ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
24.07.2012

N 2а-5338/12/2670

Про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

За позовом  ОСОБА_1 
до  Кабінету Міністрів України 
3-я особа  Міністерство внутрішніх справ України 
про  визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії 
Судова колегія у складі:   
Головуючий суддя  О.В. Головань 
Судді:  Н.Г. Вєкуа, Я.І. Добрянська 
Секретар  О.С. Макаренко 
Представники:   
Від позивача:  ОСОБА_1 
Від відповідача:  Кравчук А.С. - п/к (дов. від 12.01.2012 р. N 9.1-22/32) 
Від 3-ї особи:  Морміль М.П. - п/к (дов. від 09.11.2011 р.) 

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання незаконними та скасування п. 9 постанови Кабінету Міністрів України N 340 від 08.05.93 р. "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" у частині вимог безперервного стажу та документів на його підтвердження, п. 2 у частині визначення терміна "безперервний стаж", п. 6 у частині вимоги документа, що підтверджує стаж, п. 12 у частині вимоги безперервного стажу постанови Кабінету Міністрів України N 487 від 20.05.2009 р. "Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів".

В судовому засіданні 24.07.2012 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 р. N 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, згідно п. 9 якого:

право на керування транспортними засобами категорій BE, C1E, CE, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії B, C1, C, D1 і D або кількох з них та безперервний річний стаж керування транспортними засобами категорії B, C1, C, D1, D, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії B або C1 чи категорій B та C1 і безперервний трирічний стаж керування відповідним транспортним засобом, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.

Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій B, C1, C, D1 або кількох з них, мають безперервний трирічний стаж керування транспортним засобом відповідної категорії, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.

До безперервного стажу керування транспортним засобом включається як робота протягом останнього часу на транспортному засобі, так і керування власним транспортним засобом з максимально допустимою перервою не більш як один місяць, якщо це підтверджено відповідними документами, а саме:

для осіб, що працюють водіями, - витягом з трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням дати наказу про призначення особи на посаду, дати, з якої така особа працює водієм, марки закріпленого транспортного засобу і його номерного знаку. Витяг із трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства і скріплюється печаткою;

для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб;

для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на керування ним.

Іспити з навичок водіння складаються на транспортних засобах реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції, закладів з підготовки водіїв, підприємств та організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. N 487 затверджено Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, згідно п. 2 якого - безперервний стаж керування транспортним засобом - керування транспортним засобом з максимально допустимою перервою, що не перевищує одного місяця;

п. 6 якого - для перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв подається крім зазначених документів засвідчена в установленому порядку копія посвідчення водія та у разі потреби документ, що підтверджує безперервний стаж;

п. 12 якого - перепідготовка водіїв проводиться з числа осіб, що мають посвідчення водія і на момент закінчення підготовки досягнуть:

18-річного віку, - для відкриття категорії C1 або C з категорії B;

19-річного віку, - для відкриття категорії BE, C1E, CE з категорії B, C1, C або кількох з них. Безперервний стаж керування транспортним засобом повинен становити не менш як один рік;

21-річного віку, - для відкриття категорії D1 або D з категорії B, C1, C або кількох з них. Безперервний стаж керування транспортним засобом повинен становити не менш як три роки;

21-річного віку, - для відкриття категорії D1E або DE з категорії D1, D або кількох з них. Безперервний стаж керування транспортним засобом повинен становити не менш як один рік.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані положення постанов Кабінету Міністрів України в частині вимог щодо безперервного стажу незаконними з таких підстав.

Позивач має посвідчення водія категорії B, видане 29.06.2006 р. УДАІ РУ МВС України у м. Києві, і бажає відкрити категорії C та DE.

Позивач зазначає, що кожен тиждень з 2006 р. він керує автомобілями друзів або родичів, що не вимагає письмової форми передачі керування та дозволено чинним законодавством; у 2009 р. позивач уклав договір ОСЦПВВНТЗ на будь-яке авто; свого автомобіля позивач не має.

При зверненні до автомобільних шкіл щодо проходження навчання для підвищення категорії позивачу було відмовлено з підстав відсутності у нього підтверджуючих документів наявності безперервного стажу водія.

Зокрема, згідно відповіді від 18.06.2012 р. N 34 Виробничого кооперативу "Тарасівський" позивача повідомлено про те, що для початку навчання за категорією "D" йому необхідно надати документи з переліку, передбаченого п. 6 Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, в тому числі щодо документів, що підтверджують безперервний стаж.

Вказане свідчить про порушення права позивача оскаржуваними вимогами законодавства та наявність у нього права на звернення до суду.

Щодо невідповідності законодавству по суті оскаржуваних положень постанов Кабінету Міністрів України позивач зазначає, що акти вищої юридичної сили - ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" та ст. 41 Конвенції про дорожній рух від 08.11.68 р., учасником якої є Україна, такої вимоги як наявність безперервного стажу не містять, тому Кабінет Міністрів України не мав права запроваджувати таку вимогу.

Вимогу щодо неможливості доведення факту наявності безперервного стажу іншими доказами, ніж передбачені п. 9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, зокрема, показаннями власників транспортних засобів, позивач вважає нерозсудливою.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України видані з метою підвищення ефективності підготовки водіїв, ефективності контролю з боку Департаменту ДАІ МВС України за діяльністю організацій, які здійснюють підготовку водіїв.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про дорожній рух" державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Ст. 15 Закону наділяє Кабінет Міністрів України визначати порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії посвідчень водія.

Таким чином, оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України видані в межах та на виконання повноважень Кабінету Міністрів України.

3-я особа - Міністерство внутрішніх справ України - проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначивши, що вимога щодо безперервного стажу водія введена з метою підвищення безпеки дорожнього руху.

На думку 3-ї особи, у випадку передання іншими особами позивачу права керування транспортними засобами на постійній основі, це би підтверджувалося документально, зокрема, шляхом укладення договору про передачу у користування транспортного засобу, а до внесення останніх змін до Правил дорожнього руху - довіреністю на право керування транспортним засобом. Якщо позивач відповідних документів не має, це свідчить про несистематичний характер керування транспортним засобом і, відповідно, про відсутність безперервного стажу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції станом на 08.05.93 р. - прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 340) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належало, в тому числі, підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; розробка і затвердження державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, вимог екологічної безпеки, а також програм координації використання всіх видів транспорту загального користування (автомобільний, залізничний, повітряний, водний); визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки.

Згідно ст. 15 Закону право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 р. N 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами.

Згідно ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції станом на 20.05.2009 р. - прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 487) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належало, в тому числі, підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; розробка і затвердження державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, вимог екологічної безпеки, а також програм координації використання всіх видів транспорту загального користування (автомобільний, залізничний, повітряний, водний); визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки.

Згідно ст. 15 Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. N 487 затверджено Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Як Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, так і Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, починаючи з первісної редакції, мали оскаржувані положення щодо безперервного стажу водія.

Вищевказана ст. 15 Закону наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями приймати вказані підзаконні нормативно-правові акти.

При цьому відсутність у ст. 15 або інших положеннях Закону вимог щодо наявності безперервного стажу не означає, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому повноваження, не має права такі вимоги запроваджувати, оскільки Закон не обмежує Кабінет Міністрів України у цьому.

Щодо дотримання вимог Конвенції про дорожній рух від 08.11.68 р., то її зміст свідчить про те, що нею не визначено виключний перелік вимог для отримання посвідчення водія в усіх країнах-учасницях, тоді як право регулювати це питання віднесено до компетенції країн, що домовляються.

Згідно п. 1 ст. 41 Конвенції сторони, що домовляються, приймають на себе зобов'язання забезпечити видачу посвідчень водія лише після перевірки компетентними органами наявності у водія необхідних знань та навичок; в національному законодавстві мають бути передбачені вимоги для отримання посвідчення водія.

Таким чином, жодна з країн-учасниць, в тому числі Україна, не лише не позбавлені права, а й зобов'язані врегулювати в своєму національному законодавстві вимоги щодо отримання посвідчення водія без будь-яких вимог щодо змісту такого регулювання. Загальною вимогою ст. 41 Конвенції, обов'язковою для всіх країн-учасниць, є власне наявність посвідчення водія у кожного водія автомобіля.

Викладене свідчить про прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України на виконання Конвенції про дорожній рух від 08.11.68 р. та Закону України "Про дорожній рух" і спростовує відповідні посилання позивача.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Безпека дорожнього руху є вищою цінністю та пріоритетним завданням у порівнянні з забезпеченням спрощеного порядку отримання дозвільних документів на право керування транспортними засобами.

Відповідно будь-які обмеження і додаткові вимоги, спрямовані на наявність більш високого рівня кваліфікації осіб, які претендують на керування транспортними засобами, не можуть бути визнані дискримінаційними.

Щодо висновку позивача про нерозсудливість вимог до документів щодо підтвердження безперервного стажу водія суд зазначає наступне.

Оскільки вимога щодо наявності безперервного стажу міститься в законодавстві, має бути визначений перелік документів, наявність яких підтверджує відповідність цій вимозі, що і зроблено Кабінетом Міністрів України шляхом його визначення у п. 9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 р. N 340.

Визначений перелік може не включати всі можливі випадки, коли фактично особою здійснюється керування транспортним засобом, проте воно не може бути підтверджене згідно визначеного переліку, оскільки нормативно врегулювати всі суспільні відносини практично неможливо.

Це може бути підставою для ініціювання внесення відповідних змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, проте не є підставою для визначення незаконною самої вимоги про наявність безперервного стажу та визнання незаконним всього визначеного переліку.

Приведення вимог до безперервного стажу керування транспортним засобом відноситься до виключних повноважень Кабінету Міністрів України, і суд в межах своєї компетенції не може визначати, які зміни чи доповнення Кабінет Міністрів України має вносити, які - ні.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для висновку про порушення вказаних вимог при прийнятті оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 25.07.2012 р.

Головуючий суддя О.В. Головань

Судді:

Н.Г. Вєкуа

Я.І. Добрянська