ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ

ЛИСТ
N 1021/10/31-106 від 08.11.2005

Про розгляд листа

(витяг)

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової адміністрації України від 26.10.2005 N 21348/7/-0017 розглянула ваші листи від 19.10.2005 N ДК 02-92, ДК 02-93 і повідомляє.

<...>

2. Згідно із пп. 5.2.1 Закону ( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

За обмежувальною нормою, установленою пп. 5.3.2 Закону ( 334/94-ВР ), не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.4.1 Закону ( 334/94-ВР ) у разі здійснення витрат на придбання основних фондів вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Страховими платежами, понесеними у зв'язку з придбанням основних фондів, виступають відповідно до п. 8 П(С)БО 7 "Основні засоби" та п. 4 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.98 р. N 1114 (зі змінами), страхові платежі зі страхування ризиків доставки основних засобів.

Відповідно до пп. 5.4.6 Закону ( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, який діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат зі страхуванням (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно з пп. 1.20.5-2 Закону ( 334/94-ВР ) центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг установлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

На виконання наведеної норми Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі - Держфінпослуг України) розробила Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджену розпорядженням від 30.12.2004 р. N 3259.

Відповідно до Методики при укладанні договорів з обов'язкових видів страхування, крім обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховики-резиденти застосовують страхові тарифи в межах максимальних розмірів страхових тарифів або відповідно до методики актуарних розрахунків, встановлених Кабінетом Міністрів України для відповідного виду обов'язкового страхування.

При укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застосовується розмір базового страхового платежу, затверджений Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України. Зазначений базовий платіж застосовується з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, визначених відповідно до законодавства.

Якщо розмір базового страхового платежу з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та коригуючих коефіцієнтів не затверджений в установленому порядку, то діють їх попередні розміри.

Страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Розмір страхових тарифів за добровільними видами страхування, обчислений страховиком актуарно (математично), є складовою частиною правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Держфінпослуг України.

Страхові тарифи, які є складовою частиною правил страхування, посвідчуються (відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг 28 серпня 2003 року N 40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за N 805/8126) підписом особи (актуарієм), яка має підтверджену відповідним свідоцтвом кваліфікацію, згідно з вимогами, встановленими Держфінпослуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про страхування" від 07.03.96 р. N 85/96-ВР (далі - Закон N 85) страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Перелік обов'язкових видів страхування, які запроваджуються законами України, визначає ст. 7 Закону N 85. Як визначає ст. 7, для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

За ст. 6 Закону N 85 страхування майна є добровільним видом страхування.

Виходячи із вищезазначеного, якщо платник податку несе витрати у вигляді страхових платежів за добровільним видом страхування -

- страхування ризиків доставки об'єкта основних фондів, то такі витрати підуть на збільшення балансової вартості основного засобу;

- страхування майна платника податку і застрахований об'єкт основних фондів відносяться до власних виробничих фондів платника податку, то такі витрати включаються до валових витрат у розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період у разі, якщо страховий тариф визначено в правилах страхування із зазначеного виду страхування, зареєстрованого у Держфінпослуг України.

3. Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами і доповненнями (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Податкова декларація, згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону N 2181, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 2.1.1 ст. 2 Закону N 2181 контролюючими органами - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України - є митні органи.

Відповідно до пп. 7.3.6 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами і доповненнями, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Таким чином, оскільки при імпорті товарів податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначає митний орган, то платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму такого податкового зобов'язання у строки, визначенні у законі з цього податку, тобто у Законі N 168, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації.

<...>

Перший заступник голови В.Крижановський

"Галицькі контракти - Дебет-Кредит", N 50 від 12.12.2005