин, в яких повинні бути зазначені:

1) місце і час постановлення ухвали;

2) назва і склад суду, що постановив ухвалу, прокурор та інші особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні касаційної інстанції;

3) зміст резолютивної частини вироку;

4) особа, яка подала касаційну скаргу або подання;

5) суть скарги або подання;

6) матеріали, подані в порядку статті 361 цього Кодексу, якщо суд поклав їх в основу свого рішення;

7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

8) висновки суду касаційної інстанції по скарзі чи подання;

9) докладні мотиви прийнятого судом рішення;

10) результати розгляду справи.

При залишенні скарги чи протесту без задоволення в ухвалі касаційної інстанції повинні бути зазначені підстави, в силу яких скарга чи протест визнані неправильними.

При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необгрунтованість вироку.

Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, касаційна інстанція повинна зазначити в ухвалі ті обставини, які належить з'ясувати, і ті процесуальні дії, які для цього належить виконати. ( Стаття 378 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 379. Оголошення ухвали касаційної інстанції

Після складення ухвали і підписання її всіма членами суду суд повертається до залу судового засідання, де ухвалу оголошує один з членів суду.

У виняткових випадках в справах, які вимагають значного часу для складення ухвали, суд має право при розгляді справи обмежитися складенням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали, яку підписують всі члени суду з тим, щоб не пізніше п'яти днів була складена і оголошена учасникам судового розгляду повна мотивована ухвала суду. Про час оголошення мотивованої ухвали повинно бути зазначено в раніше складеній резолютивній частині ухвали.

Стаття 380. Окрема думка члена суду касаційної інстанції

Член суду касаційної інстанції, залишившись при окремій думці, вправі викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Ця окрема думка приєднується до справи і не підлягає оголошенню.

Окрема думка доводиться до відома голови відповідного суду для вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду. ( Стаття 380 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 381. Звернення до виконання ухвали касаційної інстанції

Ухвала касаційної інстанції є остаточною і може бути опротестована лише в порядку нагляду.

Ухвала надсилається не пізніше трьох діб після її винесення, а у випадках, передбачених частиною 2 статті 379 цього Кодексу, - після складення і оголошення мотивованої ухвали разом з справою, касаційною скаргою або поданням і додатково поданими матеріалами до суду, який постановив вирок, для виконання.

Якщо на підставі ухвали касаційної інстанції засуджений підлягає звільненню з-під варти, копія ухвали надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії ухвали повідомити суд, який виніс вирок, про звільнення ув'язненого з-під варти на виконання ухвали касаційної інстанції.

Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання ухвали касаційної інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти. ( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 382. Окрема ухвала суду касаційної інстанції

Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, при наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. ( Стаття 382 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 383. Порядок розгляду касаційною інстанцією окремих
скарг та подань

Окремі скарги та подання касаційна інстанція розглядає в такому ж порядку, як і касаційні скарги та подання. ( Стаття 383 із змінами, внеесними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Глава 31

Перегляд у порядку нагляду вироків, ухвал і
постанов суду, що набрали законної сили
( Назва глави 31 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 384. Особи, які мають право опротестувати вироки,
ухвали і постанови суду, що набрали законної
сили

Перегляд у порядку нагляду вироку, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили, допускається лише за протестом того прокурора, голови суду та їх заступників, яким це право надано законодавством України.

Протести мають право приносити:

1) Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, їх заступники - на вироки, ухвали і постанови будь-якого суду, що діє на території України, за винятком постанов Пленуму Верховного Суду України;

2) голова Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та їх заступники, прокурор Республіки Крим, прокурор області, прокурори міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та заступники цих прокурорів - на вироки, ухвали і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних) судів і касаційні ухвали судової колегії у кримінальних справах Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів.

Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил, військовий прокурор (на правах прокурора області) вправі принести протест на вирок, ухвалу і постанову військового суду гарнізону.

Протест може бути доповнений або змінений особою, що його принесла. Протест, який приніс прокурор, може бути доповнений або змінений також вищестоящим прокурором. ( Стаття 384 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 385. Строки перегляду в порядку нагляду вироку,
ухвали і постанови суду

Перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку, ухвали і постанови суду в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, через м'якість покарання або з інших підстав, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого, а також виправдувального вироку або ухвали чи постанови суду про закриття справи допускається лише протягом року після набрання ними законної сили.

Перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку, ухвали і постанови суду з інших підстав строком не обмежується. ( Стаття 385 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 386. Витребування справ

Для вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду особи, зазначені в статті 384 цього Кодексу, мають право витребувати справу з відповідного суду.

Право витребування справи чи категорії справ з районного (міського) народного суду належить також районним і міським прокурорам та їх заступниками, які можуть звертатися з поданням до вищестоящого прокурора про принесення протесту в порядку нагляду.

Якщо особа, яка витребувала справу в порядку нагляду, не встановить в ній підстав для принесення протесту, вона повідомляє про це особу, підприємство, установу або організацію, за клопотанням яких була витребувана справа для перевірки, з зазначенням мотивів відмови і повертає справу у відповідний суд. ( Стаття 386 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 387. Зупинення виконання вироку, ухвали і постанови
суду

Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України та їх заступники вправі зупинити до вирішення справи в порядку нагляду виконання опротестованих вироку, ухвали і постанови будь-якого суду України, крім постанови Пленуму Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, їх заступники, голова Верховного суду Республіки Крим, голова обласного, Київського і Севастопольського міських судів, голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил, прокурор Республіки Крим, прокурор області, міст Києва, Севастополя та прирівняні до них прокурори при наявності достатніх підстав, що свідчать про порушення закону, мають право одночасно з витребуванням кримінальної справи зупинити виконання вироку, ухвали і постанови суду до їх опротестування, але на строк не більш як три місяці або до розгляду протесту в суді. ( Стаття 387 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 388. Суди, що розглядають справи в порядку нагляду

Справи в порядку нагляду розглядають:

1) президія Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського, Севастопольського міських судів - за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України та їх заступників, голови Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та їх заступників, прокурора Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя, заступників цих прокурорів на вироки і ухвали районних (міських) судів, міжрайонних (окружних) судів, на постанови суддів та касаційні ухвали Верховного суду Республіки Крим, обласних судів, Київського, Севастопольського міських судів;

2) військовий суд регіону, Військово-Морських Сил - за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України, їх заступників, голови військового суду регіону, Військово-Морських Сил, військового прокурора (на правах прокурора області) на вироки, ухвали і постанови військових судів гарнізонів;

3) судова колегія в кримінальних справах і військова колегія Верховного Суду України - за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України, їх заступників - відповідно на вироки і ухвали районних (міських) судів, міжрайонних (окружних) судів, Верховного суду Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, міжобласного суду, військових судів гарнізонів, регіонів, Військово-Морських Сил, а також на постанови президій Верховного суду Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів і постанови суддів;

4) Пленум Верховного Суду України - за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України, їх заступників на вироки і ухвали судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України і на постанови суддів цього ж суду.

Якщо в розгляді даної справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку брала участь більшість членів президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського, Севастопольського міських судів , голова цього суду або прокурор Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя при наявності підстав для принесення протесту направляє справу з поданням відповідно Голові Верховного Суду України або Генеральному прокурору України для вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду у Верховний Суд України. У тих випадках, коли протест по такій справі принесено Генеральним прокурором України, Головою Верховного Суду України або їх заступниками, справа розглядається у порядку нагляду судовою колегією в кримінальних справах Верховного Суду України. ( Стаття 388 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 389. Підстави для скасування чи зміни вироку, ухвали
і постанови суду

Підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали або постанови суду при розгляді справи в порядку нагляду є обставини, перелічені в статті 367 цього Кодексу.

Вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, а також ухвали і постанови касаційної інстанції і наглядної інстанції підлягають скасуванню або зміні, коли суд, розглядаючи протест, визнає, що цим вироком, ухвалою або постановою прийнято незаконне або необгрунтоване рішення судом першої інстанції, необгрунтовано залишені в силі, скасовані або змінені вищестоящим судом попередні ухвали, постанови чи вирок у справі або якщо при розгляді справи в касаційній чи наглядній інстанції були допущені порушення закону, які вплинули або могли вплинути на правильність винесеної ним ухвали чи постанови. ( Стаття 389 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 390. Участь прокурора в розгляді справи в порядку
нагляду

В розгляді кримінальних справ у порядку нагляду президією Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил обов'язково беруть участь прокурори Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя або їх заступники, військові прокурори (на правах прокурора області) або їх заступники, які підтримують принесені ними чи вищестоящим прокурором протести або висловлюють свої міркування у справі, що розглядається за протестом голови відповідного суду.

Протест у порядку нагляду в судовій колегії Верховного Суду України розглядається з участю прокурора.

При розгляді справи у порядку нагляду Пленумом Верховного Суду України участь Генерального прокурора України або його заступника є обов'язковою. ( Стаття 390 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 391. Розгляд справи в порядку нагляду

Справа в порядку нагляду розглядається президією Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил не пізніше двадцяти днів, а судовою колегією в кримінальних справах і військовою колегією Верховного Суду України - не пізніше одного місяця з дня надходження справи з протестом.

У необхідних випадках на засідання суду, що розглядає справу в порядку нагляду, для дачі пояснень можуть бути запрошені засуджений, виправданий, їх захисники, законні представники неповнолітніх, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники. Запрошеним на засідання особам забезпечується можливість ознайомлення з протестом.

Розгляд справи розпочинається доповіддю судді. У президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та у військовому суді регіону, Військово-Морських Сил справу і протест доповідає член президії або суддя, який раніше не брав участі в розгляді даної справи. В судовій колегії в кримінальних справах і військовій колегії Верховного Суду України, його Пленумі справу і протест доповідає Голова, заступник Голови або суддя Верховного Суду України.

Після доповіді судді названі в частині 2 цієї статті особи дають пояснення. Потім прокурор підтримує принесений ним чи вищестоящим прокурором протест або висловлює свої міркування по справі, що розглядається за протестом голови суду чи його заступника.

Пленум Верховного Суду України і президія Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів виносять постанову, а судова колегія в кримінальних справах і військова колегія Верховного Суду України, військовий суд регіону, Військово-Морських Сил ухвалу. Зміст постанови і ухвали повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 378 цього Кодексу.

Постанови Пленуму Верховного Суду України і президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму чи президії, які беруть участь у голосуванні.

Ухвала судової колегії в кримінальних справах і військової колегії Верховного Суду України, військового суду регіону, Військово-Морських Сил підписується всіма суддями, а постанова президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів - головуючим. Постанова Пленуму підписується Головою Верховного Суду України і секретарем Пленуму. Ухвала або постанова суду приєднується до справи разом з протестом. ( Стаття 391 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 392. Окрема думка судді, який брав участь у розгляді
справи в порядку нагляду

При розгляді справи в порядку нагляду член суду, залишившись при окремій думці, може викласти її письмово. Окрема думка приєднується до справи і доводиться до відома Голови Верховного Суду України для вирішення питання про принесення протесту. ( Стаття 392 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 393. Результати розгляду справи в порядку нагляду

В результаті розгляду справи в порядку нагляду суд може: залишити протест без задоволення; скасувати вирок і всі дальші судові ухвали та постанови і закрити справу або передати її на нове розслідування чи новий судовий розгляд; скасувати касаційну ухвалу, а також дальші судові ухвали та постанови, якщо їх було винесено, і передати справу на новий касаційний розгляд; скасувати ухвали і постанови, винесені в порядку нагляду, і залишити в силі, із зміною або без зміни, вирок суду і касаційну ухвалу; внести зміни до вироку, ухвали або постанови суду.

Якщо суд в результаті розгляду справи в порядку нагляду скасовує обвинувальний вирок і закриває справу за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину при умові, що особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, справа направляється прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину. ( Стаття 393 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 394. Межі прав наглядної інстанції

При розгляді справи в порядку нагляду суд не зв'язаний доводами протесту і перевіряє справу в повному обсягу, відповідно до статті 363 цього Кодексу.

Суд при розгляді справи в порядку нагляду може пом'якшити призначене засудженому покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не вправі посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Якщо в справі засуджено або виправдано декількох осіб, суд не має права скасувати вирок, ухвалу чи постанову з метою погіршення становища тих виправданих або засуджених, щодо яких не принесено протесту.

Визнавши неправильним виправдання підсудного чи закриття справи в суді першої інстанції або призначення засудженому покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає вчиненому, суд вправі, з додержанням умов, передбачених статтею 385 цього Кодексу, скасувати вирок чи ухвалу і направити справу для нового розгляду відповідно в суд першої інстанції або касаційної інстанції. При цьому, повертаючи справу в суд першої інстанції, суд наглядної інстанції повинен вказати стадію, з якої справа повертається на новий розгляд.

Коли безпідставне закриття справи або незаконне пом'якшення покарання засудженому було допущено при розгляді справи в порядку нагляду, вищестояща наглядна інстанція вправі скасувати ухвалу чи постанову нижчестоящої наглядної інстанції і залишити в силі, із зміною або без зміни, вирок суду і касаційну ухвалу. ( Стаття 394 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 395. Обов'язковість вказівок наглядної інстанції

Вказівки суду, який розглядає справу в порядку нагляду, є обов'язковими при додатковому розслідуванні і при повторному розгляді справи судом.

Суд, що розглядає справу в порядку нагляду, не вправі встановлювати або вважати доведеними факти, які не були встановлені у вироку або відкинуті ним, а так само не вправі вирішувати наперед питання про доведенність чи недоведенність обвинувачення, про достовірність чи недостовірність того або іншого доказу і про переваги одних доказів над іншими, про застосування судом першої інстанції того або іншого кримінального закону і про міру покарання.

Суд при розгляді справи в порядку нагляду, скасовуючи касаційну ухвалу, не вправі визначити наперед висновки, що їх може зробити касаційна інстанція при повторному розгляді справи. ( Стаття 395 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 395-1. Окрема ухвала (постанова) суду, що розглядає
справу а порядку нагляду

Суд, що розглядає справу в порядку нагляду, при наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу (постанову). ( Кодекс доповнено статтею 395-1 згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 396. Розгляд справи судом першої інстанції після
скасування першого вироку наглядною інстанцією

Розгляд справи судом першої інстанції після скасування першого вироку наглядною інстанцією і посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин здійснюються з додержанням правил, передбачених статтею 377 цього Кодексу.

Глава 32

Відновлення справ у зв'язку з нововиявленими
обставинами

Стаття 397. Підстави для відновлення справ у зв'язку з
нововиявленими обставинами

Вироки, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили, можуть бути скасовані в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами вважаються:

1) фальшивість доказів, неправильність показань свідка або висновку експерта, на яких грунтується висновок;

2) зловживання суддів, які винесли вирок, ухвалу чи постанову, а також зловживання прокурора, слідчого чи особи, яка провадила дізнання в даній справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні вироку, ухвали або постанови і які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Зловживання прокурорів, слідчих, осіб, що провадили дізнання, та суддів є підставою для перегляду справи тільки тоді, коли ці зловживання встановлені судовим вироком, який набрав законної сили, а при неможливості постановлення судового вироку - матеріалами розслідування.

Стаття 398. Строки перегляду справ у зв'язку з
нововиявленими обставинами

Перегляд виправдувального вироку допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин.

При наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена в зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановленого для цього більш тяжкого злочину.

При наявності доказів, які підтверджують невинність засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи в зв'язку з нововиявленими обставинами строками не обмежене.

Смерть засудженого не є перешкодою до перегляду справи в інтересах реабілітації засудженого.

Стаття 399. Дії прокурора по відновленню справи в зв'язку з
нововиявленими обставинами

Заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві.

Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.

Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом для проведення попереднього слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор при наявності підстав для відновлення справи направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі уже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення протесту до президії Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил.

Справи, в яких вирок винесено Верховним судом Республіки Крим, обласним, Київським, Севастопольським міським, міжобласним судом, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил, прокурор Республіки Крим, прокурор області або прокурор міст Києва, Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує питання про принесення протесту до Верховного Суду України.

Коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю мотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства, установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуророві. ( Стаття 399 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 400. Порядок розгляду судом протестів про відновлення
справи в зв'язку з нововиявленими обставинами

Протест прокурора про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається судом за правилами, встановленими для перегляду справ у порядку нагляду. Проте суд не може вносити у вирок змін, які випливають з нововиявлених обставин.

Попередній розгляд справи в касаційному порядку чи порядку нагляду не перешкоджає її розгляду в тій же судовій інстанції в порядку відновлення в зв'язку з нововиявленими обставинами. ( Стаття 400 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Розділ п'ятий

Виконання вироку, ухвали і постанови суду

Глава 33

Виконання вироку, ухвали і постанови суду

Стаття 401. Набрання вироком законної сили і виконання його

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження та внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією.

У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення касаційною інстанцією ухвали.

Вирок, який не підлягає касаційному оскарженню, набирає сили з моменту його проголошення.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.

До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості.

Виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. ( Стаття 401 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 402. Набрання ухвалою і постановою суду законної сили
і виконання їх

Ухвала і постанова суду першої інстанції набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на касаційне оскарження і внесення касаційного подання або, в разі подачі окремої скарги чи внесення окремого подання, - після розгляду їх вищестоящим судом.

Ухвали і постанови касаційної і наглядної інстанцій набирають законної сили негайно після їх оголошення.

Ухвала і постанова суду, які не підлягають оскарженню, набирають сили і виконуються негайно після їх винесення. (Стаття 402 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 403. Обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду

Вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. ( Стаття 403 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 404. Порядок звернення вироку до виконання

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.

Суд разом з своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов'язок виконати вирок.

З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію в необхідних випадках на підприємство, в установу, організацію за місцем роботи засудженого.

У разі умовного засудження відповідно до статті 45 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) або застосування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України суд надсилає копію вироку органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітнього - також і комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів для здійснення контролю за поведінкою засудженого. Крім того, копія вироку надсилається громадським організаціям або трудовому колективу, яким засудженого передано на перевиховання і виправлення, або трудовому колективу чи особі, на яких судом покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Якщо у виправданого або у особи, щодо якої справа закрита, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, або ухвала касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

Вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.

Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на народного суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок.

Органи, що виконують вирок або ухвалу, повідомляють суд, який постановив вирок або ухвалу, про виконання вироку чи ухвали. ( Стаття 404 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2547-12 від 07.07.92 )

Стаття 405. Відстрочка виконання вироку

Виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, вислання чи заслання або до виправних робіт може бути відстрочене:

1) при тяжкій хворобі засудженого, яка перешкоджає відбуттю покарання, до його видужання;

2) при вагітності засудженої на момент виконання вироку - на строк не більше одного року;

3) при наявності у засудженої малолітніх дітей - до досягнення дитиною трирічного віку;

4) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї в силу особливих обставин (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо особливо небезпечних рецидивістів, а також щодо осіб, засуджених за особливо небезпечні державні злочини, незалежно від строку покарання, і щодо осіб, засуджених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років.

Сплата штрафу може бути відстрочена або розстрочена не більше як на один рік у тому разі, коли засуджений не може сплатити його негайно. ( Стаття 405 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 986-08 від 21.07.72, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання

Звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України (2001-05), провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Ухвала суду про звільнення від покарання або пом'якшення покарання грунтується тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом. ( Кодукс доповнено статтею 405-1 згідно з Законом N 2547-12 від 07.07.92 )

Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі

Коли особу, яка позбавлена волі за вироком суду, під час відбуття покарання поміщено до лікарні в зв'язку з душевною або іншою хворобою, то час перебування засудженого в лікувальній установі зараховується в строк позбавлення волі.

Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового
звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 52 і 53 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальойоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.

Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

При розгляді судом спільного подання органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або комісії в справах неповнолітніх суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду цього подання.

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Постанова суду про умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

В разі опротестування зазначеної постанови виконання її зупиняється. ( Стаття 407 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від N 117-08 30.08.71, N 862-08 від 21.07.72, від N 1851-09 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 407-1. Порядок умовного звільнення з місць
позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці

Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим

залученням засудженого до праці відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 52-2 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.

Якщо суд відмовить в умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, розгляд повторного подання в цьому питанні провадиться за умов, передбачених у частині 5 статті 407 цього Кодексу.

Розгляд подання про умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці осіб, які були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлені для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, у випадках, передбачених законом, може мати місце не раніш як через один рік з дня винесення постанови про направлення в місця позбавлення волі. ( Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 408. Звільнення від відбуття покарання засудженого,
який захворів на тяжку хворобу

Коли особа, засуджена до позбавлення волі або направлення у виховно-трудовий профілакторій, під час відбуття покарання захворіла на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуттю покарання, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи чи виховно-трудового профілакторію на підставі висновку лікарської комісії вправі винести постанову про звільнення цієї особи від дальшого відбуття покарання.

При звільненні від дальшого відбуття покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру чи передати його на піклування органів охорони здоров'я.

Якщо на душевну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбуття покарання. ( Стаття 408 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 408-1. Звільнення від відбування покарання осіб,
умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі,
в зв'язку з їх інвалідністю

Звільнення від дальшого відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які дістали інвалідність першої чи другої групи, або направлення таких осіб для відбування позбавлення волі з підстав, передбачених у статті 109-1 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ), здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем їх роботи за поданням органу, що відає виконанням покарання, на підставі висновку лікарсько-трудової експертної комісії. ( Кодекс доповнено статтею 408-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 408-2. Порядок скасування умовного засудження і
відстрочки виконання вироку, а також звільнення від покарання засудженого, щодо
якого виконання вироку відстрочено

Скасування умовного засудження і направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком, відповідно до частин 5 і 6 статті 45 Кримінального кодексу України провадиться суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу внутрішніх справ і комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, або за клопотанням громадської організації чи трудового колективу, яким засудженого передано на перевиховання і виправлення, або трудового колективу, на який судом покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі і направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, відповідно до частини 5 статті 46-1 Кримінального кодексу України провадиться суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або трудового колективу, на який покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено, відповідно до частини 6 статті 46-1 Кримінального кодексу України провадиться суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу внутрішніх справ і комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

При розгляді передбачених у цій статті питань у судовому засіданні беруть участь представники органів, які здійснюють контроль за поведінкою засуджених, а також представники відповідних громадських організацій і трудових колективів або особа, на яку покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Постанова судді в цих питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду. ( Кодекс доповнено статтею 408-2 згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 408-3. Порядок застосування і скасування відстрочки
відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років

Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті 46-2 Кримінального кодексу України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженої за поданням органу, що відає виконанням покарання, погодженим з прокурором.

Скасування відстрочки відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, у випадках, передбачених частинами четвертою і п'ятою статті 46-2 Кримінального кодексу України, здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженої за поданням органу внутрішніх справ.

Зазначені подання надсилаються до суду з матеріалами, які підтверджують підстави застосування або скасування відстрочки відбування покарання, і розглядаються суддею в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженої, і, як правило, самої засудженої.

Постанова судді з питань, передбачених цією статтею, оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду. ( Кодекс доповнено статтею 408-3 згідно з Законом N 137/94-ВР від 27.07.94 )

Стаття 409. Суд, що вирішує питання, зв'язані з виконанням
вироку

Питання про відстрочку виконання вироку, відповідно до статті 405 цього Кодексу про розстрочення чи відстрочку сплати штрафу, про неприведення до виконання вироку у випадках, передбачених частиною 3 статті 49 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) і частиною 6 статті 404 цього Кодексу, а також всякого роду сумніви і суперечки, що виникають при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України, вирішується судом, який постановив вирок.

Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, ці питання розв'язує суддя районного (міського) суду, а щодо осіб, засуджених військовими судами, - суддя військового суду гарнізону за місцем виконання вироку.

Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується в порядку, передбаченому частинами 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України, ухвалою суду за місцем відбування покарання.

Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв'язку з хворобою чи інвалідністю, відповідно до статей 408 і 408-1 цього Кодексу, вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок.

Питання про звільнення від покарання або заміну покарання більш м'яким, відповідно до частини 2 статті 46 Кримінального кодексу України, вирішує суддя військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого. ( Стаття 409 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2547-12 від 07.07.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 409-1. Порядок направлення осіб, умовно засуджених до
позбавлення волі і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до
праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку

Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку в разі ухилення її від виконання вироку вирішується суддею районного (міського) суду за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.

Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і особи, умовно звільненої з місця позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, в разі ухилення їх від роботи в місці, визначеному органами, які відають виконанням вироку, або систематичного чи злісного порушення ними трудової дисципліни, громадського порядку чи встановлених для них правил проживання відповідно до частини 5 статті 25-1 і частини 5 статті 52-2 Кримінального кодексу України вирішується суддею районного (міського) суду за місцем роботи умовно засудженого або умовно звільненого за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Питання про направлення в місця позбавлення волі відповідно до вироку осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які самовільно виїхали за межі адміністративного району за місцем їх роботи, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.

Передбачені цією статтею питання розглядаються судом з участю прокурора і представника органу, що відає виконанням покарання.

Постанова судді в цих питаннях є остаточною і оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду. ( Кодекс доповнено статтею 409-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77,N 6834-10 від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 410. Зміна призначеного засудженому виду
виправно-трудової установи з відповідним режимом.
Заміна невідбутого строку перебування у виховно-трудовому профілакторії, штрафу і
виправних робіт іншими мірами покарання

Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової установи з відповідним режимом шляхом переведення його з однієї виправно-трудової чи виховно-трудової колонії в іншу колонію іншого виду режиму, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію, з виправно-трудової колонії в тюрму та із тюрми у виправно-трудову колонію за підставами, встановленими статтями 26, 46 і 47 Виправно-трудового кодексу України (3325-07), провадиться суддею районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Питання про заміну виправних робіт штрафом або громадською доганою відповідно до статті 29 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), про заміну виправних робіт позбавленням волі відповідно до частини 2 статті 30 Кримінального кодексу України, про заміну штрафу виправними роботами або громадською доганою відповідно до статті 32 Кримінального кодексу України, про заміну невідбутого строку перебування у виховно-трудовому профілакторії позбавленням волі відповідно до статті 34-1 Кримінального кодексу України вирішуються суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає виконанням покарання, а про заміну виправних робіт за місцем роботи виправними роботами в інших місцях, що визначаються органами, які відають виконанням виправних робіт, відповідно до частини 1 статті 30 Кримінального кодексу України - суддею районного (міського) суду за поданням органу внутрішніх справ або за клопотанням громадської організації чи трудового колективу.

Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду подання.

Після доповіді в справі суд заслухує пояснення викликаних осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить постанову.

Постанова суду в зазначених питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

Якщо суд відмовить у переведенні з тюрми у виправно-трудову колонію, з виправно-трудової колонії особливого режиму в колонію суворого режиму, з виправно-трудової колонії загального, посиленого або суворого режиму в колонію-поселення, повторний розгляд подання в цьому питанні може мати місце не раніше як через шість місяців з дня винесення постанови про відмову. ( Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого
в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і переведення
з виправно-трудової установи в слідчий
ізолятор чи в тюрму

Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з санкції прокурора Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України - до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України - до шести місяців.

Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі або переведення його з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, в провадженні якого знаходиться справа. ( Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 411. Порядок вирішення питань, зв'язаних з виконанням вироку

Питання зв'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора.

В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликається також при необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.

При вирішенні судом питання про звільнення від відбуття покарання в зв'язку з хворобою чи інвалідністю обов'язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.

Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови. ( Стаття 411 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 1851-09 від 23.03.77, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 411-1. Порядок застосування судом примусового
лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення

Питання про застосування примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами і відбувають покарання у виправно-трудовій установі, якщо примусове лікування не було їм призначене вироком суду відповідно до статті 14 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ними покарання за поданням адміністації виправно-трудової установи на підставі висновку лікарської комісії.

Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного відповідно до частини 2 статті 14 Кримінального кодексу України або частини 2 статті 77 Виправно-трудового кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження виправно-трудової установи або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії.

Суддя розглядає зазначені в цій статті питання з участю прокурора, представника адміністрації виправно-трудової установи або медичного закладу, що звернулася з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, і, як правило, засудженого. Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих питань.

Після доповіді судді заслуховуються пояснення осіб, викликаних в судове засідання, і думка прокурора, після чого суддя в нарадчій кімнаті виносить постанову.

Постанова судді в цих питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором. ( Кодекс доповнено статтею 411-1 згідно Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 01.07.77, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 412. ( Стаття 412 виключена на підставі Указу ПВР
N 117-08 від 30.08.71 )
Вирішення питання про застосування покарання,
раніше призначеного умовно

Якщо питання про застосування відкладеної умовно засудженому міри покарання у випадку вчинення ним протягом іспитового строку нового однорідного або не менш тяжкого злочину не вирішив суд, який виніс останній вирок за новий злочин, це питання вирішується в порядку, передбаченому статтею 411 цього Кодексу.

Стаття 413. Визначення порядку застосування покарання при
наявності декілька вироків

Коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до статті 43 Кримінального кодексу України. Це питання вирішується в порядку, передбаченому статтею 411 цього Кодексу: постановою судді районного (міського) суду, якщо всі вироки постановлені суддями одноособово; ухвалою районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, якщо хоча б один з вироків постановлено районним (міським), міжрайонним (окружним) чи військовим судом гарнізону в колегіальному складі; ухвалою Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, якщо хоча б один з вироків постановлено Верховним судом Республіки Крим, обласним, Київським і Севастопольським міськими судами, міжобласним судом, військовим судом регіону, Військово-Морських Сил. ( Стаття 413 в редакції Закону N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 414. Порядок розгляду судом клопотання про
погашення і зняття судимості

Клопотання осіб, які відбули покарання, про погашення судимості і клопотання громадських організацій чи трудового колективу про дострокове зняття судимості, відповідно до статті 55 Кримінального кодексу України, розглядаються суддею районного (міського) суду за місцем постійного проживання осіб, щодо яких порушені клопотання.

Клопотання про погашення судимості розглядається з участю особи, яка його порушила, а про дострокове зняття судимості - з участю також і представника громадської організації або трудового колективу, які порушили клопотання. Ці клопотання розглядаються суддею без витребування судової справи. Суддя, якщо визнає потрібним, може витребувати необхідні документи.

В розгляді цих клопотань бере участь прокурор. Неявка прокурора в судове засідання не зупиняє розгляду клопотання суддею.

Після розгляду клопотань про погашення судимості та про дострокове зняття судимості суддя виносить мотивовану постанову в нарадчій кімнаті. Постанова судді оголошується в судовому засіданні, і копія її видається особі, щодо якої вирішено питання про погашення або про дострокове зняття судимості.

Постанова судді про задоволення клопотання про погашення або дострокове зняття судимості чи про відмову в цьому є остаточною і оскарженню не підлягає.

Якщо суддя відмовить у погашенні чи достроковому знятті судимості, повторне клопотання може бути порушено не раніше як через рік з дня відмовлення. ( Стаття 414 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 414-1. Порядок розгляду клопотань про включення часу
роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі до
загального трудового стажу

Питання про включення до загального трудового стажу часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі у випадках, передбачених відповідно статтями 33 і 103 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ), вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання.

Зазначене питання розглядається суддею щодо особи, яка відбула покарання в колонії-поселенні, за спільним клопотанням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а щодо особи, яка відбула виправні роботи без позбавлення волі, - за її клопотанням. До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про відбуття покарання і характеристика відповідно адміністрації колонії-поселення або адміністрації та громадської організації підприємства, установи чи організації про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання.

Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, а також орган, що відає виконанням покарання, який порушив клопотання, і особа, щодо якої вирішується питання.

В судовому засіданні головуючий оголошує клопотання, потім вислухуються пояснення особи, яка порушила клопотання, досліджуються докази і заслухується думка прокурора, якщо він бере участь у розгляді справи, після чого суддя виносить у нарадчій кімнаті мотивовану постанову.

Постанова судді може бути оскаржена або опротестована прокурором.

Копія постанови після набрання нею чинності видається особі, яка порушила клопотання. ( Кодекс доповнено статтею 414-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1898-08 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92 N 4018-12 від 24.02.94 )

Стаття 415. Нагляд за законністю виконання вироків

Нагляд за законністю виконання вироків здійснюється прокурором.

Розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов'язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують.

Розділ шостий

Застосування примусових заходів медичного характеру

Глава 34

Застосування примусових заходів медичного характеру

Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів
медичного характеру

Застосування примусових заходів медичного характеру, встановлених статтею 13 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або захворіли після вчинення злочину на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, провадиться за ухвалою суду.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Стаття 417. Порядок провадження попереднього слідства в
справах про діяння неосудних осіб

Попереднє слідство в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину, провадиться органами попереднього слідства за правилами, передбаченими статтями 111 - 130, 148 222 цього Кодексу.

При попередньому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її душевне захворювання.

По закінченні попереднього слідства, якщо буде встановлено неосудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на душевну хворобу. Ця постанова разом з справою надсилається прокуророві. ( Стаття 417 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 418. Дії прокурора в справах неосудних осіб

Одержавши справу з постановою, складеною відповідно до статті 417 цього Кодексу, прокурор:

1) погодившись з постановою, затверджує її і надсилає справу до суду;

2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось попереднє слідство, вчинено даною особою, повертає справу з своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового попереднього слідства.

Стаття 419. Порядок судового розгляду справ про
застосування примусових заходів медичного характеру

Справи, що надійшли до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 418 цього Кодексу, народний суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове засідання, а при незгоді з цією постановою - вносить на розгляд розпорядчого засідання суду.

Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за правилами, передбаченими главами 25 і 26 цього Кодексу.

Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання.

В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт.

Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислухує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник.

Стаття 420. Питання, які вирішуються судом у справах про
застосування примусових заходів медичного характеру

Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа;

2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа;

3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання;

4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Стаття 421. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру

Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення злочину захворіла на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).

Якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя постанову про направлення справи для попереднього розслідування в загальному порядку.

Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя постановою закриває справу. ( Стаття 421 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 422. Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру провадиться за правилами статті 419 цього Кодексу за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів. ( Стаття 422 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5397-11 від 10.02.88, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 423. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до
якої були застосовані примусові заходи медичного характеру

Коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її душевного захворювання після вчинення злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії в порядку статті 419 цього Кодексу виносить ухвалу, а суддя - постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження попереднього слідства чи судового розгляду, якщо неосудність була встановлена під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зараховується в строк відбуття покарання.

Ухвала (постанова) про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідальності. ( Стаття 423 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

Стаття 424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду про
застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру або внесення на них
подання прокурора

На ухвалу, постанову, винесені суддею або судом в порядку, передбаченому цим розділом, може бути подано касаційну скаргу чи внесено касаційне подання прокурора в загальному порядку. ( Стаття 424 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

Розділ сьомий

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів

( Кодекс доповнено розділом сьомим згідно з Указом ПВР від 24.01.67, назви розділу сьомого і глави 35 змінено згідно з Указом ПВР N 8627-10 від 20.03.85 )

Глава 35

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів

Стаття 425. Порядок провадження

Порядок провадження у справах про злочини, передбачені частинами 1 статей 80, 81, 82 і 83, частиною 1 статті 89, статтею 108-1, статтею 114, частинами 1 статей 140, 141 і 143, частиною 1 статті 145, частиною 1 статті 148, частиною 1 статті 148-2, статтею 148-3, частиною 1 статті 148-4, статтею 149, частиною 1 статті 154, частиною 1 статті 155, частиною 1 статті 155-1, частиною 1 статті 155-2, частиною 1 статті 155-3, частинами 1 статей 155-5, 155-6 і 155-7, частиною 1 статті 160, частиною 1 статті 161, частиною 1 статті 162, частиною 1 статті 162-1, статтею 196-1, частинами 1 і 2 статті 199, частиною 1 статті 206, частиною 1 статті 215-3 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ), визначається загальними правилами цього Кодексу, за винятками, встановленими статтями цієї глави. ( Стаття 425 в редакції Указу ПВР N 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законами N 1255-12 від 25.06.91, N 2547-12 від 07.07.92, N 2703-12 від 16.10.92, N 3888-12 від 28.01.94 N 299/94-ВР від 16.12.94, N 44/97-ВР від 05.02.97 )

Стаття 426. Порядок надіслання матеріалів до суду

У справах про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, в разі неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів.

У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання.

Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються: час і місце його складення; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд.

Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Протокол разом з матеріалами надсилається до суду з санкції прокурора або його заступника. ( Стаття 426 в редакції Указу ПВР N 8627-10 від 20.03.85, зі змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 838-12 від 18.03.91, N 299/94-ВР від 16.12.94 )

Стаття 427. ( Стаття 427 виключена на підставі Закону
N 3351-12 від 30.06.93 )
Провадження дізнання

Дізнання у справах про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, провадиться органами дізнання в таких випадках:

1) при порушенні начальником органу дізнання кримінальної справи, якщо в десятиденний строк неможливо з'ясувати істотні обставини вчинення злочину;

2) при поверненні суддею справи для з'ясування істотних додаткових обставин, якщо їх не може бути встановлено в судовому засіданні;

3) при поверненні прокурором або суддею матеріалів для з'ясування істотних додаткових обставин, необхідних для порушення кримінальної справи.

У випадках, передбачених цією статтею, дізнання повинно бути закінчено не пізніше двадцяти днів відповідно з дня порушення або повернення кримінальної справи. ( Стаття 427 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 20.03.85; Законом N від 17.06.92 )

Стаття 428. ( Стаття 428 виключена на підставі Закону
N 3351-12 від 30.06.93 )
Провадження попереднього слідства

У справах про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною 2 статті 111 цього Кодексу, провадиться попереднє слідство.

Попереднє слідство повинно бути закінчено не пізніше одного місяця з дня порушення кримінальної справи. ( Стаття 428 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 20.03.85 )

Стаття 429. ( Стаття 429 виключена на підставі Указу ПВР
N 1851-09 від 23.03.77 )
Затримання і застосування запобіжного заходу

Особи, які вчинили злочини, передбачені статтею 206 Кримінального кодексу УРСР ( 2002-05 ), затримуються органами міліції або іншими органами дізнання і тримаються під вартою. Підстави і порядок затримання визначаються статтею 106 цього Кодексу.

До осіб, затриманих за хуліганські дії, як запобіжний захід до розгляду справи в суді застосовується, як правило, тримання під вартою.

Відносно осіб, затриманих за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 206 Кримінального кодексу УРСР, запобіжний захід до порушення справи і розгляду її в суді обирається відповідно до частини 2 цієї статті.

Стаття 430. Порушення справи в суді

Визнавши матеріали про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, достатніми для розгляду в судовому засіданні, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи, віддання правопорушника до суду, обирає щодо нього в необхідних випадках запобіжний захід і розглядає справу в судовому засіданні або повертає матеріали для провадження попереднього слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в порушенні кримінальної справи.

В постанові судді викладається формулювання обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, за яким особу віддано до суду.

Постанова судді вручається підсудному не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді. ( Стаття 430 в редакції Указу ПВР N 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 3351-12 від 30.06.93 )

Стаття 431. Розгляд справи в суді

Справи про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, підлягають розгляду в суді не пізніш як у десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження попереднього слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні. ( Стаття 431 в редакції Указу ПВР N 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законом N 3351-12 від 30.06.93 )

Розділ восьмий

Провадження в справах про злочини неповнолітніх

( Кодекс доповнено розділом восьмим згідно з Указом ПВР
N 117-08 від 30.08.71 )

Глава 36

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

Стаття 432. Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх

Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того, статтями цієї глави.

Положення цієї глави застосовуються в справах про злочини осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку.

Стаття 433. Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх

При провадженні попереднього слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у статті 64 цього Кодексу, необхідно також з'ясувати:

1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;

3) характеристику особи неповнолітнього;

4) умови життя та виховання неповнолітнього;

5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії.

У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.

Стаття 434. Затримання та взяття під варту неповнолітнього

Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 цього Кодексу.

Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють. ( Стаття 434 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-09 від 16.02.78, N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 435. ( Стаття 435 виключена на підставі Указу ПВР
N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 436. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків,
опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи

До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 149 цього Кодексу, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.

Від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи в цих випадках відбирається письмове зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. При цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність в разі неявки його до слідчого, прокурора або до суду.

При порушенні цього зобов'язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосоване грошове стягнення в розмірі до 100 карбованців в порядку, передбаченому статтею 153 цього Кодексу.

Стаття 437. Порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого

Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду, як правило, через його батьків або інших законних представників. Інший порядок виклику допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами справи.

Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця попереднього ув'язнення.

Стаття 438. Пред'явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу, у присутності захисника.

В разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батькі чи інші законні представники неповнолітнього.

Слідчий роз'яснює педагогу або лікарю, батькам чи іншим законним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.

Запитання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, та їх зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

Стаття 439. Виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження

Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим, в кожному випадку повинна бути з'ясована можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії попереднього слідства з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу.

В разі, коли неповнолітній обвинувачений притягається до відповідальності в одній справі з дорослим, до нього застосовуються правила цієї глави.

Стаття 440. Пред'явлення матеріалів справи неповнолітньому
обвинуваченому

Оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення попереднього слідства і пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями 218, 219, 220, 221 і 222 цього Кодексу, з участю захисника.

При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього.

Стаття 441. Участь законного представника неповнолітнього підсудного в судовому розгляді

В судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього підсудного.

Законний представник підсудного має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь в дослідженні доказів. Зазначені права роз'яснюються законному представникові підсудного у підготовчій частині судового засідання.

При необхідності допитати батьків або інших законних представників неповнолітнього як свідків суд заслуховує їх показання. Законні представники підсудного перебувають в залі судового засідання протягом всього судового розгляду.

У виняткових випадках, коли участь законного представника в судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, суд вправі своєю мотивованою ухвалою обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання або усунути його від участі в судовому розгляді і допустити замість нього іншого законного представника неповнолітнього підсудного.

Неявка законного представника підсудного не зупиняє розгляду справи, якщо суд не визнає його участь необхідною.

Стаття 442. Участь у судовому розгляді представників комісій
та інспекцій у справах неповнолітніх

Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє комісію та інспекцію в справах неповнолітніх. Суд вправі викликати в судове засідання представників комісій та інспекцій в справах неповнолітніх.

Представник комісії в справах неповнолітніх у судовому засіданні вправі заявляти клопотання, ставити запитання підсудному, його законним представникам, потерпілому, свідкам, експертові та спеціалістові, висловлювати думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання підсудного. Зазначені права роз'яснюються представникові комісії в справах неповнолітніх у підготовчій частині судового засідання.

Представник інспекції в справах неповнолітніх має право бути присутнім у залі судового засідання і з дозволу суду дає пояснення.

Названі в цій статті особи у необхідних випадках можуть бути допитані як свідки. ( Стаття 442 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 443. Участь у судовому розгляді представників підприємств, установ і організацій

Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній, а в разі потреби й інші організації. Суд вправі викликати в судове засідання представників цих організацій, а також представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного.

Представники зазначених організацій мають право бути присутніми в залі судового засідання і з дозволу суду дають пояснення. В необхідних випадках вони можуть бути допитані як свідки. ( Стаття 443 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 444. Видалення неповнолітнього підсудного з залу судового засідання

Суд, вислухавши думку захисника і законного представника підсудного та прокурора, вправі своєю ухвалою видалити неповнолітнього з залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього. Якщо обставини, які досліджувалися у відсутності неповнолітнього підсудного, пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє про них підсудного після повернення його до залу судового засідання. ( Стаття 444 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 445. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у статті 324 цього Кодексу, суд зобов'язаний в разі умовного засудження неповнолітнього чи застосування до нього міри покарання, не зв'язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя. ( Стаття 445 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 446. Зміст вироку

У вироку в справі неповнолітнього, крім даних, передбачених статтями 333, 334 і 335 цього Кодексу, повинно бути зазначено:

у мотивувальній частині - підстави, з яких суд вважає необхідним призначення громадського вихователя;

у резолютивній частині - про необхідність призначення громадського вихователя у випадках умовного засудження, застосування покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України. ( Стаття 446 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 446-1. ( Стаття 446-1 виключена на підставі Указу ПВР
N 6834-10 від 16.04.84 )

Стаття 447. Порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру

Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених статтею 11 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ).

Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 7-3 або 9 цього Кодексу, народний суддя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди повертає прокурору мотивованою постановою.

Розгляд справ, зазначених у частині другій цієї статті, провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника. При цьому заслуховуються пояснення неповнолітнього, його законного представника, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник.

В разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до 30 діб, помістити цю особу у приймальник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу. ( Стаття 447 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 3787-12 від 23.12.92 )

Стаття 448. Питання, які підлягають вирішенню судом у
справах про застосування примусових заходів виховного характеру

Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника щодо справи, яка надійшла згідно з пунктом 1 статті 232-1 цього Кодексу, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого провадилося попереднє слідство;

2) чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розглядається справа;

3) який саме примусовий захід виховного характеру з передбачених статтею 11 Кримінального кодексу України має бути застосовано до цієї особи.

За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу. ( Кодекс доповнено статтею 448 згідно з Законом N 3787-12 від 23.12.93 )

Стаття 449. Оскарження ухвали суду про застосування
примусових заходів виховного характеру або внесення на неї подання прокурора

На ухвалу, винесену судом у порядку, передбаченому статтями 447 і 448 цього Кодексу, може бути подано касаційну скаргу або внесено окреме подання прокурора у загальному порядку. ( Кодекс доповнено статтею 449 згідно з Законом N 3787-12 від 23.12.93 )