МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
15.08.2014 N 1348/5/572

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
20 серпня 2014 р. за N 990/25767

Про затвердження Порядку організації надання
медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

(Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції
N 1517/5/503 від 10.05.2017
N 4113/5/1680 від 20.12.2017)

Відповідно до статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я та з метою вдосконалення організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, що додається.

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року N 3/6 "Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 березня 2000 року за N 143/4364 (зі змінами);

наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров’я України від 27 квітня 2000 року N 79/91 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2000 року за N 320/4541 (зі змінами);

наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 10 травня 2012 року N 710/5/343 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 травня 2012 року за N 769/21082.

4. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Мартиненко С.В.) подати цей наказ у встановленому порядку на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра юстиції України Ємельянову І.І. та першого заступника Міністра охорони здоров’я України Салютіна Р.В.

Міністр юстиції України Павло Петренко

Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій

Погоджено:

Голова Всеукраїнської організації інвалідів
"Союз організацій інвалідів України" В.В. Назаренко

Голова Державної пенітенціарної служби України
С.Є. Старенький

В. о. Голови Державної служби статистики України
В.О. Піщейко

Міністр соціальної політики України
Л. Денісова

Затверджено
Наказ Міністерства юстиції України,
Міністерства охорони здоров’я України
15.08.2014 N 1348/5/572

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
20 серпня 2014 р. за N 990/25767

Порядок
організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі

(У тексті Порядку слова "територіальний орган ДПтС України"
у всіх відмінках замінено словами "міжрегіональне управління
з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції"
у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства юстиції
N 1517/5/503 від 10.05.2017)

І. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та взаємодію закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров’я ДКВС) із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим.

2. У цьому Порядку терміни мають такі значення:

заклад охорони здоров’я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України - заклади охорони здоров’я, до яких входять: лікарняні заклади (спеціалізована туберкульозна лікарня, спеціалізована дерматовенерологічна лікарня, спеціалізована психіатрична лікарня, багатопрофільна лікарня, багатопрофільна лікарня для інвалідів I та II груп, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації), амбулаторно-поліклінічні заклади (амбулаторія, амбулаторно-профілактичні відділення, медична частина установи виконання покарань, пункт охорони здоров’я), аптеки;

медичний працівник - лікар або фельдшер (медична сестра) закладу охорони здоров’я ДКВС;

медична частина установи виконання покарань - заклад охорони здоров’я ДКВС, який здійснює діяльність у сфері охорони здоров’я, контроль за станом здоров’я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (далі - медична частина).

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" та інших законодавчих актах, що регулюють відносини з питань, пов’язаних з охороною здоров’я.

3. У закладах охорони здоров’я ДКВС надаються екстрена медична допомога, первинна медична допомога, спеціалізована (вторинна) медична допомога, здійснюються санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, організовується забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, проводиться реабілітаційне лікування після захворювань і травм.

4. Медична допомога засудженим у закладах охорони здоров’я ДКВС надається відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

5. Екстрена медична допомога засудженим у закладах охорони здоров’я ДКВС надається відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року N 1122.

6. Медична допомога хворим на туберкульоз засудженим, які тримаються в установах виконання покарань, надається відповідно до вимог законодавства.

7. Надання психіатричної допомоги засудженим здійснюється відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

8. При проведенні первинного медичного огляду, повного медичного обстеження в дільниці карантину діагностики та розподілу, профілактичного медичного огляду, направленні до лікарняного закладу із засудженими проводиться співбесіда з питань профілактики інфекційних захворювань, у тому числі ВІЛ/СНІДу, та пропонується проведення тестування на ВІЛ-інфекцію за згодою засудженого, яка фіксується у формі первинної облікової документації N 025/о"Медична карта амбулаторного хворого" (далі - медична карта N 025/о) або формі N 003/о"Медична карта стаціонарного хворого" (далі - медична карта N 003/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974.

Перед та після проведення добровільного тестування на ВІЛ проводиться передтестове та післятестове консультування відповідно до Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 серпня 2005 року N 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2005 року за N 1404/11684 (зі змінами).

9. До консультування, обстеження та лікування хворих засуджених можуть залучатися лікарі закладів охорони здоров’я.

Орієнтовний перелік закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги засудженим (далі - орієнтовний перелік) визначається Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров’я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію засуджених.

(Абзац другий пункту 9 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

10. Медичні обстеження (огляди) засуджених, проводяться поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

(Розділ I доповнено новим пунктом 10 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 4113/5/1680 від 20.12.2017)

11. Засуджений має право на вільний вибір лікаря.

12. У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного лікаря медичний працівник закладу охорони здоров’я ДКВС протягом однієї доби готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та запит до керівництва установи виконання покарань (далі - УВП).

13. Керівництво УВП забезпечує допуск лікаря до засудженого протягом трьох робочих днів після представлення обраним лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

14. Висновок медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем в обов’язковому порядку включаються до медичної карти N 025/о або медичної карти N 003/о.

15. Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням обраним засудженим лікарем медичної допомоги, здійснюється за рахунок власних коштів засудженого або його родичів.

Відшкодування витрат, пов’язаних з наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які настали до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються відповідно до законодавства.

16. Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров’я ДКВС у присутності медичного персоналу.

17. У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров’я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено.

18. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення засудженого до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, медичний працівник закладу охорони здоров’я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров’я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого для проведення такого обстеження, та запит до керівництва УВП.

19. Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує направлення засудженого на обстеження до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

20. Якщо за результатами огляду чи обстеження засудженого встановлено, що він потребує надання медичної допомоги в закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку, лікар закладу охорони здоров’я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та звертається із запитом до керівництва УВП.

21. Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

22. Керівництво УВП організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку відповідно до вимог законодавства.

23. При направленні хворого у заклад охорони здоров’я обов’язково надається форма первинної облікової документації N 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі - виписка з медичної карти N 027/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974.

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов’язковому порядку вносяться до медичної карти N 025/о або медичної карти N 003/о.

24. Документи, що містять відомості про стан здоров’я засудженої особи та надання їй необхідної медичної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Порядок доступу до медичної документації персоналу УВП визначається окремим наказом керівника цієї установи.

25. Закупівля, отримання, облік, контроль за зберіганням та використанням лікарських засобів, виробів медичного призначення, дезінфекційних засобів, антисептиків, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються відповідно до вимог законодавства.

26. Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, виробами медичного призначення і технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства України.

Лікарські засоби (або їх аналоги), вироби медичного призначення і технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані від родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з начальником закладу охорони здоров’я ДКВС.

27. Для передачі лікарських засобів (їх аналогів), виробів медичного призначення і технічних та інших засобів реабілітації родичі засудженого або інші особи подають заяву за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку, яка надалі зберігається у медичній карті N 025/о або медичній карті N 003/о. Після отримання передачі засуджений ознайомлюється з переліком лікарських засобів, виробів медичного призначення і технічних та інших засобів реабілітації, які були передані для його лікування, про що особисто розписується в заяві.

28. Отримані від родичів засуджених або інших осіб лікарські засоби (їх аналоги) та вироби медичного призначення зберігаються в закладах охорони здоров’я ДКВС в окремих шафах та знаходяться на обліку, який відображається в карті обліку лікарських засобів та їх аналогів, виробів медичного призначення і технічних та інших засобів реабілітації, отриманих від родичів та інших осіб, за формою, визначеною у додатку 2 до цього Порядку, де засуджений ставить особистий підпис після закінчення курсу лікування.

Технічні та інші засоби реабілітації використовуються засудженими за призначенням і під контролем лікаря медичної частини УВП.

29. Усі особи, які вибувають з УВП, проходять медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 11 місяців тому). Після закінчення огляду робиться висновок щодо стану здоров’я кожного, хто вибуває, який заноситься у медичну карту N 025/о.

Медичний працівник, який здійснював огляд, ставить свій особистий підпис під висновком на відкритій довідці особової справи засудженого, який вибуває з УВП.

30. При звільненні з УВП засуджений, який за висновком лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС потребує надання екстреної медичної допомоги, транспортується бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги (за письмовою згодою засудженого) до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку з випискою з медичної карти N 027/о, крім хворих на туберкульоз, механізм супроводу яких при звільненні визначається Порядком взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 28 березня 2012 року N 478/5/180/375/212/258, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2012 року за N 487/20800.

31. У разі смерті засудженого факт біологічної смерті засвідчує лікар закладу охорони здоров’я ДКВС. Патолого-анатомічний розтин трупа засудженого проводиться відповідно до положень статті 72 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" у найближчому закладі охорони здоров’я, де такий розтин може бути проведено.

IІ. Медичне обслуговування засуджених у медичних частинах

1. Первинний медичний огляд засуджених

1. Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом.

2. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті N 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого.

3. У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник негайно повідомляє керівництво УВП і складає довідку у трьох примірниках, у якій детально описуються характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти N 025/о, а третій примірник видається особисто засудженому.

4. Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого керівництво УВП упродовж доби з моменту виявлення тілесних ушкоджень письмово інформує прокурора, а також фіксує у журналі обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до УВП, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку.

5. Під час проведення первинного медичного огляду в разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини УВП чи направлення засудженого до лікарняного закладу або закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

У випадку необхідності направлення засудженого до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку медичний працівник медичної частини УВП готує медичну довідку про стан здоров’я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого на лікування.

Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини УВП. При неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку не пізніше строку, визначеного медичним працівником у медичній довідці.

6. Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться на диспансерний облік відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом начальника УВП.

7. Під час взяття ВІЛ-інфікованого засудженого на диспансерний облік заповнюється реєстраційна карта ВІЛ-інфікованої особи (далі - форма N 502-1/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 березня 2013 року N 180, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 березня 2013 року за N 495/23027 (далі - форма N 502-1/о,) у якій проставляється підпис медичного працівника, відповідального за перед- та післятестове консультування, після чого зазначена карта долучається до медичної карти N 025/о.

8. Медичний працівник, відповідальний за перед- та післятестове консультування, спільно з начальником медичної частини у триденний строк після оформлення первинної облікової документації надсилає її оригінали на паперових носіях поштою до обласного (міського) центру профілактики та боротьби зі СНІДом. Копії облікової документації надсилаються до відділу (сектору) охорони здоров’я міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та зберігаються в медичній частині протягом п’яти років.

9. Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

2. Медичне обстеження засуджених у дільниці
карантину, діагностики та розподілу

1. Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі медичної частини відповідно до фахової спрямованості, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 11 місяців тому).

2. До повного медичного обстеження входять: збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об’єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення ШОЕ, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; ЕКГ; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов’язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), при виявленні таких осіб проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

За результатами повного медичного обстеження лікар медичної частини проводить добір неповнолітніх, які за станом здоров’я потребують оздоровчого режиму, медичного нагляду та посиленого харчування, в оздоровчі групи, які створюються при стаціонарах медичних частин.

3. Під час повного медичного обстеження засудженого з метою встановлення діагнозу лікарі медичної частини УВП використовують дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи засудженого, результати попередніх оглядів, лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів дослідження.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем негайно готується висновок про стан здоров’я засудженого (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту N 025/о.

4. У випадках, коли лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз, до обстеження залучаються фахівці закладів охорони здоров’я відповідно до розділу І цього Порядку.

5. Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

6. Подальший медичний контроль за станом здоров’я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

7. У разі заяви засудженого щодо перебування його на диспансерному обліку людей, які живуть з ВІЛ, начальник УВП направляє до закладу охорони здоров’я, у якому засуджений перебуває на обліку, запит щодо направлення медичної документації пацієнта для ведення його обліку та здійснення медичного нагляду за ним, форма якого визначена додатком 2 до Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року N 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за N 1255/23787.

8. Діагноз ВІЛ-інфекції засудженим встановлюється відповідно до Порядку встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року N 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за N 1255/23787, комісією у складі медичного працівника, відповідального за проведення перед- та післятестового консультування на ВІЛ, начальника медичної частини та лікаря-інфекціоніста.

9. Засуджені, у яких уперше виявлено ВІЛ-інфекцію, беруться під медичний нагляд відповідно до вимог пунктів 6 - 8 глави 1 цього розділу та Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року N 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за N 1255/23787.

10. Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини УВП, який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для призначення антиретровірусної терапії та вживаються заходи, передбачені Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року N 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за N 1615/21927.

11. Медична допомога ВІЛ-інфікованим надається відповідно до Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року N 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за N 1256/23788.

3. Порядок проведення профілактичного
медичного огляду засуджених

1. З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП один раз на рік проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

2. Графік проведення профілактичних медичних оглядів затверджується начальником УВП, начальником медичної частини організовується профілактичний медичний огляд засуджених згідно з графіком.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь терапевт, психіатр, стоматолог чи зубний лікар. У разі відсутності вказаних фахівців у медичній частині вони залучаються з лікарняних закладів чи закладів охорони здоров’я відповідно до вимог розділу І цього Порядку.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх проводиться лікарем-педіатром, отоларингологом, окулістом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

3. Під час профілактичних медичних оглядів проводяться: збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем); огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

4. Особам, які перебували в зоні підвищеної радіації та які проживали на радіоактивно забруднених територіях, під час профілактичних оглядів проводяться такі додаткові дослідження: розгорнутий аналіз крові (визначення рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, ретикулоцитів, лейкоцитарної формули); коагулограма, тимолова проба, визначення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, рівня загального холестерину, b-ліпопротеїдів, прямого білірубіну, навіть при нормальних показниках загального білка і білкових фракцій крові; імунологічні дослідження.

Особам, які перехворіли на гостру променеву хворобу, вказані дослідження проводяться один раз на півроку.

5. Якщо при проведенні профілактичного огляду у засудженого виявлено захворювання, медична допомога надається відповідно до вимог пункту 5 глави 1 цього розділу.

6. Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку, та заносяться до медичної карти N 025/о.

7. Засуджені, які працюють на об’єктах харчування та переробної промисловості, у будинках дитини, загальноосвітніх навчальних закладах, підрозділах з професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах, лікарняних закладах, аптеках, пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року N 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок". На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації N 1-ОМК "Особова медична книжка", затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 лютого 2013 року N 150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за N 662/23194.

4. Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим

1. Амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, визначені наказом начальника УВП. Для кожного відділення, зміни чи декількох відділень визначається час амбулаторного прийому.

2. Засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом, форма якого наведена в додатку 5 до цього Порядку (далі - Журнал попереднього запису), який ведеться у кожному відділенні УВП та зберігається у начальника відділення соціально-психологічної служби. Перед початком амбулаторного прийому Журнал попереднього запису передається до медичної частини.

Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря.

3. До початку амбулаторного прийому фельдшер підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

4. Амбулаторному лікуванню, що триває не більше ніж 15-20 днів, підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень. Амбулаторні хворі, які потребують дієтичного харчування, зараховуються на нього за висновком лікаря.

5. Після огляду засудженого лікар стисло і розбірливо записує до медичної карти N 025/о дату прийому, скарги, дані об’єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про потребу звільнення від роботи, необхідність стаціонарного лікування та ставить свій підпис.

6. Під час першого огляду лікарем-акушером-гінекологом вагітної засудженої заповнюються форма N 111/о "Індивідуальна карта вагітної і породіллі", затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 1999 року N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)" (із змінами), та форма N 113/о "Обмінна карта вагітної", затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 лютого 2006 року N 67 "Про затвердження форм первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2006 року за N 221/12095 (із змінами), які зберігаються в медичній частині, а при направленні вагітної в заклад охорони здоров’я передаються до такого закладу.

7. У медичній частині амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога та допомога у післяпологовий період засудженим здійснюються відповідно до стандартів, нормативів та клінічних протоколів у сфері надання акушерсько-гінекологічної допомоги.

8. Хворі, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години. Медичні призначення виконує фельдшер, про що робить відмітки у формі N 029/о "Журнал обліку процедур" та формі N 003-4/о "Листок лікарських призначень". Лікарські засоби засудженими приймаються відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера.

У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

9. У Журналі попереднього запису медичний працівник робить відмітку про прийом засудженого, висновок про звільнення від роботи або нарядів, дату повторної явки на амбулаторний прийом.

10. Висновок про тимчасове звільнення від нарядів і роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров’я засудженого звільнення може бути продовжено.

11. Списки засуджених, звільнених від роботи чи нарядів, медична частина передає черговому помічнику начальника УВП.

12. Довідки про звільнення від роботи, рецепти та інша медична документація на руки засудженим не видаються.

13. У дільницях посиленого контролю УВП з максимальним рівнем безпеки, де тримаються засуджені у приміщеннях камерного типу, медичний працівник разом з інспектором служби охорони, нагляду і безпеки щодня перевіряє загальний стан здоров’я засуджених під час обходу камер.

У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров’я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом.

У режимних корпусах амбулаторний прийом здійснює лікар у спеціально обладнаних та відповідно оснащених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, а в разі відсутності медичного працівника - інспектором служби охорони, нагляду і безпеки.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, інспектори служби охорони, нагляду і безпеки негайно повідомляють медичну частину УВП.

14. Засудженим, які перебувають у приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах, амбулаторна медична допомога надається на місці медичним працівником під час щоденної перевірки загального стану здоров’я засуджених. У випадках, коли є загроза здоров’ю або життю засудженого, який тримається у зазначених приміщеннях, медичний працівник негайно у письмовому вигляді інформує про це начальника УВП, який дає дозвіл на переміщення такого засудженого до медичної частини.

Медичним працівникам забороняється перебувати в приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах без супроводження персоналу служби охорони, нагляду і безпеки.

5. Надання стаціонарної медичної допомоги
засудженим у медичній частині

1. Стаціонар медичної частини призначений для: обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного доліковування засуджених, виписаних з лікарняних закладів або закладів охорони здоров’я; тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад або заклад охорони здоров’я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

2. В умовах стаціонару медичної частини здійснюється стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра.

При відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

3. Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті N 025/о висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та лікування в умовах стаціонару.

4. Дані про новоприбулих до стаціонару медичної частини заносяться у журнал обліку прийому, виписування засуджених та відмов від госпіталізації, форма якого наведена в додатку 6 до цього Порядку (далі - Журнал обліку).

5. На кожного засудженого заводиться медична карта N 003/о, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані при обстеженні хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника відділення соціально-психологічної служби.

6. Начальник медичної частини затверджує розпорядок дня для засуджених у стаціонарі медичної частини, з яким засуджені знайомляться під особистий підпис у медичній карті N 003/о при надходженні в стаціонар.

7. Усі засуджені, які прибувають до стаціонару, обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині.

У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

8. У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються інфекційний та психіатричний ізолятори. При цьому кількість ліжок визначається з урахуванням можливостей стаціонару.

9. Ізолятор призначений для тимчасової ізоляції (до направлення до лікарняних закладів) інфекційних хворих засуджених і засуджених з підозрою на інфекційні та психічні захворювання для надання їм первинної медичної допомоги, нагляду і спостереження за ними, для збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання. Засуджені, хворі на туберкульоз, в інфекційному ізоляторі тримаються окремо та розподіляються з урахуванням результатів мікробіологічних досліджень.

10. Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

11. З урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу лікар медичної частини негайно призначає засудженому курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров’я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.

12. У стаціонарі медичної частини цілодобово чергує медичний працівник. Кількість чергових медичних працівників визначає начальник медичної частини за погодженням з начальником УВП.

Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

13. Обхід засуджених, які перебувають у стаціонарі медичної частини, лікарі здійснюють щодня. Записи у медичній карті N 003/о роблять один раз на два-три дні у разі легкого перебігу захворювання і щодня - при тяжких випадках та випадках середньої тяжкості. Начальник медичної частини УВП оглядає засуджених не рідше ніж один раз на тиждень і в обов’язковому порядку - у перший день прибуття засудженого та перед його виписуванням.

14. Лікарські засоби засудженими приймаються відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера.

У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

15. Засудженим з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин в умовах стаціонару медичної частини призначається загальнозміцнювальна терапія з використанням речовин, що впливають на метаболічні процеси, та сенсибілізувальна терапія.

16. При розладах психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні у збудженому стані вчинити членоушкодження до засудженого застосовується захід ізоляції у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини.

Засудженому, якого було визнано судом обмежено осудним та якому було призначено примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, така допомога надається в порядку, визначеному Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

17. Поміщення засудженого до палати-ізолятора медичної частини здійснюється за розпорядженням начальника УВП на підставі висновку лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

18. Контроль за станом здоров’я хворого при проведенні ізоляції здійснюють медичні працівники УВП. При цьому ізоляція переривається кожні дві години на 20 хвилин для прийому їжі, проведення лікувальних процедур, справлення фізіологічних потреб тощо.

19. Засуджений, який перебуває в ізоляції, оглядається медичним працівником не менше одного разу на три-чотири години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до восьми годин, для продовження її строку робиться нове призначення. При продовженні строку ізоляції більше ніж на 48 годин хворого перед кожним новим призначенням оглядає лікар-психіатр (комісія лікарів-психіатрів).

20. Для неповнолітніх засуджених, які фізично ослаблені, мають вагу нижче встановленої норми, перенесли різні тяжкі захворювання, травми, хірургічні втручання, мають відхилення у стані здоров’я тривалого характеру й належать до спеціальної групи обліку та які підлягають постійному диспансерному нагляду, при стаціонарах медичних частин створюються оздоровчі групи.

Начальник медичної частини складає список осіб, які зараховуються до оздоровчої групи, який затверджується начальником УВП. Строк перебування в оздоровчій групі визначається лікарем та становить не більше 30 діб. За наявності медичних показань строк може бути продовжений. На цей період засуджені неповнолітні тримаються у стаціонарі медичної частини. Вони можуть відвідувати професійно-технічне училище, школу. Крім того, з ними проводяться заняття з лікувальної фізкультури під наглядом медичного працівника. У медичній карті N 025/о цієї категорії осіб робиться відповідний запис, що відображає контроль ваги, режим дня, медикаментозну та вітамінну терапію та лікувальну фізкультуру.

21. Після проведення курсу стаціонарного лікування засуджені переводяться на підтримувальне амбулаторне лікування.

ІІІ. Медичне обслуговування
засуджених у лікарняних закладах

1. Порядок направлення
засуджених до лікарняних закладів

1. Направленню на госпіталізацію в лікарняні заклади підлягають засуджені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації до лікарняних закладів, а також при необхідності проведення додаткового обстеження (наявним у медичних частинах УВП обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень) в умовах лікарняних закладів.

2. Направлення засуджених, які потребують госпіталізації, до закладів охорони здоров’я ДКВС здійснюється за висновком лікаря медичної частини з урахуванням переліку показань і протипоказань для направлення хворих до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень (відділень) згідно з додатком 7 до цього Порядку та згідно з нарядом управління медичного забезпечення Міністерства юстиції України про направлення на лікування за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, або нарядом міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про направлення на лікування за формою, наведеною в додатку 9 до цього Порядку.

(Пункт 2 глави 1 розділу III в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

3. Надання засудженим стаціонарної психіатричної допомоги здійснюється відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" за запитом на госпіталізацію до психіатричної лікарні за формою, наведеною в додатку 10 до цього Порядку.

(Пункт 3 глави 1 розділу III в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

4. Направлення засуджених на лікування до закладів охорони здоров’я ДКВС за нарядами управління медичного забезпечення Міністерства юстиції України та нарядами міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснюється згідно з розподілом, який визначається наказами Міністерства юстиції України.

(Пункт 4 глави 1 розділу III в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

5. Для отримання наряду на направлення засудженого на стаціонарне лікування до лікарняного закладу відділ (сектор) охорони здоров’я міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, якому підпорядкована УВП, яка направляє засудженого, надсилає запит на госпіталізацію за формою, наведеною в додатку 11 до цього Порядку, з висновком лікаря медичної частини УВП про необхідність лікування засудженого в лікарняному закладі.

Питання про видачу наряду вирішується негайно з дня надходження запиту.

6. До особових справ засуджених, які направляються до лікарняних закладів, додаються медична карта N 025/о та виписка з медичної карти N 027/о засудженого, який лікувався в медичній частині, у конвертованому вигляді.

При направленні жінок з дітьми додаються свідоцтво про народження дитини та історія її розвитку.

Доступ до медичної документації має виключно медичний персонал.

7. З урахуванням стану здоров’я засуджених за висновком лікаря засуджені, які госпіталізуються до лікарняних закладів, перевозяться у супроводі призначеного начальником медичної частини медичного працівника, який бере участь у прийманні конвоєм засуджених, надає медичну допомогу засудженим під час перевезення.

8. Перевезення засуджених, хворих на лепру, здійснюється у спеціально обладнаних вагонах.

2. Порядок приймання засуджених до лікарняних закладів

1. Приймання засуджених у лікарняний заклад з УВП здійснюється на підставі наряду, передбаченого цим Порядком, та за наявності висновку лікаря про потребу проведення лікування засудженого в лікарняному закладі чи проведення обстеження в умовах стаціонару лікарняного закладу.

Забороняється приймати до багатопрофільних лікарень засуджених, хворих на інфекційні захворювання, за відсутності у складі лікарень інфекційно-боксованого відділення. Такі засуджені негайно направляються до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку відповідного профілю, у складі яких є таке відділення.

2. Засуджені, що прибули до лікарняного закладу, реєструються у Журналі обліку, на кожного оформлюється медична карта N 003/о, в яку заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу.

3. Усі засуджені, які прибули до лікарняного закладу, підлягають обов’язковій санітарній обробці зі зміною білизни.

Речі хворого засудженого (одяг, взуття) дезінфікують і після опису, засвідченого черговим фельдшером та особами, які супроводжують хворого, передають на зберігання до вибуття хворого з лікарняного закладу.

4. При прийомі хворого черговий лікар описує у медичній карті N 003/о дані анамнезу, зовнішнього огляду, епідеміологічні дані, визначає попередній діагноз хвороби, призначає необхідні обстеження та лікування.

5. У випадках, коли діагноз, який встановлено засудженому в медичній частині, не підтвердився та не відповідає медичним показанням для госпіталізації до лікарняних закладів, засуджений найближчим етапом відправляється до УВП, з якої його було направлено.

6. Черговий лікар записує причину відмови засудженому у госпіталізації до лікарняного закладу в медичні карти N 025/о, N 003/о та в Журнал обліку, про що повідомляє начальника лікарняного закладу.

7. Хворий засуджений, який прибув до лікарняного закладу, проходить необхідне клініко-лабораторне, функціональне, рентгенологічне, бактеріологічне та інші обстеження, які можливо провести в умовах цього лікарняного закладу.

За результатами обстеження і встановленого діагнозу лікар негайно призначає засудженому відповідне лікування та направляє його у профільне відділення.

8. При встановленні діагнозу активної форми туберкульозу в багатопрофільній лікарні засуджений негайно направляється до спеціалізованої туберкульозної лікарні безпосередньо з цієї лікарні. Направлення таких засуджених здійснюється відповідно до вимог глави 1 цього розділу.

3. Надання медичної допомоги засудженим
у лікарняному закладі

1. У лікарняних закладах надається спеціалізована (вторинна) медична допомога, до якої входять:

надання кваліфікованої та спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги засудженим;

визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;

обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;

проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу.

2. При лікарняному закладі створюються: комісія з інфекційного контролю та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень створюються кабінети інфекційних захворювань.

(Пункт 2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

3. Лікування засуджених у лікарняних закладах здійснюється відповідно до стандартів та нормативів медичної допомоги у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів надання медичної допомоги відповідно до чинного законодавства.

4. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я.

При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години.

Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до медичної карти N 003/о.

5. У лікарняному закладі організовується цілодобове чергування лікаря.

Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру з кожного відділення лікарняного закладу.

Графік цілодобових чергувань затверджується начальником лікарняного закладу.

6. Засуджені, хворі на розлади психіки та поведінки, проходять курс стаціонарного лікування в спеціалізованих психіатричних лікарнях або відділеннях, які створені при лікарняних закладах.

7. Після закінчення стаціонарного лікування засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

8. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу складається виписка з медичної карти N 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

9. Медична карта N 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу. Виписка з медичної карти N 027/о разом з медичною картою N 025/о долучається до особової справи засудженого.

ІV. Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги,
забезпечення засуджених технічними та іншими засобами,
у тому числі засобами реабілітації

1. Організація надання стоматологічної
та зубопротезної допомоги

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів.

Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює начальник медичної частини.

2. Забезпечення засуджених технічними та іншими
засобами, у тому числі засобами реабілітації

1. Забезпечення засуджених інвалідів (крім тих, які вказані у пунктах 2, 3 цієї глави):

технічними та іншими засобами реабілітації, у тому числі ортопедичним взуттям, спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, засобами для пересування, здійснюється відповідно до Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року N 321;

(Абзац другий пункту 1 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

технічними та іншими засобами, у тому числі слуховими апаратами, калоприймачами, підгузниками, а також технічними засобами з мовним виводом, здійснюється відповідно до Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1301.

2. Забезпечення засуджених інвалідів унаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії здійснюється:

виробами медичного призначення та іншими технічними засобами реабілітації відповідно до Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 березня 2008 року N 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 червня 2008 року за N 545/15236 (зі змінами);

технічними та іншими засобами відповідно до Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09 червня 2010 року N 18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2010 року за N 489/17784 (зі змінами).

3. Безкоштовне забезпечення засуджених технічними та іншими засобами, у тому числі засобами реабілітації, здійснюється за наявності у них медичних рекомендацій і пільг, передбачених чинним законодавством. За відсутності у засуджених права на безкоштовне забезпечення зазначеними засобами вони отримують їх за кошти, наявні на власному рахунку, або кошти родичів, близьких або благодійні кошти.

V. Порядок проведення медико-соціальної
експертизи засудженим

1. Організація проведення експертизи засудженим
при встановленні групи інвалідності

1. Медико-соціальну експертизу (далі - експертиза) (встановлення або переогляд групи інвалідності) проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317, повнолітнім засудженим за направленням УВП після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Зазначені діагностичні, лікувальні і реабілітаційні заходи проводяться у закладах охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості їх проведення у зазначених закладах вони проводяться у закладах охорони здоров’я у районі розташування УВП, які мають відповідні діагностичну і лікувальну бази.

2. Під час медичного обстеження засуджених з метою встановлення діагнозу та виявлення обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, лікар використовує анамнез, об’єктивні дані, результати лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших додаткових методів обстеження, результати проведеного лікування, медичну документацію, долучену до особової справи.

3. У разі наявності в засудженого обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, начальник медичної частини письмово протягом доби інформує про це керівництво УВП з метою направлення його на МСЕК.

4. Підготовку необхідних документів здійснюють ЛКК закладів охорони здоров’я ДКВС протягом 10 діб.

Після підготовки ЛКК зазначених документів керівництво УВП забезпечує негайну передачу цих документів до МСЕК для проведення експертизи.

5. Експертиза засудженим проводиться за місцем розташування МСЕК або під час її виїзних засідань в УВП.

Оплата праці членів МСЕК під час виїзних засідань здійснюється відповідно до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05 жовтня 2005 року N 308/519, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за N 1209/11489 (із змінами).

6. МСЕК може приймати рішення про встановлення групи інвалідності засудженому заочно відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317.

7. Керівництво УВП забезпечує своєчасне направлення засуджених для обстеження та лікування до лікарняних закладів ДКВС та доставку до МСЕК для проведення експертизи.

8. За результатами експертизи МСЕК готує щодо засуджених, визнаних інвалідами, виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма N 157-1/о), затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року N 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за N 1504/21816, та індивідуальну програму реабілітації інваліда, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2007 року N 623, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2007 року за N 1197/14464.

МСЕК у триденний строк надсилає до УВП, у якій відбуває покарання засуджений, визнаний інвалідом, довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації і надсилає виписку з акта огляду МСЕК органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням УВП (для розгляду права на призначення пенсії) чи структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням УВП (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії) разом з індивідуальною програмою реабілітації інваліда, відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у медичній і соціальній допомозі разом з індивідуальною програмою реабілітації інваліда.

Якщо інвалідність встановлюється вперше, зазначені документи надсилаються відповідним органам за місцезнаходженням УВП.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також закладу охорони здоров’я за місцезнаходженням УВП.

Документи, що підтверджують інвалідність (пенсійне посвідчення, посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії, довідка до акта огляду МСЕК та індивідуальна програма реабілітації інваліда), та копія повідомлення про вручення відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України долучаються до особової справи засудженого, копії цих документів долучаються до медичної карти N 025/о.

9. Після надходження до УВП довідки до акта огляду МСЕК, що підтверджує наявність у засудженого інвалідності, керівництво УВП негайно вживає заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати пенсії чи державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії, шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до органів Пенсійного фонду та/або структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням УВП.

Після надходження до УВП індивідуальної програми реабілітації інваліда начальник медичної частини негайно вживає заходів щодо виконання вимог цієї програми, крім тих, які не можуть бути виконані в умовах позбавлення волі.

10. У разі звільнення засудженого, якому була встановлена група інвалідності, керівництво УВП видає йому оригінал довідки до акта огляду МСЕК, індивідуальну програму реабілітації інваліда під особистий підпис у медичній карті N 025/о та копію повідомлення про вручення відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Копії зазначених документів залишаються в особовій справі засудженого.

2. Повторне проведення
експертизи засудженого інваліда

1. При проведенні медичного огляду засуджених, які прибули до УВП, їх в обов’язковому порядку опитують щодо наявності групи інвалідності, встановленої МСЕК, з обов’язковим внесенням цієї інформації до медичної карти амбулаторного хворого. Дані про наявність або відсутність інвалідності, занесені до медичної карти N 025/о, засуджений засвідчує особистим підписом.

2. За наявності в УВП документів, що підтверджують інвалідність, встановлену МСЕК, за два місяці до закінчення строку дії групи інвалідності керівництво УВП організовує проведення медичного обстеження засудженого з метою направлення його на експертизу.

3. У разі наявності письмового звернення від засудженого, його родичів або законного представника про наявність групи інвалідності, встановленої МСЕК цій особі, та відсутності в УВП документів, що підтверджують наявність групи інвалідності, керівництво УВП направляє запит щодо підтвердження наявності групи інвалідності для повнолітніх засуджених до МСЕК чи категорії "дитина-інвалід" для неповнолітніх засуджених - до ЛКК, вказаної засудженим або його родичами.

4. МСЕК для повнолітніх чи ЛКК для неповнолітніх протягом семи календарних днів після отримання запиту направляє до УВП документи, що підтверджують інвалідність чи категорію "дитина-інвалід", або інформацію про те, що засуджений не визнавався інвалідом чи дитиною-інвалідом.

5. Експертиза засуджених, інвалідність яким була встановлена МСЕК до засудження, але які не поінформували про це медичних працівників УВП або керівництво УВП або якщо надана засудженими інформація не знайшла свого підтвердження з боку МСЕК, проводиться в порядку встановленому пунктами 2-9 глави 1 цього розділу.

3. Особливості проведення експертизи
неповнолітніх засуджених

1. Експертиза неповнолітніх проводиться ЛКК відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року N 917, за направленням УВП.

Оформлення медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (форма N 080/о, визначена у додатку до Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року N 482, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за N 11/6299 (із змінами)) здійснюється ЛКК закладу охорони здоров’я за місцезнаходженням УВП після особистого огляду неповнолітнього та за наявності виписки з медичної карти N 003/о або консультаційного висновку спеціаліста (форма N 028/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в закладах охорони здоров’я. Разом з медичним висновком складається індивідуальна програма реабілітації інваліда.

2. ЛКК закладу охорони здоров’я у триденний строк надсилає медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років та індивідуальну програму реабілітації інваліда структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії) чи органу Пенсійного фонду України (для розгляду права на призначення соціальної пенсії) за місцем проживання батьків (якщо вони є), або опікунів, або законного представника дитини.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладу за місцезнаходженням УВП.

Копії медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років та індивідуальної програми реабілітації інваліда також направляються до УВП та долучаються до особової справи неповнолітнього засудженого, а їх копії - до медичної карти N 025/о.

3. У разі якщо законним представником неповнолітнього засудженого, який визнаний дитиною-інвалідом, виступає керівництво УВП (за відсутності батьків, опікунів, законних представників), ЛКК закладу охорони здоров’я у триденний строк надсилає медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років та індивідуальну програму реабілітації інваліда структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії) чи органу Пенсійного фонду України (для розгляду права на призначення соціальної пенсії) за місцезнаходженням УВП.

У такому випадку керівництво УВП вживає заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії, чи пенсії на визначену наказом посадову особу УВП шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації чи органів Пенсійного фонду за місцезнаходженням УВП.

Після надходження до УВП індивідуальної програми реабілітації інваліда начальник медичної частини негайно вживає заходів щодо виконання вимог цієї програми, крім тих, які не можуть бути виконані в умовах позбавлення волі.

4. Переогляд дитини-інваліда повинен бути здійснений ЛКК закладу охорони здоров’я за місцем відбування покарання неповнолітнім засудженим не пізніше одного місяця до закінчення дії медичного висновку про дитину-інваліда до 18 років. Дата переогляду зазначається у медичному висновку про дитину-інваліда до 18 років.

5. Начальник медичної частини контролює своєчасність проведення експертизи (встановлення та переогляду групи інвалідності) неповнолітнім засудженим.

6. Начальник медичної частини письмово інформує про результати експертизи неповнолітнього засудженого батьків (якщо вони є), або опікунів, або його законного представника.

У разі звільнення засудженого, який був визнаний дитиною-інвалідом, керівництво УВП видає йому індивідуальну програму реабілітації, про що засуджений ставить свій особистий підпис у медичній карті N 025/о. Копія індивідуальної програми реабілітації залишається в особовій справі засудженого.

VІ. Порядок підготовки та подання до суду матеріалів
для вирішення питання про звільнення засуджених
від подальшого відбування покарання за хворобою

1. Медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 12 до цього Порядку.

2. Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров’я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності після обов’язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров’я ДКВС або закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

3. У закладах охорони здоров’я ДКВС склад лікарсько-консультативної комісії визначається та затверджується начальником УВП, а у закладах охорони здоров’я державної або комунальної форм власності - керівником цього закладу.

4. До складу лікарсько-консультативної комісії входять голова комісії - начальник закладу охорони здоров’я ДКВС та не менше трьох лікарів.

5. Матеріали на засуджених, хворих на психічні розлади, розглядаються за наявності форми N 101/о "Акт психіатричного огляду засудженого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2000 року N 369, в стаціонарних умовах спеціалізованої психіатричної лікарні (відділення) Державної кримінально-виконавчої служби України.

6. З урахуванням результатів медичного огляду засудженого лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 13 до цього Порядку.

7. Після медичного огляду голова комісії доводить висновок засудженому, про що у медичній карті N 003/о робиться відмітка та ставиться особистий підпис засудженого.

8. Якщо засуджений за станом здоров’я не може власноруч поставити особистий підпис, про це у медичній карті N 003/о робиться відмітка із зазначенням причини.

9. Висновок комісії негайно передається до УВП, за якою значиться такий хворий засуджений на дату огляду комісією.

10. Облік засуджених, які пройшли огляд комісією, проводиться у журналі обліку засуджених, стосовно яких встановлено наявність підстав для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, за формою, наведеною в додатку 14 до цього Порядку.

11. На підставі висновку комісії начальник УВП, за якою значиться засуджений, протягом доби після отримання висновку комісії готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.

12. До подання додаються особова справа засудженого і висновок комісії.

13. Засуджений, щодо якого встановлено наявність підстав для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, залишається в закладі охорони здоров’я ДКВС або закладі охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності до прийняття судом остаточного рішення. У разі прийняття судом рішення про звільнення засуджений звільняється безпосередньо із закладу охорони здоров’я ДКВС або закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності.

14. У разі звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у зв’язку із психічним розладом до нього судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

15. У разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення засудженого за хворобою такий засуджений з урахуванням його стану здоров’я продовжує лікування у закладі охорони здоров’я ДКВС або закладі охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності або повертається до УВП, з якої він прибув.

16. У разі погіршення стану здоров’я засудженого, якому суд відмовив у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою, на підставі повторного висновку комісії подання про звільнення від відбування покарання повторно подається до суду.

(Розділ VI в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Заступник директора Департаменту взаємодії з органами
влади Міністерства юстиції України С.В. Мартиненко

В.о. директора Департаменту медичної допомоги
Міністерства охорони здоров’я України А.В. Терещенко

Додаток 1
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 26 розділу І)

Заява

З Додатком 1 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 2
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 27 розділу І)

Карта
обліку лікарських засобів або їх аналогів, виробів
медичного призначення і технічних та інших
засобів реабілітації, отриманих від родичів та інших осіб

___________________________________________________________________
(П. І. Б. засудженого)

___________________________________________________________________
(дата народження, стаття, початок строку)

Якщо залишок лікарського засобу після закінчення курсу лікування використовується повторно, слід відмічати подальший облік лікарських засобів без повторної реєстрації картки, а облік лікарського засобу, або його аналога, або виробу медичного призначення вказувати в наступних графах колонок 4 - 6.

Додаток 3
до Порядку організації надання медичної допомоги
засудженим до позбавлення волі
(пункт 4 глави 1 розділу ІІ)

Журнал
обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули
до _______________________________________________
(найменування установи виконання покарань)

Додаток 4
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 6 глави 3 розділу ІІ)

Журнал
обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду
у ________________________ виправній (виховній) колонії
____________ міжрегіонального управління з питань виконання
кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (N ____)

(Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 5
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 2 глави 4 розділу ІІ)

Журнал
попереднього запису на амбулаторний прийом
у________________________ виправній (виховній) колонії
____________ міжрегіонального управління з питань виконання
кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (N ____)

(Додаток 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 6
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 4 глави 5 розділу ІІ)

Журнал
обліку прийому, виписування засуджених та відмов від госпіталізації
у медичній частині (лікарняному закладі) ________________________
виправної (виховної) колонії ____________ міжрегіонального управління
з питань виконання кримінальних покарань
та пробації Міністерства юстиції (N ____)

(Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 7
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 2 глави 1 розділу ІІІ)

Перелік
показань і протипоказань для направлення хворих
до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень (відділень)

(Додаток 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 8
до Порядку організації надання
медичної допомоги засудженим
до позбавлення волі
(пункт 2 глави 1 розділу ІІІ)

Наряд
на направлення на лікування

Наряд на направлення на лікування (Додаток 8) (в редакції від 10.05.2017 р.) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

(Додаток 8 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 9
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 2 глави 1 розділу ІІІ)

Наряд
на направлення на лікування

Наряд на направлення на лікування (Додаток 9) (в редакції від 10.05.2017 р.) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

(Додаток 9 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 10
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 3 глави 1 розділу ІІІ)

Запит
на госпіталізацію до психіатричної лікарні

Запит на госпіталізацію до психіатричної лікарні (Додаток 10) (в редакції від 10.05.2017 р.) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

(Додаток 10 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 11
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 5 глави 1 розділу ІІІ)

Запит
на госпіталізацію

Запит на госпіталізацію (Додаток 11) (в редакції від 10.05.2017 р.) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

(Додаток 11 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 12
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 1 розділу VI)

Перелік
захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів
про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання

1. Туберкульоз

1. Прогресуючий двосторонній фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів або хронічна тотальна емпієма плеври з бронхіальним свищем та явищами легенево-серцевої недостатності II, III ступенів.

Характеризується наявністю основної фіброзної каверни чи тотальної емпієми плеври з бронхіальним свищем і додатково сформованих фіброзних каверн у тій самій легені, де локалізується основний процес, або в іншій. При цьому відзначаються осередки бронхогенної дисемінації в обох легенях, більш чи менш виражений фіброз (цироз), плевральні накладання, вторинна емфізема, бронхоектази, пневмосклероз та інші прояви хронічного легеневого процесу, поява нових осередків бронхогенної дисемінації й утворення свіжих каверн на тлі адекватної антибактеріальної терапії. Такий процес є кінцевим етапом різних форм туберкульозу легень при його несприятливому перебігу і ускладнюється легенево-серцевою недостатністю II, III ступенів, періодичними кровохарканнями або легеневими кровотечами з постійним виділенням з мокротиння мікобактерій туберкульозу.

При діагностиці прогресуючого двостороннього фіброзно-кавернозного туберкульозу легенів або хронічної емпієми слід ураховувати наявність в анамнезі довготривалого туберкульозного процесу, що супроводжується періодичними загостреннями, стійкою втратою працездатності.

При рентгенографічних та томографічних дослідженнях, які є обов’язковими, виявляються виражені деструктивні і фіброзні зміни легеневої тканини. При цьому повинно бути також клініко-лабораторне підтвердження наявності процесу та супровідних ускладнень.

2. Прогресуючий інфільтративний туберкульоз легенів (казеозна пневмонія) з проявами легенево-серцевої недостатності III ступеня.

Характеризується наявністю субтотального ураження однієї легені із швидким розвитком велетенських та численних каверн, тяжким станом хворого, вираженими симптомами інтоксикації і легенево-серцевої недостатності III ступеня на тлі адекватної антибактеріальної терапії. При цьому мають місце осередки бронхогенної дисемінації в обох легенях, легеневі кровотечі (кровохаркання) з постійним виділенням мокротиння мікобактерій туберкульозу.

Для обґрунтування цього діагнозу обов’язково потрібно проводити рентгенографічні дослідження легенів, а також клініко-лабораторне обстеження.

3. Прогресуючий деструктивний туберкульоз хребта, великих кісток та суглобів, ускладнений амілоїдозом внутрішніх органів, двосторонній кавернозний туберкульоз нирок, ускладнений специфічним процесом сечовивідних шляхів і розвитком хронічної ниркової недостатності в термінальній стадії, що супроводжується цілковитою і стійкою втратою працездатності.

Характеризується великими порушеннями у місці враження та дистрофічними змінами всіх тканин і органів. Утворюються рубцеві спайки, рубцеві переродження суглобових сумок, які призводять до артрогенних контрактур.

При спондиліті часто мають місце туберкульозні абсцеси, спастичні паралічі, спинномозкові розлади.

Діагностика кістково-суглобового туберкульозу ґрунтується на даних клінічного та біохімічного досліджень крові, проби Коха, туберкулінових проб; дослідження гною туберкульозного абсцесу, випоту з уражених суглобів шляхом посіву; цитодіагностики регіонарних лімфатичних вузлів і суглобного випоту; рентгенографії в двох проекціях (прямій та бічній).

Діагностика прогресуючого туберкульозу сечової системи ґрунтується на даних клінічного аналізу сечі (характерно - піурія, протеїнурія, ізостенурія, циліндрурія), обов’язкової оглядової рентгенографії області нирок та сечового міхура, екскреторної урографії, цистоскопії і ретроградної пієлографії.

4. Формулювання діагнозу туберкульозу необхідно робити в такій послідовності: тип туберкульозного процесу (у вигляді абревіатури із зазначенням дати його встановлення), клінічна форма, локалізація ураження, деструкція (фаза процесу), метод підтвердження діагнозу (МБТ+ або МБТ-, ГІСТ+ або ГІСТ-), наявність резистентності до протитуберкульозних препаратів ("Резист. І" і "Резист. ІІ"), ускладнення.

2. Інфекція вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ/СНІД)

1. IV клінічна стадія (абсолютна кількість СД-4 < 200 кл/мкл).

Характеризується такими опортуністичними захворюваннями та станами:

1) синдром виснаження (кахексії) на тлі ВІЛ-інфекції (втрата ваги більше 10 % від початкової) та/або немотивована хронічна (більше місяця) діарея або хронічна слабкість у поєднанні з тривалою (більше місяця) невмотивованою підвищеною температурою тіла;

2) пневмоцистна пневмонія (збудник Pneumocystis carinii);

3) токсоплазмоз;

4) криптоспоридіоз з діареєю тривалістю більше місяця;

5) позалегеневий криптококоз;

6) цитомегаловірусна інфекція з ураженням будь-яких органів, крім печінки, селезінки або лімфатичних вузлів;

7) інфекція, викликана вірусом простого герпесу з ураженням внутрішніх органів або хронічним (більше місяця) ураженням шкіри та слизових оболонок;

8) ВІЛ-асоційована енцефалопатія;

9) будь-який дисемінований ендемічний мікоз (наприклад, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз);

10) кандидоз стравоходу, трахеї, бронхів або легенів;

11) дисемінована інфекція, викликана атиповими видами мікобактерій;

12) сальмонельозна септицемія (крім Salmonella thyphi, збудника черевного тифу);

13) позалегеневий туберкульоз;

14) легеневий туберкульоз;

15) лімфома;

16) саркома Капоші і ВІЛ-асоційовані злоякісні новоутворення (інвазивний рак шийки матки, карцинома прямої кишки);

17) ВІЛ-асоційована кардіоміопатія;

18) ВІЛ-асоційована нефропатія;

19) вісцеральний лейшманіоз;

20) хронічний ізоспороз.

3. Лепра

1. Лепроматозна погранична форма.

2. Туберкулоїдна та недиференційована форми за наявності поширених проявів на шкірі, наявності мікобактерій із зскрібка з носа.

4. Новоутворення

1. Новоутворення ІV стадії за міжнародною класифікацією ТNМ (з гістологічним та морфологічним підтвердженнями).

2. Гострі лейкози (з гістологічним та морфологічним підтвердженнями).

3. Хронічні лейкози, термінальна стадія (з гістологічним та морфологічним підтвердженнями).

4. Лімфоми, термінальна стадія (з гістологічним та морфологічним підтвердженнями).

5. Хвороби ендокринної системи

1. Цукровий діабет, інсулінозалежний тип (доза інсуліну понад 60 од. на добу), важкий перебіг з нахилом до кетоацидозу і наявністю вираженої макроангіопатії, ретинопатії, полінейропатії.

2. Синдром Іценка-Кушинга та хвороба Іценка-Кушинга з різко вираженими ускладненнями: патологічні переломи трубчастих кісток або хребта, атрофія м’язів; кардіоміопатія з недостатністю кровообігу III ступеня; порушення мозкового кровообігу з глибокими стійкими руховими порушеннями двох або більше кінцівок.

3. Гіпофізарна недостатність (хвороба Сімондса) у стадії кахексії.

6. Психічні розлади

1. Деменції:

1) деменція при хворобі Альцгеймера середнього та важкого ступенів;

2) деменція при хворобі Піка;

3) деменція важкого ступеня при: хворобі Гентінгтона, хворобі Паркінсона, нейроінфекції, сифілісі та прогресивному паралічі, травмах головного мозку, епілепсії, судинних захворюваннях, пресенильна та сенильна деменції.

2. Амнестичний синдром органічного походження, не обумовлений алкоголем або іншими психоактивними речовинами, у зв’язку з: травмами головного мозку, судинними захворюваннями, епілепсією, новоутвореннями головного мозку, нейросифілісом, нейроінфекціями, іншими захворюваннями.

3. Психотичні стани органічного походження:

1) галюциноз органічного походження;

2) кататонічний стан органічного походження;

3) маячний (шизофреноподібний) стан органічного походження.

4. Шизофренія, шизотипічні та маячні розлади:

1) шизофренія параноїдна, гебефренна, кататонічна, недиференційована безперервна з наростаючим дефектом;

2) шизотипний розлад;

3) хронічні маячні розлади.

5. Біполярні афективні розлади, рекурентні депресивні розлади - епізод важкої депресії з психотичними симптомами, суїцидальним ризиком.

6. Розлади особистості та поведінки органічної етіології, обумовлені хворобою, ушкодженням чи дисфункцією головного мозку - нейроінфекції, дегенеративні ураження головного мозку, судинні захворювання головного мозку, епілепсія, інші органічні ушкодження головного мозку.

7. Розлади особистості у стані важкої декомпенсації із загрозою ауто- чи гетероагресії - параноїдний розлад особистості, шизоїдний розлад особистості, дисоціальний розлад особистості, емоційно нестабільний розлад особистості, імпульсивний розлад особистості, істеричний розлад особистості, ананкастний розлад особистості.

7. Хвороби нервової системи та органів чуття

1. Хвороба Альцгеймера та інші дегенеративні хвороби нервової системи за наявності вираженої деменції.

2. Геміплегії, параплегії, глибокі геміпарези та парапарези з розповсюдженими розладами чутливості, розладами функцій тазових органів, трофічними порушеннями, вираженим акінетикоригідним синдромом.

3. Повна сліпота, а також стан, коли на ґрунті стійких патологічних змін гострота зору ока, що краще бачить, не перевищує 0,03 і вона не може бути коригована або коли поле зору обох очей концентрично звужене до 10°.

8. Хвороби органів кровообігу

1. Усі хвороби серця з хронічною серцевою недостатністю (СН) ІІБ-ІІІ стадій.

2. Загрозливі шлуночкові аритмії високих градацій (ІІІ-V класи за Лауном) на тлі ішемії міокарда та зниженої систолічної функції лівого шлуночка.

9. Хвороби органів дихання

Усі захворювання органів дихання з легеневою недостатністю ІІІ стадії.

10. Хвороби органів травлення

1. Цирози печінки різної етіології у стадії декомпенсації.

2. Печінкова недостатність ІІІ, ІV стадій.

3. Порушення всмоктування в кишечнику в стадії кахексії за наявності білкової недостатності.

11. Хвороби нирок

Хронічні хвороби нирок ІV, V стадій.

12. Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Усі хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини з невпинно прогресуючим генералізованим процесом за наявності хронічної хвороби нирок ІV, V стадій чи недостатності кровообігу III стадії, або стійким вогнищевим ураженням центральної нервової системи (геміплегії, параплегії, геміпарези, парапарези), або генералізованим ураженням поперечної мускулатури з дисфагією, дизартрією.

13. Хвороби обміну

Подагра з подагричною нефропатією і хронічною хворобою нирок ІV, V стадій.

14. Анатомічні дефекти внаслідок
захворювання чи травми

Висока ампутація верхніх або нижніх кінцівок, а також поєднання високих ампутацій однієї верхньої і однієї нижньої кінцівок.

15. Променева хвороба

1. Гостра променева хвороба:

1) гостра променева хвороба в період розпалу будь-якого ступеня тяжкості (I-IV);

2) місцеві променеві ураження шкіри в період розпалу при тяжкості I-IV ступенів;

3) наслідки гострої променевої хвороби.

Астенічний синдром з підвищеним виснаженням та функціональною недостатністю регуляторних систем (перш за все нервової і судинної).

Ознаки органічного ураження нервової та судинної систем з порушенням мозкового периферійного кровообігу.

Нестабільність показників периферійної крові: виражений цитопенічний синдром з ознаками гіпоплазії кісткового мозку (кількість лейкоцитів менше ніж 3,0 х 10⁹, кількість тромбоцитів менше ніж 1,5 х 10¹² в/л).

Глибокі трофічні, дегенеративні та склеротичні місцеві зміни, різні радіаційні виразки, больовий синдром.

Контрактури та ампутаційні дефекти.

Променева катаракта III стадії з гостротою зору на кращому оці 0,1-0,5.

2. Хронічна променева хвороба періоду формування II-IV ступенів тяжкості і подальший період (стадія прогресування).

3. Пізні променеві ефекти (злоякісні новоутворення кровотворної та кісткової тканин, легенів, печінки).

Додаток 13
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 5 розділу VI)

Висновок
лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого
щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань,
які є підставою для подання в суди матеріалів
про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання

Висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання... (Додаток 13) (зі змінами від 10.05.2017 р.) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

(Додаток 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)

Додаток 14
до Порядку організації надання медичної
допомоги засудженим до позбавлення волі
(пункт 6 розділу VI)

Журнал
обліку засуджених, стосовно яких встановлено наявність
підстав для подання до суду матеріалів про звільнення
від подальшого відбування покарання за хворобою

(Додаток 14 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1517/5/503 від 10.05.2017)