ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
27 вересня 2011 року
м. Київ

Справа N 53/5

Про відшкодування матеріальної шкоди

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів: Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

прокуратури - Громадський С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 у справі N 53/5 за позовом Державної екологічної інспекції в м. Києві до ТОВ "Воскресенський торговий центр" (за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва) про відшкодування 170000 грн. шкоди, завданої самовільним знищенням газону

встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2011 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено повністю у зв'язку з доведеністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 (судді: Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення скасовано та в позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Державна екологічна інспекція в м. Києві в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою КМ України від 01.08.2006 N 1045. Зокрема, скаржник вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду за пошкодження до ступеня припинення росту (знищення) газону звичайного (трав'яного покриву) площею 10000 кв.м. без довільної документації (ордеру), яка (шкода) була завдана в результаті облаштування асфальтного покриття під торговельний майданчик на АДРЕСА_1.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

З акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.04.2010 вбачається встановлення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві обставин знищення відповідачем газону звичайного на АДРЕСА_1.

Відповідно до наказу Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України N 386 від 22.11.2006, газон - це певна ділянка однорідної території з дерновим покровом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або дернуванням.

Таким чином, під газоном розуміється штучно створена ділянка території.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Таким чином, належними і допустимими доказами того, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1, дійсно знаходився газон є паспорт об'єкту благоустрою зеленого господарства, складений за результатами проведеної інвентаризації зелених насаджень, витяг з Реєстру об'єктів благоустрою зеленого господарства чи Зведеного реєстру зелених насаджень населених пунктів, облікові бухгалтерські документи балансоутримувача об'єктів зеленого господарства.

Під час розгляду справи представником позивача та прокуратури не було подано належних доказів на підтвердження існування на АДРЕСА_1 газону яким відповідно до наказу Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України N 386 від 22.11.2006 є об'єкт благоустрою, штучно створений відповідним посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав або дернуванням.

Крім того, з листа Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва N 108 від 16.02.2011 (а.с.85) вбачається, що на балансі КП УЗН Дніпровського району м. Києва в межах земельної ділянки згідно державного акту на право власності серія ЯЖ N НОМЕР_1 від 01.03.2010 зелених насаджень не має. КП УЗН Дніпровського району м. Києва не складало паспорту зелених насаджень по вищевказаній земельній ділянці.

В спростування вищевикладеного представником позивача та прокуратури не було надано до суду доказів на підтвердження того, що на місці розташування торговельного майданчика існував газон, що також свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції.

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про знищення газону та заподіяння внаслідок цього шкоди позивачу.

Так як доказів існування штучного газону не має, то немає і порушень Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою КМ України N 1045 від 01.08.2006.

Відповідно до п.п. 5, 10 вказаного Порядку, ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.Видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці, здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості.

Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось учасниками апеляційного провадження, що земельна ділянка, на якій відповідачем облаштовано торговельний майданчик, належить на праві приватної власності Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ N НОМЕР_3 від 01.03.2010, серії ЯЖ N НОМЕР_1 від 01.03.2010 та серії ЯЖ N НОМЕР_2 від 01.03.2010 (а.с.30-32).

Матеріалами справи також підтверджується, що між кооперативом "Автоспілка" та відповідачем було укладено договір про співробітництво (а.с.86), відповідно до якого відповідач здійснював дії з розміщення торгівельного майданчика за домовленістю з кооперативом - власником земельної ділянки, на якій розміщено торговий майданчик.

Відповідно до п. 3 Розпорядження Київської міськдержадміністрації N 811 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" головному управлінню земельних ресурсів КМДА доручено здійснювати видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, відведені юридичним та фізичним особам за проектами землеустрою, на яких знаходяться зелені насадження, за умови наявності підтвердження комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" щодо сплати відповідними суб'єктами відновної вартості зазначених зелених насаджень.

Таким чином, кооператив "Автоспілка", отримавши державні акти на право власності на земельну ділянку у Головному управлінні земельних ресурсів КМДА, на якій в подальшому розташовано відповідачем торгівельний майданчик, сплатило відновлювальну вартість зелених насаджень на даній земельній ділянці, а тому незаконними є вимоги про повторне відшкодування вартості цих зелених насаджень, але вже іншим суб'єктом - відповідачем.

Апеляційна інстанція не прийняла до уваги надані представником прокуратури письмові пояснення директора ТОВ "Воскресенський торговий центр" (а.с.115-119) на підтвердження існування газону до облаштування відповідачем торгівельного майданчику, оскільки з вказаних пояснень вбачається, що на території, облаштованій під торгівельний майданчик знаходився "бур’ян". Викладене свідчить про відсутність на облаштованій відповідачем території торгівельного майданчику газону, яким є певна ділянка штучно створеної однорідної території (наказ Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства N 386 від 22.11.2006).

Вказаними поясненнями також підтверджується той факт, що відповідач розмістив тимчасову споруду (торгівельний майданчик) на АДРЕСА_1 відповідно до дозволу N 04-0130, отриманого в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, проти чого не заперечували представники сторін в судовому засіданні, в тому числі і представник прокуратури.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3, 10, 11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою КМ України від 01.08.2006 N 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку). Видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості. Відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Як достеменно встановлено судами та не спростовується заявником, земельна ділянка, на якій відповідачем облаштовано торговельний майданчик, належить на праві приватної власності Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ N НОМЕР_3 від 01.03.2010, серії ЯЖ N НОМЕР_1 від 01.03.2010 та серії ЯЖ N НОМЕР_2 від 01.03.2010.

Вказані фактичні обставини переконливо свідчать про відсутність підстав для видачі компетентним органом ордеру на видалення земельних насаджень на належній Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка" на праві приватної власності земельній ділянці (АДРЕСА_1), недоведеність самовільного знищення відповідачем газону внаслідок облаштування торговельного майданчика на цій земельній ділянці та обумовлену цим відсутність підстав для покладання на товариство відповідальності у вигляді відшкодування 170000 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Вказані обставини заявником навіть не спростовуються.

Водночас, відповідач не самовільно, а відповідно до дозволу N 04-0130, отриманого в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, та на умовах укладеного з кооперативом "Автоспілка" договору про співробітництво (а.с.86), тобто за домовленістю з кооперативом - власником земельної ділянки, вчиняв дії з розміщення торгівельного майданчика.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив про безпідставність позовних вимог щодо повторного відшкодування відновної вартості зелених насаджень на даній земельній ділянці, оскільки кооператив "Автоспілка", отримавши державні акти на право власності на земельну ділянку у Головному управлінні земельних ресурсів КМДА, на якій в подальшому розташовано відповідачем торгівельний майданчик, вже сплатило відновлювальну вартість зелених насаджень на цій земельній ділянці.

Зважаючи на вищенаведене, підстави для скасування постанови відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 у справі N 53/5 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в м.Києві - без задоволення.

Головуючий

Судді