Консультации : Порядок оскарження результатів перевірок ДПІ (Частина II)


Порядок оскарження результатів перевірок ДПІ

Продовження. Початок див. консультацію від 01.01.2008 р.

Результати оскарження

Уразі скасування раніше прийнятого рішення органу ДПС про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня одержання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена платником податків або може оскаржуватися в строки, визначені Положенням про оскарження.

Рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків, ніж рішення, яке оскаржується. У разі збільшення органом ДПС суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, визначеною Положенням про оскарження, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

З дня одержання платником податків рішення про скасування раніше прийнятого рішення органу ДПС про нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) звільняються активи з податкової застави.

У разі скасукання рішення про адміністративний арешт активів податковий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів видачі керівником органу ДПС (його заступником) рішення про арешт активів і, за необхідності, приймає рішення щодо залучення винних до дисциплінарної або адміністративної відповідальності.

Рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з п. 15 Положення про оскарження особа, яка направила скаргу (заяву) на податкове повідомлення, податкову вимогу, рішення, постанову в справі про адміністративне правопорушення органу ДПС, має право:

1) особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу (заяву), і взяти участь у перевірці її фактів;

2) ознайомитися з матеріалами проведено; перевірки;

3) подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ДПС, що розглядає скаргу (заяву);

4) бути присутньою при розгляді скарги (заяви);

5) користуватися послугами адвоката або вповноваженого представника, оформивши повноваження у встановленому законом порядку;

6) одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги (заяви);

7) висловлювати усно або письмово вимоги щодо дотримання таємниці розгляду скарги (заяви);

8) вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;

9) відкликати або анулювати представлену скаргу (заяву) в будь-який час до прийняття рішення за результатами розгляду скарги (заяви). Відкликання або анулювання скарги (заяви) проводиться за письмовою заявою особи, яка направили скаргу (заяву).

Згідно з п. 16 Положення про оскарження рішення про застосування штрафів органу ДПС (крім штрафів за порушення законодавства про оподаткування й в сфері зовнішньоекономічної діяльності) може бути оскаржене в державній податковій адміністрації вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня відправлення (вручення) такого рішення платникові податків, якщо інший порядок і строки оскарження не зазначені в законодавчому акті, яким передбачені штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами ДПС.

Скарга подається (надсилається поштою з повідомленням про вручення) на:

1) рішення державної податкової інспекції в районі, міжрайонної, міської (містах з районними державними податковими інспекціями), об'єднаної або спеціалізованої державної податкової інспекції - до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

2) рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя, - до державної податкової інспекції в місті;

3) рішення регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України - до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПАУ;

4) рішення державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПАУ - до ДПАУ.

Суб'єкт господарювання завжди повинен пам'ятати, що у разі недосягнення позитивного для себе результату в процесі адміністративного оскарження рішення про застосування штрафів, він завжди має право звернутися за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Судове оскарження

Судове оскарження податкових рішень відбувається в порядку адміністративного судочинства й регулюється Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Рішення органів ДПС про накладення штрафів є правовим актом індивідуальної дії, тому підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 КАС адміністративний позов подається до адміністративного суду в формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КАС окружний адміністративний суд розпочинає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше трьох суддів і за наявності обладнаного приміщення.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС зазначає, що до початку діяльності окружних і апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій і апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС.

Отже сьогодні, позов щодо податкового рішення необхідно подавати до відповідного господарського суду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 106 КАС у позовній заяві зазначають:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада й місце служби посадової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Для підтвердження обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх необхідних документів, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору (крім випадків, коли його не потрібно платити).

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати підписання.

Якщо заява подається представником, то в ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також помер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається доручення або інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Згідно з ч. 3 ст. 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання недійсним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дії;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування збитку, заподіяного його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Необхідно також ураховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію такого рішення або його окремих положень, які оскаржуються. Ухвала негайно надсилається суб'єктові владних повноважень, котрі приняли рішення, і е обов'язковою для виконання.

Тобто суб'єкт господарювання має право клопотати про припинення виконання податкового рішення, а суд, у порядку забезпечення позову, може зупинити його виконання.

У разі якщо позовна заява відповідає вимогам, установленим КАС, суддя виносить ухвалу про відкриття провадження в справі. За ним йде підготовче виробництво, під час якого проходить попереднє судове засідання.

Під час попереднього судового засідання для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

У разі неможливості вирішення спору зазначеним вище шляхом суд:

1) уточнює позовні вимоги й заперечення відповідача проти адміністративного позову;

2) з'ясовує питання про склад осіб, котрі будуть брати участь у справі;

3) визначає факти, що необхідна встановити для вирішення спору (які з них визнаються сторонами, а які доведеться доводити);

4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи або заперечення, і встановлює строки для їх надання;

5) робить інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

За результатами попереднього провадження суд приймає визначення про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) припинення провадження в справі;

3) закриття провадження в справі;

4) закінчення попереднього провадження і призначення справи до судового розгляду.

Наступним етапом є судовий розгляд. Адміністративна справа повинна бути розглянута й вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження в справі, якщо іншого не встановлено КАС.

Під час судового розгляду справи всі учасники судового процесу виконують процесуальні дії, передбачені главою 3 розділу III КАС.

За результатами розгляду справи виноситься судове рішення. Згідно зі ст. 158 КАС судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Стаття 159 КАС установлює вимоги законності та обґрунтованості судового рішення. Так, законним є рішення, прийняте судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. А обґрунтованим - рішення, прийшіте судом на підставі повно й всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю чи частково або відмовити в його задоволенні повністю чи частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень або окремих його положень, дій або бездіяльності й про скасування або визнання недійсним рішення або окремих його положень, про скасування виконання рішення або окремих його положень із зазначенням способу здійснення;

2) зобов'язання відповідача зробити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від здійснення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (припинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) визнання наявності або відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень тощо.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини й громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 163 КАС установлює вимоги до змісту постанови адміністративного суду.

Оскарження судового рішення в апеляційному порядку

У разі якщо судове рішення не задовольняє будь-яку зі сторін адміністративного процесу або деяких інших осіб, визначених КАС, то таке рішення може бути переглянуте в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 185 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також ті, котрі не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження й вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що затвердив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції представляється протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути представлена без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Стаття 187 КАС установлює вимоги до заяви про апеляційне оскарження й до апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження постанови чи ухвали зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) постанова або провадження, які оскаржуються.

В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

5) обгрунтування вимог особи, яка направила апеляційну скаргу, із зазначенням того, в чому полягає неправильність або неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

6) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

7) перелік матеріалів, які додаються.

В апеляційній скарзі зазначається, чи особа бажає взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то в ній зазначається причина, за якою ці докази не були надані.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником, котрий додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше.

До заяви про апеляційне оскарження й до апеляційної скарги додаються їх копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох осіб за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цієї главою.

Після відкриття судового засідання й вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги і заперечень на неї.

Для надання пояснень, а також у судових дебатах спочатку надається слово особі, котра направила апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ним дають пояснення й виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші особи, які беруть участь у справі.

Неприбуття на судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, котрі беруть участь у справі, а вони не прибули, суд може відкласти апеляційний розгляд справи.

Після закінчення апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін;

2) зміни ухвали суду першої інстанції;

3) скасування судового рішення й постановлення нової ухвали;

4) скасування судового рішення й залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження в справі;

5) визнання судового рішення недійсним і закриття провадження в справі;

6) скасування ухвали суду й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову, якими суд задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.

Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, визначеному КАС.

Згідно з ч. 1 ст. 211 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також ті, котрі не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси й обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Касаційний суд

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України. У касаційному суді можна заперечити судове рішення суду першої інстанції після його розгляду в апеляційному порядку.

Вище загалом був проаналізований порядок оскарження рішень податкових органів. Звичайно, кожний випадок має певні особливості та необхідність в ґрунтовному аналізі та дослідженні для здійснення успішного оскарження й одержання прийнятного результату.

Приклад оформлення скарги на рішення
податкових органів про застосування штрафних санкцій

До Державної податкової адміністрації України

04655, м. Київ, пл. Львівська, 8

вих. №____ від “__“______200_ року.

СКАРГА
на Рішення Державної податкової адміністрації в _________області
№_____________від “___” _________200__р., прийняте за розглядом скарги на
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
від “__”_______200_ року №___________, винесеного ДПІ_________________

“___”________200_року головним державним податковим ревізором-імспектором ___________ (посвідчення №_____від “__” ______200_ року) та старшим державним податковим ревізором-інспектором_____________(посвідчення №___________від “__”_________200_ року) було здійснено перевірку моєї фінансово-господарської діяльності, за адресою:_____________________________(далі - ФОП).

За результатами перевірки було складено Акт №_____від_______________ (далі - Акт) та Протокол про адміністративне правопорушення (серія____ № ________) (далі - Протокол). На підставі Акта ДПІ “___”_______200__ року було винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №____від________________(далі - Рішення), згідно з яким до мене було застосовано суму (штрафних) фінансових санкцій у розмірі______гривень.

З цим Рішенням не погоджуюсь, оскарживши його до Державної податкової адміністрації в__________ області з проханням скасувати Рішення. За результатами скарги_________ винесено Рішення №___ від _____________ (далі - Рішення ДПА в________області), яким скаргу було залишено без задоволення, а Рішення залишено без змін.

Проте я не згоден ані з Рішенням, ані з Рішення ДПА в_______області та вважаю, що вони підлягають скасуванню на таких підставах.

Так, в Акті зазначено, що “25.10.2006 р. при проведенні перевірки правильності ведення підприємцем податкового обліку з податку на додану вартість було виявлено факт відсутності податкових накладних, які підтверджували б належним чином право підприємця на податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 800,00 грн.”. Проте ані в Акті, ані в Протоколі не зазначено, що податковий кредит за цими операціями було відображено правомірно, базуючись на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 г. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ). Незважаючи на мої зауваження, це не було занесено ні до Акту, ні до Протоколу.

Операції, щодо яких перевіряючими було нібито виявлено порушення порядку нарахування ФОП податкового кредиту з ПДВ відбулися у липні 2005 року, тобто вже після набрання чинності змін до Закону про ПДВ, що вносилися Законом України від 25.03.2005 р № 2505-IV.

За договором купівлі-продажу будівельного обладнання я перерахував ________ 200__ р постачальнику __________________згідно з п. ____Договору № ____ від ________________. Тобто було здійснено 100-відсоткову попередню оплату обладнання.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Оскільки цей постачальник був на момент здійснення операції зареєстрованим як платник ПДВ, я відобразив податковий кредит у періоді здійснення попередньої оплати, повідомивши постачальника про необхідність надання мені належним чином оформленої податкової накладної. Але ані після цього, ані через 5 днів після отримання обладнання податкова накладна мені надана не була.

Частина 2 пп. 7.2.6 Закону про ПДВ надає платнику податку - покупцю право у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Оскільки до закінчення відповідного звітного періоду податкову накладну не отримав до декларації з ПДВ за липень 2005 року я надав письмову заяву із поясненням факту ненадання мені податкової накладної. Також були додані копії платіжних документів про перерахування постачальнику авансових платежів.

При цьому податковий кредит за такою операцією було відображено в Декларації без податкової накладної (на підставі платіжних документів та відповідної заяви).

Закон про ПДВ не встановлює ніяких положень щодо необхідності узгодження у таких випадках суми податкового кредиту із представниками податкового органу (надання інших документів, пояснень тощо)

Незважаючи на всі мої пояснення, перевіряючі арифметичне перерахували суми податку за всіма податковими накладними, які були отримані мною у липні 2005 року, іншими документами (готельними квитанціями, залізничними квитками) та встановили невідповідність даних декларації з ПДВ за липень 2005 року таким арифметичним показникам.

При цьому перевіряючі знехтували тим, що на підтвердження правомірності дій мною було надано копії заяви (про ненадання податкової накладної) та інших документів, які надавались податковому органу разом із декларацією з ПДВ за липень 2005 року.

Такі дії свідчать про відверту неповагу перевіряючих як особисто до мене, хоча я с законослухняним платником податку і виконую усі вимоги чинного законодавства, так і до положень самого податкового законодавства, яким працівники ДПА повинні керуватись у своїй роботі.

Таким чином, не врахування моїх зауважень та пояснень призвело до неправомірного нарахування фінансових санкцій.

При розгляді скарги посадові особи ДПА в_______області не врахували вищенаведених аргументів, поставилися до розгляду скарги формально, не взяли до уваги численні порушення перевіряючими вимог чинного законодавства, в тому числі й Конституції України, що і призвело до винесення такого Рішення ДПА в________області.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р № 2181-III, Законом України “Про звернення громадян” 02.10.96 р. № 393/96-8Р, Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 р № 29, прошу цю скаргу задовольнити, а Рішення Державної податкової адміністрації в__________області №________від “__”________200_ р. та Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ_______ №_________від “__”_______200_ року скасувати.

Як додатки до цієї скарги додаю:

1. Копію декларації з ПДВ за липень 2005 року,

2. Копи платіжних доручень №____від “__”___________на суму_____________, №___від “__”__________на суму __________, №___від “ ”__________на суму_____________;

3. Копію письмових пояснень;

4. Копію Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від “__” ______ 200_ року № ________, винесеного ДПІ____________,

5. Копію Рішення Державної податкової адміністрації в________області №___________від “__”_____200_ р.;

6. Копію Акту №______від “__”_______200_ року;

7. Копію Протоколу про адміністративне правопорушення до Акту № ______ (серія__№_______).

На сьогодні я не звертався до суду із позовом про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №_________від “___” __________ 200_ року.

З повагою та надією на плідну співпрацю,

ФОП _______________
(П.І.Б) 

__________________
(підпис)

 


Украинская Баннерная Сеть
Вход в систему
Логин
Пароль 
Новый пользователь
Забыл пароль?

Актуальные консультации
Списання автомобіля: від «а» до «я»
Штатний розпис професійно-технічного навчального закладу за новими вимогами
Новые группы 5 и 6 плательщиков ЕН: воплощение в жизнь
Электронные деньги и расчеты карточками: правила игры для субъектов хозяйствования
Вакцинация работников предприятия против гриппа, или Я уколов не боюсь: если надо уколюсь!
Состояние базы
Четверг, 23.10.2014
В базе 445393 документа

 Обзор последних поступлений
Внимание! Важная информация
  22.10.2014  

Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян
Закон України N 1703-VII від 14 жовтня 2014 року

  20.10.2014  

Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей
Закон Верховної Ради України N 1680-VII від 16 вересня 2014 року

  17.10.2014  

Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії)
Наказ Міністерства юстиції України N 1601/5 від 29.09.2014

  16.10.2014  

Про деякі питання проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, для осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України в 2015 році
Наказ Міністерства освіти і науки України N 1120 від 01.10.2014

Про затвердження форми заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції
Наказ Міністерства соціальної політики України N 738 від 08.10.2014

[Архив новостей]
Бланки и отчетность
Податкова звiтнiсть
Фiнансова звiтнiсть
Вiдрахування у фонди
Форми документiв

Начиная с 05.04.2005.Сейчас на сайте 275 посетителей
2005-2014 © Корпорация ПАРУС bigmir)net TOP 100