КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 16 вересня 1992 р. N 532
м.Київ
(Постанову відмінено згідно Постанови КМУ
N 99 від 30.01.97)
Про порядок визначення ставок
земельного податку
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Порядок визначення ставок земельного податку, що додається.
Державному комітетові по земельних ресурсах, Міністерству інвестицій і будівництва разом з Українською академією аграрних наук у місячний строк затвердити методику визначення ставок земельного податку за групами грунтів та у межах населених пунктів.
2. Встановити, що земельний податок у 1992 році нараховується виходячи із середніх ставок, встановлених статтями 5 і 6 Закону України "Про плату за землю", з наступним уточненням сум податку на підставі ставок податку, що будуть затверджені Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів.
Прем'єр-міністр України В.ФОКІН
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПЄХОТА
Затверджений
постановою Кабінету Міністрів України
від 16 вересня 1992 р. N 532
Порядок
визначення ставок земельного податку
1. Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок, установлених в Законі України "Про плату за землю": для сільськогосподарських угідь - за одиницю площі групи грунтів виходячи з кадастрової оцінки та місцеположення земельної ділянки; у межах населених пунктів - за одиницю земельної площі залежно від економічної оцінки території та місцеположення земельної ділянки.
2. Для визначення ставок земельного податку за вихідний показник береться диференціальний (рентний) доход, який утворюється в сільському господарстві при використанні земель середньої і кращої якості з урахуванням їх місцеположення, а в межах населених пунктів в інших галузях народного господарства - при використанні земель різного культурно-історичного і будівельного значення з урахуванням їх місцеположення.
Ставки земельного податку за групами грунтів встановлюються виходячи із середніх ставок, визначених за фактичними цінами на сільськогосподарську і промислову продукцію в 1991 році, збільшеними в 2,47 раза.
3. За землі сільськогосподарського призначення ставки земельного податку за групами грунтів визначаються по видах сільськогосподарських угідь. При цьому середні ставки земельного податку для ріллі і багаторічних насаджень, сіножатей та пасовищ диференціюються по видах сільськогосподарських угідь, по кожному з яких виділяються зрошувані та осушені землі.
Для групи грунтів сільськогосподарських угідь, які мають гіршу якість з диференціальним доходом, близьким до нуля або з його від'ємною величиною, береться мінімальна ставка земельного податку.
Ставки податку за землі під багаторічними плодовими насадженнями визначаються залежно від віку рослин. Ставки податку за землі під насадженнями в плодоносному віці визначаються за ставками для багаторічних насаджень, за землі під молодими і старіючими насадженнями - в розмірі від 50 процентів ставки за ріллю до 50 процентів ставки за насадження в плодоносному віці аналогічної якості.
Величина ставки податку по кожній групі грунтів визначається залежно від величини диференціального доходу.
Загальна сума податку, обчислена за середньою ставкою податку для Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і загальною площею сільськогосподарських угідь, повинна дорівнювати сумі, обчисленій за визначеними по групах грунтів ставками і площами цих угідь за мінусом тих, що не оподатковуються.
При виробництві товарної продукції на сільськогосподарських угіддях гіршої якості, для яких застосовується мінімальна ставка земельного податку, обчислюється сума відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на цих угіддях. Норматив відшкодування визначається за групами грунтів і повинен дорівнювати величині, яка б компенсувала сплату мінімальної ставки земельного податку і неотриману (від'ємну) величину диференціального доходу.
4. Ставки земельного податку за земельні ділянки у межах населених пунктів визначаються в розрізі зон економічної оцінки території.
У межах кожної зони ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального призначення цих зон, історико-культурного значення території, місцеположення земельних ділянок відносно громадських центрів обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо.
Для обчислення суми податку за ділянки сільськогосподарських угідь, які використовуються за цільовим призначенням, застосовуються ставки, визначені за групами грунтів, а при відсутності матеріалів грунтового обстеження - середні ставки податку за сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під виробничими спорудами сільськогосподарських підприємств земельний податок справляється за середньою ставкою податку за групами грунтів сільськогосподарських угідь цього підприємства.
Економічна оцінка земель населених пунктів, поділ їх території на зони різної економічної цінності провадяться організаціями, що визначаються Мінінвестбудом.