Консульська Конвенція
між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і
Японією

Союз Радянських Соціалістичних Республік і Японія,

бажаючи співробітничати в зміцненні дружніх відносин і врегулювати консульські відносини між обома державами,

вирішили укласти Консульську Конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Союз Радянських Соціалістичних Республік - Андрія Андрійовича Громико, Міністра закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Японія - Ецусабуро Сіїна, Міністра закордонних справ Японії, які, після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних в належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Розділ I

Визначення

Стаття 1

1. Термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство репрезентованої держави.

2. Термін "консульська службова особа" означає всяку особу, якій доручено репрезентованою державою виконання консульських функцій і яка була призначена або про яку було повідомлено як про таку відповідно до статей 3 або 4. У визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти).

3. Термін "глава консульства" означає консульську службову особу, яка є керівником консульства.

4. Термін "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміють також, за винятком пункту 2 статті 18, пункту 2 статті 23, пунктів 2 і 3 статті 25, шофери, прислуга, садівники та інші подібні особи, які виконують обов'язки по обслуговуванню консульства.

5. Термін "консульський округ" означає район, відведений консульству для виконання консульських функцій.

6. Термін "громадянин" щодо репрезентованої держави означає всіх фізичних осіб, які мають громадянство цієї держави, а також юридичних осіб, встановлених згідно з законами цієї держави.

7. Термін "судно" щодо репрезентованої держави означає будь-яке судно, зареєстроване в порту цієї держави. Проте в поняття "судно" не входять військові судна.

Розділ II

Заснування консульств, призначення консульських
службових осіб і співробітників консульств

Стаття 2

1. Репрезентована держава може заснувати консульство на території держави перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і межі його консульського округу призначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3

1. До призначення глави консульства репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

2. Перше ніж глава консульства приступить до виконання своїх обов'язків, репрезентована держава повинна надіслати дипломатичним шляхом державі перебування консульський патент, в якому зазначаються повне ім'я, прізвище і ранг даної особи, а також місцезнаходження консульства.

3. Держава перебування після одержання патенту, згаданого у пункті 2 цієї статті, в можливо короткий строк і безплатно видає главі консульства екзекватуру, що визнає його як такого. Держава перебування, коли це необхідно, до видачі екзекватури надає тимчасовий дозвіл.

Стаття 4

1. Перше ніж консульська службова особа, яка не є главою консульства, приступить до виконання своїх обов'язків, репрезентована держава повинна надіслати дипломатичним шляхом державі перебування повідомлення про призначення, в якому зазначаються її повне ім'я, прізвище, посада і ранг.

2. Держава перебування після одержання повідомлення про призначення, згаданого у пункті 1 цієї статті, в можливо короткий строк і безплатно видає консульській службовій особі відповідний документ, який підтверджує її право здійснювати консульські функції.

Стаття 5

Держава перебування негайно доводить до відома своїх компетентних органів повне ім'я і прізвище консульської службової особи.

Стаття 6

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Стаття 7

Перше ніж співробітник консульства приступить до виконання своїх обов'язків, репрезентована держава повинна дипломатичним шляхом довести до відома держави перебування його повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду.

Стаття 8

В разі припинення діяльності консульської службової особи або співробітника консульства репрезентована держава повинна дипломатичним шляхом повідомити про це державу перебування.

Стаття 9

Репрезентована держава не може призначити консульською службовою особою або співробітником консульства громадянина своєї держави, який вже знаходиться в державі перебування або направляється туди. Ця заборона не поширюється на співробітників дипломатичного представництва репрезентованої держави, а також консульських службових осіб і співробітників консульства, які виконують свої обов'язки в державі перебування.

Стаття 10

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що консульська службова особа або співробітник консульства є неприйнятним. Після одержання такого повідомлення репрезентована держава повинна відкликати цю консульську службову особу або співробітника консульства, що є громадянином репрезентованої держави. Якщо співробітник консульства не є громадянином репрезентованої держави, то його діяльність має бути припинено.

Якщо репрезентована держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку це зобов'язання, держава перебування може відмовитися визнавати дану особу консульською службовою особою або співробітником консульства.

Стаття 11

1. Якщо консульська службова особа внаслідок відсутності, хвороби, смерті або інших причин не може виконувати свої функції, репрезентована держава може, попередньо повідомивши державу перебування, тимчасово доручити виконання консульських функцій замість даної особи іншій консульській службовій особі, співробітникові консульства або співробітникові дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, а також іншій особі з попереднім повідомленням і за згодою держави перебування. Особа, яка виконує функції замість консульської службової особи на підставі цього пункту, користується випливаючими з цієї Конвенції правами, привілеями та імунітетами, а також несе обов'язки, передбачені цією Конвенцією.

2. Положення цієї Конвенції застосовуються також до консульської діяльності, здійснюваної консульським відділом дипломатичного представництва репрезентованої держави. Співробітники дипломатичного представництва репрезентованої держави, яким доручено виконання консульських функцій і про що репрезентована держава повідомила державу перебування, користуються випливаючими з цієї Конвенції правами, привілеями та імунітетами, а також несуть обов'язки, передбачені цією Конвенцією.

3. За винятком випадків, передбачених у пункті 5 статті 36 цієї Конвенції, здійснення консульських функцій співробітниками дипломатичного представництва, зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, якими вони користуються як співробітники дипломатичного представництва.

Стаття 12

Держава перебування надає всі можливості для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

Стаття 13

1. Репрезентована держава, при умові додержання законодавства держави перебування, може придбавати у власність, володіти або орендувати в будь-якій формі, передбаченій законодавством держави перебування, земельні ділянки, будинки, частини будинків і підсобні приміщення, необхідні репрезентованій державі для розміщення приміщень консульства та житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, які є громадянами репрезентованої держави.

2. Власті держави перебування в разі необхідності вживають заходів, що полегшують репрезентованій державі придбання земельної ділянки, будинків, частин будинків або підсобних приміщень для цілей, зазначених у пункті 1 цієї статті.

3. Розуміється, що репрезентована держава не звільняється від необхідності додержання правил по будівництву і міському плануванню або інших подібних правил, застосовуваних до відповідного району.

Розділ III

Привілеї та імунітети

Стаття 14

1. На будинку консульства може бути прикріплено державний герб репрезентованої держави і відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави. На будинку консульства може бути також вивішено прапор репрезентованої держави.

2. Глава консульства може прикріпляти державний герб репрезентованої держави і вивішувати прапор репрезентованої держави на своїй резиденції і на засобах пересування, які використовуються ним при виконанні службових обов'язків.

Стаття 15

Будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, земельна ділянка, що обслуговує дані будинки або частини будинків, а також житлові приміщення консульських службових осіб недоторканні.

Поліція та інші власті держави перебування не можуть вступати в зазначені будинки або частини будинків, або на земельну ділянку, а також в житлові приміщення консульських службових осіб без згоди глави консульства, призначеної ним особи або глави дипломатичного представництва репрезентованої держави.

Стаття 16

Консульські архіви є недоторканними. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

Стаття 17

1. Консульство має право зноситися з своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування або з іншими дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, кур'єрами і офіціально опечатаними валізами (мішки, сумки та ін.), шифром і кодом. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і офіціально опечатані валізи, які мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіціальний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

3. Особи, зайняті як кур'єри перевезенням валіз, згаданих у пункті 2 цієї статті, користуються тими ж правами, привілеями та імунітетами, якими користуються дипломатичні кур'єри.

Стаття 18

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування щодо службових дій.

2. Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, а також члени їхніх сімей, що проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування.

3. Репрезентована держава може відмовитись від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їхніх сімей, яким вони користуються на підставі положень пунктів 1 і 2 цієї статті. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим і про нього має бути повідомлено державу перебування в письмовій формі дипломатичним шляхом.

Стаття 19

1. Консульська службова особа або співробітник консульства на просьбу судових чи адміністративних властей держави перебування без шкоди для положень пункту 3 цієї статті дає показання як свідок в цивільних і кримінальних справах. Проте вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу або співробітника консульства, який є громадянином репрезентованої держави, дати свідчення або з'явитися для цієї мети в суд є недопустимим.

2. Судові та адміністративні власті держави перебування, що звернулися до консульської службової особи або співробітника консульства з просьбою дати свідчення, вживають всіх розумних заходів для того, щоб не створювати перешкод в роботі консульства, і, коли це можливо і допустимо, організують одержання усних або письмових показань в консульстві чи в резиденції консульської службової особи або співробітника консульства.

3. Консульська службова особа і співробітник консульства можуть відмовитися свідчити про обставини, що стосуються їхньої службової діяльності. Консульська службова особа і співробітник консульства можуть відмовитися дати показання як експерти по законодавству репрезентованої держави.

Стаття 20

Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, і члени їхніх сімей, що проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, звільняються в державі перебування від служби по обороні держави, а також від усіх видів примусових повинностей.

Стаття 21

Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, і члени їхніх сімей, що проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, звільняються від будь-яких обов'язків, передбачених законами і правилами держави перебування відносно одержання дозволу на проживання або реєстрації іноземців.

Стаття 22

1. Репрезентована держава або одна чи кілька осіб, що діють від її імені, звільняються від сплати всіх податків та аналогічних зборів всякого виду, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава або зазначені особи були б зобов'язані на законній підставі і які накладаються державою перебування або її місцевими властями на власність, володіння або користування нерухомим і рухомим майном, а також в зв'язку з придбанням такого майна, використовуваного для цілей консульства, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, за винятком плати за конкретні види обслуговування.

2. Репрезентована держава звільняється від сплати всіх податків чи аналогічних зборів усякого виду, що накладаються державою перебування або її місцевими властями відносно сум, які стягаються консульською службовою особою в зв'язку з виконанням нею своїх функцій.

Стаття 23

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх податків чи аналогічних зборів усякого виду, встановлюваних державою перебування або її місцевими властями відносно офіціальних доходів, жалування, заробітної плати або утримання, одержуваних ними від репрезентованої держави за виконання службових обов'язків.

2. Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх інших податків чи аналогічних зборів усякого виду, що накладаються або стягуються безпосередньо державою перебування чи її місцевими властями і виплачувати які в іншому разі дані особи були б зобов'язані на законній підставі. Це положення застосовується при умові, що консульська службова особа або співробітник консульства є постійною службовою особою репрезентованої держави і не займається в державі перебування приватною діяльністю з метою одержання прибутку.

3. Передбачене у пункті 2 цієї статті звільнення не застосовується відносно:

а) податків на придбання, власність, володіння або розпоряджання приватним нерухомим майном, яке знаходиться в державі перебування, за винятком податків, від сплати яких застосовується звільнення згідно з пунктом 1 статті 22;

b) податків на доходи, одержувані від джерел у державі перебування, крім зазначених у пункті 1 цієї статті;

с) податків на угоди чи документи, які оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито (гербові збори) всіх видів, що накладаються або стягуються в зв'язку з такими угодами;

d) податків на передачу майна у державі перебування в порядку дарування;

е) податків на передачу майна у державі перебування в разі смерті, включаючи спадкове майно, за винятком випадків, передбачених у статті 24.

Стаття 24

Держава перебування або її місцеві власті звільняють рухоме майно консульської службової особи чи співробітника консульства, який є громадянином репрезентованої держави, або члена його сім'ї, що проживає разом з ним і є громадянином репрезентованої держави, від податків та аналогічних зборів на передачу майна в разі смерті, якщо зазначене майно знаходилось в державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням в цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.

Стаття 25

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, ввезені виключно для службового користування консульства, звільняються в державі перебування від усякого мита, внутрішніх зборів та інших податків, що справляються в зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, призначені для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа і співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави, дістають ті ж звільнення від мита, внутрішніх зборів та інших податків, які накладаються в зв'язку з ввозом або з причини ввозу предметів для особистого користування зазначених осіб або членів їхніх сімей, що проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, котрі надаються відповідним категоріям персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, при умові, що консульська службова особа чи співробітник консульства є постійною службовою особою репрезентованої держави і не займається в державі перебування приватною діяльністю з метою одержання прибутку.

3. У пункті 2 цієї статті термін "відповідна категорія персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

4. Відносно розпоряджання предметами, ввезеними відповідно до положень цієї статті, застосовуються закони і правила держави перебування.

Стаття 26

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі і співробітникові консульства має бути дозволено вільно пересуватися в межах їхнього консульського округу для виконання ними своїх службових обов'язків.

Стаття 27

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні, без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів, поважати закони і правила держави перебування, включаючи правила руху транспорту.

Стаття 28

Всі засоби пересування, що належать репрезентованій державі і призначені для службового користування консульства, а також всі засоби пересування, що належать консульським службовим особам і співробітникам консульства, повинні бути застраховані в державі перебування, згідно з законами і правилами цієї держави, від шкоди, яку може бути заподіяно третій стороні.

Розділ IV
Консульські функції

Стаття 29

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа, крім того, може виконувати й інші консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. За згодою властей держави перебування консульська службова особа може виконувати консульські функції за межами консульського округу.

3. При виконанні своїх функцій консульська службова особа має право звертатися письмово й усно до компетентних властей консульського округу, включаючи представництва центральних установ.

4. Консульська службова особа в зв'язку з виконанням консульських функцій має право справляти встановлені репрезентованою державою збори.

Стаття 30

Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

а) захищати права й інтереси репрезентованої держави та її громадян;

b) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між репрезентованою державою та державою перебування і іншим чином сприяти розвиткові дружніх відносин між ними.

Стаття 31

1. Консульська службова особа в межах консульського округу має право зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, в тому числі подавати в необхідних випадках правову допомогу в судовому та іншому провадженні, що знаходиться у віданні властей держави перебування.

2. Держава перебування ніяким способом не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

Стаття 32

1. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють відповідну консульську службову особу про арешт або затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа має право негайно відвідати і знестися з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом або затриманий в іншій формі, або відбуває строк ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

Стаття 33

Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

а) приймати будь-які заяви, необхідні за законодавством репрезентованої держави в питаннях громадянства;

b) вести облік громадян репрезентованої держави;

с) реєструвати і одержувати повідомлення про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

d) вести облік оформлених згідно з законодавством держави перебування одружень та розлучень і одержувати про них повідомлення, якщо принаймні одна з осіб, котрі одружуються або розлучаються, є громадянином репрезентованої держави;

е) оформляти одруження при умові, що обидві особи, котрі одружуються, є громадянами репрезентованої держави;

f) приймати заяви, які стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави згідно з законодавством репрезентованої держави;

g) видавати, поновлювати, погашати паспорти, візи та інші аналогічні документи, а також вносити до них зміни.

Стаття 34

1. Консульська службова особа в межах консульського округу може ідентифікувати, завіряти і засвідчувати підписи, а також складати, ідентифікувати, завіряти, засвідчувати, легалізувати акти чи документи юридичного характеру та копії їх і провадити інші дії, які можуть бути необхідними, щоб зробити дійсним будь-який з зазначених документів, у випадках:

а) коли це потрібно будь-якій особі для використання в репрезентованій державі або необхідно за законодавством цієї держави;

b) коли не потрібно громадянинові репрезентованої держави для використання поза цією державою.

2. Проте розуміється, що коли акт чи документ, відносно якого консульська службова особа провела дії, передбачені у пункті 1 цієї статті, потрібен для використання в державі перебування або згідно з законодавством цієї держави, то власті цієї держави повинні визнавати дійсність такого акта чи документа в тій мірі, в якій це сумісно з законодавством держави перебування.

3. Якщо акти і документи, згадані у пункті 2 цієї статті, подаються властям держави перебування, то вони легалізуються, якщо це потрібно за законодавством держави перебування.

Стаття 35

Компетентні власті держави перебування при наявності в них відповідної інформації по можливості в короткий строк повідомляють консульство про смерть громадянина репрезентованої держави.

Стаття 36

1. В разі смерті громадянина репрезентованої держави на території держави перебування, якщо померла особа не залишила на цій території якогось певного спадкоємця або виконавця заповіту, відповідні місцеві власті держави перебування по можливості в короткий строк інформують консульську службову особу.

2. Консульська службова особа може за розсудом відповідних юридичних властей і якщо це дозволяється відповідними діючими в державі перебування місцевими законами:

а) брати тимчасову опіку над особистою власністю, залишеною померлим громадянином репрезентованої держави, якщо померлий не залишив ні спадкоємця, ні виконавця заповіту, призначеного померлим для управління його рухомим майном в державі перебування, при умові, що таку тимчасову опіку має бути передано належним чином призначеному адміністраторові;

b) розпоряджатися майном померлого громадянина репрезентованої держави, який не залишив виконавця заповіту і після якого не залишилось спадкоємця в державі перебування, при умові, що в разі, коли консульську службову особу уповноважено управляти майном, то вона перестане здійснювати таке управління після призначення іншого адміністратора;

с) представляти інтереси громадянина репрезентованої держави щодо майна, залишеного в державі перебування померлою особою будь-якого громадянства, при умові, що такий громадянин не проживає в державі перебування, якщо й доти, поки такий громадянин не представлений іншим чином, при умові, однак, що ніщо при цьому не уповноважує консульську службову особу діяти як адвокат.

3. Якщо це не заборонено законом держави перебування, консульська службова особа може, за розсудом суду, установи або особи, яка розподіляє майно, одержувати для передачі громадянинові репрезентованої держави, не проживаючому в державі перебування, будь-які гроші чи майно, на котрі такий громадянин має право внаслідок смерті іншої особи, включаючи частки майна, платежі, проваджені на підставі законів про страхування робітників, пенсії і взагалі допомогу по соціальному страхуванню та виплати по страхових полісах.

Суд, установа або особа, яка розподіляє майно, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконувала умови, встановлені щодо: а) подання доручення або інших повноважень від такого громадянина, b) подання розумних доказів одержання таких грошей чи майна таким громадянином і с) повернення грошей чи майна в разі, якщо консульська службова особа не може подати такі докази.

4. а) Коли громадянин репрезентованої держави, який не мав постійного місця проживання в державі перебування, помер під час поїздки по території держави перебування, то консульська службова особа має право з метою збереження грошей і речей, що були при померлому, негайно взяти їх на зберігання.

b) Консульська службова особа має право відрахувати для розпоряджання згідно з відповідним законом про спадщину гроші або речі, які померлий громадянин, зазначений у підпункті "а" цього пункту, мав при собі для особистого користування. Проте всяке право відрахувати такі гроші та речі має відповідати положенням пунктів 2 і 3 цієї статті, за винятком випадків, коли законодавство держави перебування передбачає інше.

5. В тих випадках, коли консульська службова особа здійснює функції, передбачені в цій статті, на неї в частині, що стосується здійснення цих функцій, незважаючи на положення статей 18 і 19, поширюються закони та цивільна юрисдикція держави перебування.

Стаття 37

1. Консульська службова особа може пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування підходящих для цього осіб як опікунів чи попечителів для громадян репрезентованої держави і для майна таких громадян, коли призначення опікунів чи попечителів потребується за законодавством держави перебування.

2. В разі, якщо суд або інші компетентні власті з якихось причин не зможуть призначити опікунами чи попечителями осіб, запропонованих консульською службовою особою згідно з пунктом 1 цієї статті, консульська службова особа може пропонувати інших кандидатів.

Стаття 38

1. Консульська службова особа має право подавати всіляке сприяння і допомогу суднові репрезентованої держави, яке зайшло в порт або інше місце якірної стоянки суден у межах консульського округу.

2. Консульська службова особа може прибути на судно, зазначене в пункті 1 цієї статті, а капітан і члени екіпажу цього судна можуть зноситися з консульською службовою особою і відвідувати її, як тільки суднові дозволено вільне зношення з берегом.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в усяких питаннях, які стосуються виконання її функцій щодо суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Стаття 39

Консульська службова особа в межах консульського округу щодо суден репрезентованої держави має право:

а) опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу судна, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання, про все, що трапилося під час плавання, і про місце призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту;

b) якщо це дозволяють закони держави перебування, виступати разом з капітаном або членами екіпажу судна перед судовими та адміністративними властями цієї держави, подавати їм правову допомогу й інше сприяння, в тому числі виступати перекладачем у справах цих осіб перед згаданими властями;

с) без шкоди для прав властей держави перебування і відповідно до законів та правил репрезентованої держави подавати сприяння в розв'язанні спорів між капітаном і членами екіпажу судна, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про наймання, в розв'язанні питань наймання та звільнення капітана і членів екіпажу, а також подавати необхідну допомогу капітанові у виконанні його функцій;

d) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачені законодавством репрезентованої держави щодо судна і членів його екіпажу;

е) подавати сприяння і вживати інших належних заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна.

Стаття 40

В разі, якщо судові чи адміністративні власті держави перебування думають вжити якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то ці власті повідомляють про це відповідну консульську службову особу. За винятком випадків, коли це буде неможливим через терміновість справи, таке повідомлення робиться до початку таких дій, з тим щоб консульська службова особа чи особа, яка її заступає, могла бути присутньою при провадженні таких дій. Якщо консульська службова особа чи особа, що її заступає, не була присутньою, то консульська службова особа може, звернувшись до зазначених властей, одержати від них повну інформацію відносно того, що мало місце.

Проте положення цієї статті не застосовуються до звичайного митного, паспортного чи санітарного контролю, а також до будь-яких дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

Стаття 41

1. Якщо судно репрезентованої держави зазнає катастрофи, сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої аварії в державі перебування, або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі чи поблизу від берега держави перебування або доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування по можливості в короткий строк сповіщають про це консульську службову особу.

2. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульську службову особу про вжиті ними заходи для рятування потерпілого від аварії судна репрезентованої держави, людей, а також вантажу та іншого майна на борту такого судна і предметів, які належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

3. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу потерпілому від аварії судну репрезентованої держави та всім особам на цьому судні і з цією метою звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування. Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також заходів для ремонту судна або може звертатися до компетентних властей з просьбою вжити таких заходів.

4. Якщо власник або хто-небудь уповноважений діяти від його імені не має можливості зробити необхідні розпорядження щодо потерпілого від аварії судна репрезентованої держави чи його вантажу, то консульська службова особа вважається уповноваженою зробити такі розпорядження від імені власника.

Консульська службова особа вважається уповноваженою за таких обставин зробити розпорядження щодо вантажу, власником якого є репрезентована держава або хтось з її громадян, знайденого чи доставленого в порт держави перебування з потерпілого від аварії судна будь-якої держави, крім держави перебування.

5. Потерпіле від аварії судно репрезентованої держави, його вантаж та інше майно і предмети не оподатковуються на території держави перебування митом, податками і зборами будь-якого виду, якщо вони не передаються для використання чи споживання в державі перебування.

Стаття 42

Статті 38 - 41 застосовуються відповідно також і до цивільних повітряних суден.

Розділ V
Заключні постанови

Стаття 43

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, і обмін ратифікаційними грамотами матиме місце в Москві.

Конвенція набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами і залишатиметься чинною протягом п'яти років.

2. В разі, якщо жодна з Договірних Сторін за дванадцять місяців до скінчення зазначеного п'ятирічного періоду не повідомить другу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію, то Конвенція залишатиметься чинною до закінчення дванадцяти місяців з того дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Токіо 29 липня 1966 року в двох примірниках, кожний російською та японською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 18 липня 1967 року, Урядом Японії - 21 липня 1967 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 24 липня 1967 року.