КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 20 листопада 2003 р. N 1795
Київ

Про внесення змін до деяких постанов
Кабінету Міністрів України щодо умов матеріального
забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання,
стажування, для підвищення кваліфікації

( Щодо змін додатково див. Постанову КМ
N 2019 від 26.12.2003 )

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 98 від 02.02.2011 )

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. N 287 (ЗП України, 1996 р., N 8, ст. 249; Офіційний вісник України, 1998 р., N 28, ст. 1052), зміни, виклавши його у новій редакції, що додається.

( Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ N 98 від 02.02.2011 )

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 березня 1996 р. N 287

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 20 листопада 2003 р. N 1795)

Положення
про умови матеріального забезпечення осіб,
направлених за кордон на навчання, стажування,
для підвищення кваліфікації

1. Це Положення поширюється на працівників, а також військовослужбовців, аспірантів і студентів (далі - працівники), направлених відповідно до укладених міжнародних договорів України за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації (далі - навчання) як на двосторонній основі, так і за рахунок сторони, що приймає, або сторони, що направляє.

Службове відрядження за кордон державних службовців з метою навчання оформляється лише за погодженням із Головдержслужбою.

2. Строк навчання державних службовців не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до розподілу функціональних обов'язків - двох місяців), військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ - 90 календарних днів (за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, та за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до розподілу функціональних обов'язків - 18 місяців).

3. За працівниками, направленими за кордон на навчання, зберігається місце роботи, служби (посада), місце навчання та середня заробітна плата (грошове забезпечення, стипендія).

Середня заробітна плата (грошове забезпечення, стипендія) розраховується за два останні календарні місяці до направлення за кордон з урахуванням виплат, передбачених законодавством.

4. Працівники направляються за кордон на навчання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (далі - сторона, що направляє на навчання) за наказом (розпорядженням) керівника після затвердження завдання, в якому визначено мету, строк та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'язаних з направленням на навчання, а також пропозиції щодо джерел фінансування. До наказу (розпорядження) додається офіційне запрошення з автентичним перекладом на державну мову.

5. Направлення за кордон на навчання членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, Голови та державних уповноважених Антимонопольного комітету, керівників структурних підрозділів та інших працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, керівників урядових органів державного управління та їх заступників, керівників Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та їх заступників, директорів департаментів та їх заступників, начальників і заступників начальників управлінь, відділів, завідуючих секторами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників і заступників керівників підприємств, установ та організацій здійснюється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1992 р. N 698 "Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон" із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 червня 1996 р. N 648, від 23 квітня 1998 р. N 553 (Офіційний вісник України, 1998 р., N 16, ст. 604), від 5 жовтня 1998 р. N 1591 (Офіційний вісник України, 1998 р., N 40, ст. 1483), від 3 грудня 2001 р. N 1629 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 49, ст. 2202), від 13 грудня 2001 р. N 1681 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 51, ст. 2289) та від 17 липня 2003 р. N 1106 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 30, ст. 1546).

6. Направлення за кордон на навчання здійснюється переважно за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, в тому числі міжнародними організаціями, що надають технічну допомогу Україні, або на безоплатній основі з дотриманням вимог Указів Президента України від 28 серпня 1993 р. N 357 "Про службові відрядження за кордон посадових осіб органів виконавчої влади", від 10 листопада 1995 р. N 1035 "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій", постанов Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. N 901 "Про затвердження Положення про порядок формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги" (ЗП України, 1996 р., N 3, ст. 96), від 8 лютого 1997 р. N 167 "Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 7, с. 57; 1998 р., N 28, ст. 1045; 2002 р., N 20, ст. 979) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1995 р. N 83.

7. Добові за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні виплачуються у порядку, передбаченому законодавством про службові відрядження, якщо сторона, що приймає, не провадить зазначених виплат.

8. Кошти в іноземній валюті можуть виплачуватися працівникові, направленому за кордон на навчання, за рішенням керівника у розмірі, що визначається у відсотках до норм добових витрат на відрядження, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 17, ст. 720; 2000 р., N 22, ст. 902, N 36, ст. 1548; 2001 р., N 20, ст. 841; 2002 р., N 29, ст. 1366; 2003 р., N 31, ст. 1614) для конкретної зарубіжної країни, зокрема:

80 відсотків - коли сторона, що приймає, не забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, харчуванням;

65 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, одноразовим харчуванням;

45 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, дворазовим харчуванням;

30 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, триразовим харчуванням.

Керівник може встановлювати обмеження щодо розмірів виплати коштів працівникові, направленому за кордон на навчання.

У разі направлення на навчання надбавки до норм добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 29, ст. 1366), не виплачуються.

Сторона, що направляє на навчання, не провадить доплат до стипендій або інших грошових виплат, виплачених стороною, що приймає, працівникам, направленим за кордон на навчання (у тому числі за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні), крім витрат на наймання житла, проїзд до місця навчання і назад (за наявності підтверджувальних документів).

9. Витрати на проїзд від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні відшкодовуються з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та Інструкції про порядок відряджень у межах України та за кордон, затвердженої Мінфіном, якщо сторона, що приймає, не провадить зазначених виплат.

10. Якщо за спільною угодою сторона, що приймає, не забезпечує працівників, направлених за кордон на навчання, безоплатним житлом, витрати на наймання житла може відшкодувати сторона, що направляє, у межах норм, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 17, ст. 720; 2002 р., N 29, ст. 1366), для відповідної країни.

11. Якщо за угодою сторона, що приймає, не забезпечує працівників, направлених за кордон на навчання, безоплатним медичним обслуговуванням, вони одержують необхідну медичну допомогу за рахунок сторони, що їх направляє, зокрема:

а) лікарняну допомогу, яка включає витрати на харчування, - у разі захворювання, що потребує лікування в стаціонарній лікувальній установі, у тому числі за необхідності операційного втручання, крім пластико-косметичних операцій, якщо потреба у них не викликана нещасним випадком;

б) амбулаторну допомогу - у разі захворювання, що потребує спеціалізованої амбулаторно-медичної допомоги (у тому числі лікування з метою усунення гострого зубного болю, крім протезування, якщо потреба у ньому не викликана нещасним випадком) та амбулаторних процедур, які включають малу хірургію;

в) допомогу вдома - коли хворого не поміщено до стаціонару і він не може лікуватися амбулаторно.

Порядок проведення розрахунків, пов'язаних з медичним обслуговуванням працівників, направлених за кордон на навчання, визначається за домовленістю сторін.

12. Фінансові зобов'язання працівників, які направляються за кордон на навчання, а також організацій, що їх направляють, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та Інструкцією про порядок відряджень в межах України та за кордон, затвердженою Мінфіном.