Документ втратив чиннiсть!

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

УКАЗ

( Указ втрачає чинність з 01.01.2004 року на підставі
Кодексу
N 1129-IV від 11.07.20
03 )

Про внесення змін і доповнень
до Виправно-трудового кодексу Української РСР

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1985, N 42, ст. 986 )

( Указ затверджено Законом
N 1407-XI від 04.12.85, ВВР, 1985, N 51, ст.1210 )

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 2 квітня 1985 року "Про внесення змін і доповнень до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік і Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік" Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

I. Внести до Виправно-трудового кодексу Української РСР ( 3325-07 ) такі зміни і доповнення:

1. Статтю 13 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Види виправно-трудових колоній

Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, колонії загального режиму, посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму".

2. У статті 14:

частину першу викласти в такій редакції:

"Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях:

загального режиму - вперше засуджені за злочини, що не є тяжкими, крім засуджених за злочини, перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу Української РСР ( 2001-05 );

посиленого режиму - вперше засуджені за тяжкі злочини;

суворого режиму - засуджені за особливо небезпечні державні злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

особливого режиму - визнані особливо небезпечними рецидивістами і засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії";

у частині другій слово і цифру "частини 7" замінити словами "частини сьомої";

частину четверту після слів "з необережності" доповнити словами "і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини".

3. У частині другій статті 15 слово і цифру "частини 7" замінити словами "частини сьомої". Частину третю цієї статті після слів "з необережності" доповнити словами "і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини".

4. Статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Виправно-трудові колонії-поселення

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу Української РСР ( 2001-05 ).

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, відбувають покарання особи, переведені в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого режимів".

5. У статті 18:

частину другу викласти в такій редакції:

"У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всі засуджені неповнолітні жіночої статі";

у частині третій слово і цифру "частини 7" замінити словами "частини сьомої";

частину четверту викласти в такій редакції:

"У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму (стаття 47 цього Кодексу)".

6. Частини другу, третю і четверту статті 21 викласти в такій редакції:

"Вперше засуджених до позбавлення волі чоловіків тримають окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі, вперше засуджених за злочини, що не є тяжкими, - від уперше засуджених за тяжкі злочини; засуджених до позбавлення волі жінок і неповнолітніх тримають роздільно відповідно до правил, передбачених статтями 15 і 18 цього Кодексу. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримають: засуджених за особливо небезпечні державні злочини; особливо небезпечних рецидивістів; засуджених, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії. Засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства тримають, як правило, окремо від засуджених громадян СРСР. У різних колоніях-поселеннях тримають: засуджених, яких направлено відповідно до вироку суду в колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності; засуджених, яких направлено відповідно до вироку суду в колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини; засуджених, яких переведено в колонії-поселення для осіб, що твердо стали на шлях виправлення, в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Вперше засуджених до позбавлення волі жінок тримають окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі.

Неповнолітніх, які досягли сімнадцятирічного віку і твердо стали на шлях виправлення, можуть тримати окремо від інших засуджених неповнолітніх. Крім того, неповнолітніх, засуджених за вчинення в період відбування покарання умисних злочинів, а також неповнолітніх, які систематично або злісно порушують режим відбування покарання, можуть тримати окремо від інших засуджених неповнолітніх".

7. У частині першій статті 26 слово "переводяться" замінити словами "і не стали на шлях виправлення, можуть бути переведені".

8. Частину першу статті 27 викласти в такій редакції:

"З метою закріплення результатів виправлення і перевиховання, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, як правило, залишаються у виховно-трудовій колонії до закінчення строку покарання, але не більш як до досягнення ними двадцятирічного віку. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховно-трудовій колонії провадиться за мотивованою постановою начальника колонії, погодженою з комісією в справах неповнолітніх".

9. У статті 33:

у частині першій слова "У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях" замінити словами "У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів";

у частині другій слова "які відбули покарання в колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і засудженим, які відбули покарання в колоніях-поселеннях, куди їх було переведено в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу" замінити словами "які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх видів".

10. У статті 38:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

"Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування і предметів першої потреби:

- у виправно-трудових колоніях загального режиму - до десяти карбованців, посиленого режиму - до дев'яти карбованців, суворого режиму до восьми карбованців, особливого режиму - до семи карбованців;

- у виховно-трудових колоніях загального режиму - до десяти карбованців, посиленого режиму - до восьми карбованців;

- у тюрмах на загальному режимі - до п'яти карбованців, на суворому режимі - до трьох карбованців.

Засудженим при добрій поведінці і чесному ставленні до праці після відбуття ними не менш як половини строку покарання може бути додатково дозволено витрачати на місяць у виправно-трудових колоніях загального режиму - вісім карбованців, посиленого режиму - сім карбованців, суворого режиму шість карбованців, особливого режиму - п'ять карбованців, у тюрмах на загальному режимі - три карбованці; у виховно-трудових колоніях загального режиму після відбуття засудженими чверті строку покарання - сім карбованців, у колоніях посиленого режиму після відбуття засудженими третини строку покарання - шість карбованців";

у частині третій слова "два карбованці" і "чотири карбованці" замінити відповідно словами "п'ять карбованців" і "сім карбованців".

11. У частині першій статті 39-1 слова "колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, колоніях-поселеннях" замінити словами "колоніях-поселеннях усіх видів".

12. У статті 46:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"- з виправно-трудових колоній загального, посиленого і суворого режимів у колонію-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, - після відбуття не менше третини строку покарання; засуджені, перелічені в частині шостій статті 52 і пунктах 3, 5 і 6 статті 52-1 Кримінального кодексу Української РСР ( 2001-05 ), - після відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання";

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

"Не підлягають переведенню в колонію-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення:

1) особливо небезпечні рецидивісти;

2) особи, засуджені за особливо небезпечні державні злочини;

3) особи, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії;

4) особи, яким поряд з покаранням за вчинений злочин призначено заходи примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, а також ті, що не пройшли повного курсу лікування венеричного захворювання".

13. Статтю 47 після слів "злочини з необережності" доповнити словами "і особи, засуджені за умисні злочини з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини".

14. У частині першій статті 50 слова "загального, посиленого, суворого і особливого режиму" і в частині другій цієї статті слова "у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях і" виключити.

15. У частині третій статті 52 слова "у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і в колоніях-поселеннях" замінити словами "у виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів".

16. В абзаці восьмому частини першої статті 65 слова "до двох карбованців" замінити словами "до трьох карбованців".

17. У статті 82-1:

частину першу після слів "про виїзд до місця роботи" доповнити словами "Умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які перебувають під вартою, звільняються із слідчого ізолятора після набрання вироком законної сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає засудженому розпорядження про виїзд до місця роботи";

перше речення частини другої викласти в такій редакції:

"З урахуванням особи винного та інших обставин справи суд може направити умовно засудженого з обов'язковим залученням до праці, який перебуває на момент набрання вироком законної сили під вартою, до місця роботи в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі".

II. Цей Указ набирає чинності з 1 жовтня 1985 року.

Голова Президі Верховної Ради Української РСР В.ШЕВЧЕНКО

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР М.ХОМЕНКО

м. Київ, 30 вересня 1985 р.
N 1010-XI