ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
12.10.2018 N 4412/6/99-99-14-06-01-15/ІПК

Щодо надання податкової консультації з питання
відображення в обліку операцій з перерозподілу коштів
страхових компаній за прозвітовані періоди,
операцій по сплаті штрафних санкцій у вигляді додаткових
гарантійних внесків до централізованого страхового
резервного фонду страхових гарантій, що стосуються доходів
та витрат минулих періодів, а також зміни активів та пасивів

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо надання податкової консультації з питання відображення в обліку операцій з перерозподілу коштів страхових компаній за прозвітовані періоди, операцій по сплаті штрафних санкцій у вигляді додаткових гарантійних внесків до централізованого страхового резервного фонду страхових гарантій, що стосуються доходів та витрат минулих періодів, а також зміни активів та пасивів, та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Згідно статтей 546 - 549 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відносини у сфері страхування регулює Закону України від 07.03.1996 р. N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закону України "Про страхування").

Відповідно до статті 10 Закону України "Про страхування" страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) є плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначає порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Кодекс.

Пунктом 22.1 статті 22 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Так, згідно пункту 135 статті 135 Кодексу, визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 Кодексу встановлено, що при здійсненні страхування об'єктом оподаткування є дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Ставки податку при здійсненні страхування передбачені статтею 136 Кодексу.

Відповідно до підпункту 141.1.2 пункту 141.2 статті 141 Кодексу, об'єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена згідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об'єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування. Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об'єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 і 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу, не включаються.

Таким чином, штрафні санкції не можуть бути платою за наданні послуги у сфері страхування (страховими платежами). Відповідні платежі є різними за об'єктом, базою оподаткування та ставкою податку.

Щодо питання перерозподілу коштів страхових компаній за прозвітовані періоди (понад 1 рік), слід зазначити наступне.

Згідно статті 4 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на одному із таких принципів, як послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Згідно пунктом 2.8 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 39 від 03.02.2004 року "Про затвердження порядку складання звітних даних страховиків" страховики оприлюднюють на власному веб-сайті (веб-сторінці) річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком у термін до 30 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 2.9 розпорядження "Про затвердження порядку складання звітних даних страховиків", у термін до 01 червня року, наступного за звітним, страховики разом із супроводжувальним листом подають до Нацкомфінпослуг: аудиторський висновок щодо підтвердження річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика, актуарний звіт.

Внесення змін до податкової звітності визначено статтею 50 Кодексу.

Враховуючи наведене, нормами Кодексу не передбачено коригування фінансового результату за операціями з перерозподілу коштів страхових компаній за прозвітовані періоди, операціями по сплаті штрафних санкцій у вигляді додаткових гарантійних внесків до централізованого страхового резервного фонду страхових гарантій.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.