КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент адміністрування податку на прибуток та інших
податків і зборів (обов'язкових платежів)

Оподаткування прибутку підприємств

Цивілізована ринкова економіка потребує збалансованої податкової політики держави та досконалої системи оподаткування. Адже у системі формування доходів державного бюджету усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено чинним законодавством України, відіграють важливу роль, оскільки є складовою при формуванні державного бюджету. Від того, наскільки наповнено державний бюджет, залежить життєдіяльність держави, її економічний розвиток, стабільність фінансової системи та розв'язання питань соціально-економічних напрямів суспільства в цілому.

Однією з умов стабільного наповнення державного бюджету є своєчасне перерахування фізичними та юридичними особами всіх подат1 ків та зборів (обов'язкових платежів), додержання ними податкової дисципліни. Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвитку підприємництва й тим самим досягти росту дохідної частини державного бюджету. Проте на сьогодні зустрічаються непоодинокі випадки ухилення платників податків від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Такий стан виконання податкових зобов'язань змушує державу вдосконалювати механізм контролю за ходом нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) і застосовувати заходи погашення податкової заборгованості.

ПИТАННЯ 1. Підприємство сплатило 20 серпня податок на прибуток за перше півріччя 2009 р. Податкова інспекція за місцем реєстрації вимагає сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток. Чи правомірні дії податкового органу?

ПИТАННЯ 2. Новостворене підприємство має на своєму балансі основні фонди. Чи обов'язково застосовувати індексацію балансової вартості основних фондів у наступному ріці?

ПИТАННЯ 3. За рішенням суду підприємству повернуто попередньо сплачене державне мито. Чи включається сума повернутого державного мита до складу валового доходу?

ПИТАННЯ 4. Підприємство виготовило для співробітників візитні картки. Чи відносяться витрати на їх виготовлення до складу валових витрат?

ПИТАННЯ 5. Для здійснення господарської діяльності фірма придбала приміщення під офіс у житловому будинку. Чи підлягають амортизації витрати на придбання такого приміщення?

ВІДПОВІДЬ 1. Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Платники податку на прибуток за кожний звітний період, який дорівнює звітному кварталу, півріччю, трьом кварталам та року, заповнюють і подають до податкового органу за місцем реєстрації декларацію з податку на прибуток. Форму та порядок заповнення декларації затверджено наказом № 143.

Декларація з податку на прибуток підприємства за звітний квартал, півріччя, три квартали та рік подається до податкового органу щокварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III у разі, якщо останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним (святковим) операційний банківський день.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-III) та підлягає сплаті до бюджету у строки, визначені законодавством.

Строк сплати податку на прибуток встановлено пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III, відповідно до якого платник податку повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним в поданій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені законодавством, визнається сумою податкового боргу платника податків. За порушення строків сплати до бюджету податку на прибуток відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено штрафні санкції у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, застосовувалися штрафи, зазначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, чи ні.

Враховуючи те, що останній день подання декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2009 р. є 9 серпня - вихідний день, то останній день подання декларації було перенесено на 10 серпня. У цьому разі відлік граничного строку сплати податку на прибуток потрібно починати з 9 серпня і останній день сплати податку на прибуток 19 серпня. Аналогічну позицію викладено в листі ДПА України № 16475/7/15-0317.

Таким чином, дії податкових органів щодо нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток відповідно до вимог Закону № 2181-III є правомірними.

ВІДПОВІДЬ 2. Відповідно до пп. 8.3.3 ст. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І (а - 1) - 10] : 100,

де І (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

При цьому, якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Індексація балансової вартості груп основних фондів (засобів) здійснюється за результатами звітного податкового року на початок І кварталу наступного року (тобто на 01.01.2010 р.) множення балансової вартості відповідної групи основних фондів на коефіцієнт індексації.

Враховуючи норми пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, платнику податку надається право на проведення індексації. Тобто чи застосовувати щорічну індексацію балансової вартості основних фондів (засобів), підприємство вирішує самостійно.

ВІДПОВІДЬ 3. Державне мито - це обов'язковий платіж, що справляється за здійснення юридичне значущих дій або за видачу документів чи їх копій уповноваженими на це органами (нотаріальними конторами, судовими установами, органами виконавчої влади та іншими уповноваженими державою особами).

Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду сплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством (ст. 45 Господарського процесуального кодексу).

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Державне мито справляється із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів (статті 1 - 2 Декрету № 7-93).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Таким чином, якщо господарський суд прийняв рішення про задоволення вимог позивача і сплату державного мита поклав на відповідача, який зобов'язаний виконати рішення суду і відшкодувати позивачу судові витрати, зокрема і сплачене державне мито.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду, включаються до складу валового доходу платника податку на підставі норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

ВІДПОВІДЬ 4. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Отже, якщо на візитних картках вказано назву та адресу платника податку, а також контактні телефони посадових осіб або фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку та мають безпосереднє відношення до організації та ведення господарської діяльності цього платника, то витрати платника на зазначені цілі відносяться до складу його валових витрат за умови дотримання абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

ВІДПОВІДЬ 5. Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, зокрема, визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Визначення виробничого приміщення наведено в п. 1 постанови № 42, відповідно до якого виробниче приміщення - це замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Водночас витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування (пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР).

Під невиробничими фондами слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника, податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, включаючи орендовані. При цьому до групи 1 основних фондів відповідно до цієї статті належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Отже, оскільки житлові будинки та їх частини є невиробничими фондами (до моменту їх переведення до нежитлового фонду), то витрати на придбання такого приміщення не підлягають амортизації на підставі пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Перелік використаних нормативних документів:

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-Х (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський процесуальний кодекс)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)

Декрет Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93 р. “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями)

Постанова Головного державного санітарного лікаря України № 42 від 01.12.99 р. “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”

Наказ ДПА України № 143 від 29.03.2003 р. “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, за текстом - Порядок № 143)

Лист ДПА України № 16475/7/15-0317 від 03.08.2009 р. “Щодо сплати податку на прибуток за звітний період - півріччя 2009 р.”

Ніна ВАСИЛЮК,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Олексія
ЗАДОРОЖНОГО,
заступника директора
Департаменту
та Валентина
ЗАВГОРОДНЄВА,
начальника відділу
методології

“Вісник податкової служби України” № 11 березень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)